Постанова № 16569898, 23.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року 12:33 Справа № 2а-0870/3802/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМалиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариств з обмеженою відповідальністю “Веселівський комбікормово-продовольчий комбінат” до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000081600 від 05.05.2011,

В С Т А Н О В И В :

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Веселівський комбікормово-продовольчий комбінат» (далі Позивач або ТОВ «Веселівське КПК») до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області (далі відповідач або ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000081600 від 05.05.2011,

В обґрунтування позову посилається на те, що висновок податкового органу про відсутність у товариства права на відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вершина мрії» по операціям з придбання з товарів (послуг), який проведено на підставі недійсних правочинів та обчислений з вартості товарів (послуг), придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством є безпідставним та не доведено. Не відповідають фактичним обставинам висновки акту про про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків. Всі господарські операції за договором, зазначеними в акті перевірки, оформлені належним чином відповідними первинними документами та відображено у бухгалтерській податковій звітності.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача у судове засіданні вдруге не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань суду не надав.

У судовому засіданні 09.06.2011р. представник Відповідача надав усні заперечення щодо позову які ґрунтуються на тому, що відповідно до результатів перевірки ТОВ «Вершина мрії», така здійснює свою діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином задекларовані показники Позивача не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд розглянув матеріали справи встановив, що на підставі наказу від 21.03.2011р. №91 фахівцем ДПІ у Веселівському районі Запорізької області проведена невиїзна документальна перевірка товариств з обмеженою відповідальністю «Веселівський комбікормово-продовольчий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина мрії» в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010р. за результатами якої складено акт № 82/16-042/32441030 від 25.03.2011р.

Перевіркою зокрема встановлено порушення товариством вимог ч. 1, ч.5 ст. 203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині дотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених покупцем ТОВ «Веселівський КПК» на суму 3 361 000 грн., в т.ч. ПДВ 560 167 грн.: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання, податковий кредит за перевіряємий період в сумі 560167 грн. - не є дійсними, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість на суму 560167грн.

Відповідачем на підставі Акту перевірки 05.05.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000081600, яким Позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем та 560167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 140041,75грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду.

Суд розглядав справу відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно Акту перевірки Відповідача, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Вершина мрії» суб'єктом господарювання ТОВ «Веселівський КПК» було надано наступні документи: договір з ТОВ «Вершина мрії», видаткова накладна на придбання товару від ТОВ «Вершина мрії», податкові накладні, виписані ТОВ «Вершина мрії» за грудень 2010 року.

Проаналізував договір укладений між Позивачем та ТОВ «Вершина мрії» зазначив, що документів на підтвердження транспортування товару та вантажних робіт не надано перевіряючим.

Також у Акті перевірки Відповідача (арк. Акту 8) зазначено, що згідно акту №39/23-02/35924545 від 10.02.2011 року «Про результати документальної невинної ревірки ТОВ «Вершина мрії», з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ, задекларованих в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року», проведеного ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, встановлено що правочини між ТОВ «Вершина мрії» та покупцем - ТОВ «Веселівський КПК» здійснені без мети настання реальних наслідків. Дані висновки ґрунтуються на висновках перевіряючих ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя стосовно того, що начебто особа ОСОБА_1, на якого зареєстроване товариство переоформив на себе вказане товариства за винагороду. Цілей для здійснення фінансово-господарської діяльності не мав, угоди не укладав. Перевіряючи дійшли висновку про нікчемність угод, які не створюють юридичні наслідки крім тих, що повязані з їх недійсністю, податковий орган прийшов до висновку, що первинні документи, які підтверджують поставки товару між контрагентами є недійсними в силу закону.

Отже, Відповідач, з урахуванням зазначеного у Акті перевірки іншого податкового органу, дійшов висновку, що правочин між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Вершина мрії» відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю. Таким чином, Відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Веселівський КПК» включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 560 166,66 і. по взаємовідносинам з ТОВ «Вершина мрії» безпідставно.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкового органу та зазначає наступне.

Згідно матеріалам справи Позивачем у ТОВ «Вершина мрії» придбаний товар обладнання, згідно податкової накладної від 07.12.2010р. №95: вібростіл ВС-5 (1шт.) вартість з ПДВ 120000грн.; вібросепаратор ВСП-5 (1шт.) вартість з ПДВ 180000грн.; норія НЦ-20 (3шт.) вартість з ПДВ 240000грн.; автопідємник ГУ АР-115 (1шт.) вартість з ПДВ 300000грн.; транспортер ТСЦ-40 (5шт.) вартість з ПДВ 200000грн.; лінія виробництва борошна (1шт.) вартість з ПДВ 284000грн.; норія НЦ-20 (2шт.) 200000грн. загальна сума договору з урахуванням ПДВ 3324000грн.

