Постанова № 16569919, 16.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року Справа № 2а-9860/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковської С.О.

за участю:

представника позивача: Кокіна А.Ж., Литвиненка М.В.

відповідача: Лабура М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Ексім»

до: Державної податкової інспекції в Шевченківському районі

м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Ексім» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052305/0 від 16.03.2010.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що договори поставки №20/1 від 25.09.2009 з ТОВ «Легіон Стил», договір поставки №26 від 03.09.2009 з ТОВ «ТСЦ Юг», та позадоговірні правочини з ТОВ «ТФ Бористен» та з ТОВ «Форестер М», які за своєю правовою природою є договорами поставки, укладені відповідно до вимог чинного законодавства, їх зміст не суперечить ЦК України, ГК України та іншим актам цивільного законодавства. Особи, які уклали ці договори, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочини були укладені на засадах вільного волевиявлення його учасників та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 р. на суму 75386 грн., та для винесення з цих підстав податкового повідомлення-рішення.

Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.1.3. статті 1, п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4., п.п.7.7.1., п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ «Дельта Ексім» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 р. суму 135531 грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Легіон Стіл», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «Форестер М» (постачальником яких є ТОВ «ТМ Атлет»), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 75386 грн. за листопад 2009 р.

За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, сектору перевірок ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Дельта Ексім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, в період з 01.10.2009 по 31.10.2009, за результатами якої складено акт №21/23-5/35182775 від 25.02.2010.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення п.1.3 статті 1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок і додану вартість» (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Дельта Ексім неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року суму 135531 грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Легіон Стіл», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «Форестер М» (постачальником яких є ТОВ «ТМ Атлет»);

ТОВ «Дельта Ексім» було укладено договір поставки № 20/1 від 25.09.2009 з ТОВ «Легіон Стил», договір поставки № 26 від 03.09.2009 з ТОВ «ТСЦ Юг» на підставі яких ці підприємства зобов'язалися поставити, а ТОВ «Дельта Ексім» прийняти та оплатити технологічне обладнання в асортименті та в кількості згідно рахункам, яки виставляються постачальниками.

З ТОВ «ТФ Бористен» та ТОВ «Форестер М» постачання технологічного обладнання здійснювалося на підставі рахунків та видаткових накладних.

Так, в Акті встановлено, що в періоді, що перевірявся, на виконання умов договору № 20/1 від 25.09.2009 ТОВ «Легіон Стил» здійснило поставку обладнання для сфери харчування на загальну суму без ПДВ 497 501, 42 грн. (ПДВ 99 500, 27 грн.), ТОВ «Форестер М» на підставі накладної № 22 від 2.10.2009 здійснило поставку обладнання для сфери харчування на загальну суму без ПДВ 22 233,3 грн. (ПДВ 4446,66 грн.), ТОВ «ТФ Бористен» на підставі накладної № 261/10 від 26.10.2009 здійснило поставку обладнання для сфери харчування на загальну суму без ПДВ 89 833,33 грн. (ПДВ 17 966,67 грн.).

Щодо ТОВ «ТСЦ Юг», то в Акті помилково вказано, що воно надало послуги по території України і за її межами, хоча насправді ТОВ «ТСЦ Юг» на виконання умов договору поставки № 26 від 03.09.2009 здійснило поставку обладнання для сфери харчування на загальну суму без ПДВ 68 089,44 грн. (ПДВ 13 617, 87 грн.)

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

П.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими на кладними.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Керуючись статтями 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Ексім» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000052305/0 від 16.03.2010.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01.07.2011.

Суддя (підпис)О.О. Артоуз