27.12.2010р. між Позивачем та ТОВ «Вершина мрії» укладений договір постачання вказаного товару: вібростіл ВС-5 (1шт.) вартість з ПДВ 120000грн.; вібросепаратор ВСП-5 (1шт.) вартість з ПДВ 180000грн.; норія НЦ-20 (3шт.) вартість з ПДВ 240000грн.; автопідємник ГУ АР-115 (1шт.) вартість з ПДВ 300000грн.; транспортер ТСЦ-40 (5шт.) вартість з ПДВ 200000грн.; лінія виробництва борошна (1шт.) вартість з ПДВ 284000грн.; норія НЦ-20 (2шт.) 200000грн. загальна сума договору з урахуванням ПДВ 3324000грн.

Відповідно ч. 2 терміну і умов Договору, товар постачається на склад Покупця у термін до 31 травня 2011року. Відповідно до порядку розрахунків (п. 3 Договору), покупець - ТОВ «Веселівський КПК» перераховує продавцю переплату у розмірі 100% вартості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця - ТОВ «Вершина мрії» на протязі 10 днів після підписання договору.

Частиною 5 Договору визначений термін дії договору до 31 грудня 2011року.

На виконання вимог договору Позивачем 28.12.2010р., 29.12.2010р, 30.12.2010р. були перераховані частками сума договору на рахунок продавця.

15.03.2011р. Позивач та ТОВ «Вершина мрії» уклали додаткову угоду до договору поставки від 27.12.2010р. , та виклали п.2.1. розділу 2 щодо терміну та умови постачання визначили до 31 грудня 2011року.

Крім того, на формування податкового кредиту мало вплив усна угода Позивача та ТОВ «Вершина мрії» купівлі-продажу соняшника на загальну суму з ПДВ 37000грн. (видаткова накладна від 01.12.2010р. №16, податкова накладна від 01.12.2010р. №16). Будь-яких висновків щодо цього договору перевіряючими не зазначено.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, відповідно до вказаної норми, учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосубєктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і ТОВ «Вершина мрії» є платниками податку на додану вартість та що не заперечується Актом перевірки як Позивача так і органами ДПІ при перевірці ТОВ «Вершина мрії».

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, згідно вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості.

В акті перевірки не виказано будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту видаткових та податкових накладних, рахунків та платіжних документів.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у Позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «Веселівський КПК» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по товарам і послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд також не погоджується з доводами Відповідача про те, що відсутність у підприємства-контрагента складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів є безумовною підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій. Крім того, неналежне ведення бухгалтерського чи податкового обліку контрагентів субєктів господарювання не може бути підставою для не включення Позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки це суперечить положенням ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Щодо посилання Відповідача на відсутність у Позивача доказів транспортування товару, слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, та було досліджено під час перевірки перевіряючим Відповідача з 21.03.2011р. по 25.03.2011р., а саме договір поставки від 27.12.2010р., згідно з яким термін поставки товару до 31 травня 2011року. Тобто на час перевірки термін поставки товару не сплинув. Згідно з додатковою угодою від 15.03.2011р. термін поставки товару визначений до 31.12.2011р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник . який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Також в акті перевірки Відповідач посилається на норми ЦК України, що регулюють недійсність правочину у випадках, коли його недійсність прямо не встановлена з (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.215 ЦК України). При цьому для недійсності правочину закон вимагає визнання його недійсним судом.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин взнається судом недійсним.

З акті зазначено, що позивач та його контрагенти укладали договори без мети реального настання правових наслідків.

Однак Відповідач не наводить даних про судові рішення, які б визнавали правочини, укладені Позивачем із його контрагентами недійсними.

Крім того, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом,

Суд також критично відноситься на посилання Відповідача у акті перевірки на пояснення керівника контрагента Позивача ТОВ «Вершина мрії», відібрані в свою чергу начальником ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, та які вказані у Акті перевірки ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя, оскільки Відповідачем не надано доказу та не зазначено в рамках якого процесуального законодавства вони надавались. Не надано вироку суду у кримінальній справі про встановлення зайняття фіктивним підприємництвом тощо.

Крім того, факт сплати безпосередньо платником податку ПДВ Позивачем, у складі вартості придбаного товару податковим органом не оспорюється.

Таким чином, суд вважає, що у Позивача були всі передбачені чинним законодавством підстави для відображення податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ «Вершина мрії».

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині суд визнає законними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області №0000081600 від 05 травня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариств з обмеженою відповідальністю «Веселівський комбікормово-продовольчий комбінат» (ЄДРПОУ 32441030) 3(три)грн. 40коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 29 червня 2011року.

СуддяН.І. Малиш