Постанова № 16569176, 22.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 12/5007/21/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

суддів Олексюк Г.Є.

Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.11 р.

у справі № 12/5007/21/11 (суддя Сікорська Н.А. )

позивач Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс"

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про стягнення в сумі 54 606 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5

відповідача - Білоус Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.05.11р. по справі № 12/5007/21/11 за позовом Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення в сумі 54 606 грн. 00 коп. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства транспортно експедиційного комбінату "Західукртранс" (Львівська обл., м.Дрогобич, вул. П.Орлика,22, код ЄДРПОУ 13825481) 50575,00 грн. - основного боргу; 2781,00 грн. - інфляційних нарахувань; 981,02 грн. - три відсотки річних; 543,33 грн. - державного мита; 234,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду Відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.11р. по справі № 12/5007/21/11 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині відзначив, що укладання договору перевезення підтверджується складанням транспортної накладної і відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною. Відповідач, не заперечує факт укладення договору та його виконання. Суд правомірно встановив факт направлення відповідачу рахунків на оплату транспортних послуг на загальну суму 79521грн.

Незрозуміло, яким чином можливо встановити факт отримання документів виходячи з проведення часткових розрахунків. Крім того, суд вказав на те, що матеріали справи не містять цих доказів. Тобто, суд визнав обставини доведеними, які доведені не були, що на підставі вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

Крім того, пунктом 10 договорів-заявок передбачено, що оплата проводиться лише після надання позивачем оригіналів транспортних накладних. Проте, суд не з"ясував чиє ці накладні оригіналами.

Суд прийшов до висновку, що між сторонами строк розрахунків наступив на підставі п. 10 Договорів-заявок, і становив 7-10 днів по оригіналам документів.

Однак, в рішенні вказано, що з матеріалів справи неможливо встановити дату направлення чи отримання документів, передбачених п. 10 договорів-заявок, а також невиконання відповідачем умов в частині 50% передоплати, і тому суд приходить до висновку, що слід застосувати ст. 530 ЦК України, і вважати, що в такому випадку відповідач мав розрахуватися в семиденний термін з моменту отримання претензії.

Суд неправомірно дійшов висновку, що умова про оплату вартості перевезення з коштів замовника не є подією з настанням якої у відповідача виникає зобов"язання по сплаті коштів і зазначив, що вказана умова є лише джерелом надходження коштів відповідачу для оплати вартості перевезення, від якого не може залежати позивач, оскільки надходження коштів з цього джерела і є тією подією на яку посилається відповідач у відзиві на позов на підставі вимог абз. 2 ч.1 ст. 530 ЦК України, який передбачає, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. А оскільки, згідно п.10 заявок, укладених між сторонами є умова щодо настання події по проведенню розрахунків за рахунок коштів замовника відповідача, і станом на день слухання справи такий розрахунок не проведений, а тому апепелянт вважає що у задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що строк розрахунку ще не наступив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відзначив, що прийняте рішення від 05 травня 2011 року відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає обставинам справи, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, на те, що недоведеним є факт направлення на адресу відповідача документів, а саме: актів виконаних робіт, СМR-накладних та податкових накладних. Вважає, що незаперечним доказом отримання відповідачем документів на оплату отриманих транспортних послуг є наступні факти: позивачем 12.04.2010р. на адресу відповідача надіслано рахунки №СФА-01385 від 31.03.2010р., №СФА-01386 від 16.03.2010р., № СФА-01934 від 31.03.2010р., № СФА-01985 від 01.04.2010р., та інші документи передбачені договорами заявками для здійснення оплати транспортних послуг, що підтверджується копіями квитанцій та виписок з реєстру поштових відправлень, завірених штампом відділу зв"язку.

Відповідачем частково проведено оплату отриманих транспортних послуг згідно рахунків, а саме: посилаючись на рахунок №СФА-01385 від 16.03.2010 року відповідач згідно платіжних доручень від 24.03.2010 року, від 31.05.2010 року, від 24.11.2010 року оплатив суму в розмірі 8946,00 грн.

В процесі досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача за вих. № 10/06-168-21 від 21 червня 2010 року було пред'явлено претензію для сплати в добровільному порядку боргу на суму 55575,00 грн., за здійснені перевезення яку, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення позивач отримав 01.07.2010 року. У відповіді на претензію за вих. №57 від 19.10.2010 року відповідач підтвердив існування заборгованості та повідомив, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів з боку замовників. Гарантуючи оплату отриманих транспортних послуг, відповідач посилається на несвоєчасне надходження коштів від замовників, а не на відсутність документів. 24.11.2010 року відповідач проводить оплату в сумі 5000,00 грн. Також в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що у задоволенні позову слід відмовити, так як, згідно п. 10 заявок, укладених між позивачем та відповідачем є умова щодо проведення розрахунків за рахунок коштів замовника відповідача, і станом на день судового розгляду ним такий розрахунок не проведений, тому строк розрахунку з позивачем ще не наступив.

У відповідності до умов оплати договору-заявки від 15.03.2010 року оплата послуг проводиться "7-10 банківських днів після оригіналів документів".

Згідно умов оплати договору-заявки від 16.03.2010 року оплата послуг проводиться "50% передоплата по факту завантаження автомобіля; 50% 7-10 банківських днів після оригіналів документів". В передбачені договорами-заявками строки відповідач повного розрахунку не провів.

Позивач відзначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що умова про оплату вартості перевезення з коштів замовника вказує лише на джерело надходження коштів відповідачу для оплати вартості перевезення і, від якого не може залежати позивач.

Просить залишити рішення суду першої інстанції від 05.05.11р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та апелянта в судовому засіданні - 22.06.2011 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки суду, викладені в рішенні на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів-заявок від 15.03.10р. (а.с. 10, 13) та 16.03.10р. (а.с. 16,19), укладених між відповідачем-Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (експедитор замовника) та позивачем -ПАТ транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" (експедитор перевізника), останнім було надано відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні за маршрутами: Італія-Україна.

Відповідно до п.1 Договорів-заявок в період дії договорів та на його умовах експедитор замовника (відповідач) доручає заявками, а перевізник приймає та організовує за винагороду міжнародні та міжміські перевезення вантажу. Перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюються у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, законодавчих актів України, умов даних договорів.

За приписами ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною.

Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів, що підтверджується товарно-транспортними накладними міжнародного зразка (CMR) № 151567 (а.с.11). № 151538 (а.с. 14)., № 150735 (а.с. 17), № 154301 (а.с 20). Факт отримання вантажу підтверджується відмітками, зробленими в графі 24 CMR.

Відповідачу за виконання транспортних послуг позивач 12.04.10 направив рахунки: № СФА -01385 від 31.03.10р. на суму 20473,00грн. (а.с. 9); № СФА-01386 від 16.03.10р на суму 16973,00грн. (а.с. 12); № СФА- 01934 від 31.03.10р. на суму 20420,00грн. (а.с. 15); № СФА-01985 від 01.04.10р. на суму 21655,00грн. (а.с. 18), що підтверджується поштовим реєстром (а.с.31-33).

Відповідачем частково проведені розрахунки на загальну суму 28946,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-29).

Крім того,відповідач у повному розмірі оплатив рахунок № СФА -01385 від 31.03.10р. в сумі 20473,00грн. (а.с. 9) та частково в сумі 8473,00 грн. рахунок № СФА-01386 від 16.03.10р. (а.с. 12).

На адресу відповідача 21.06.10р. за № 10/06-168-21 направлялась претензія з вимогою про оплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 55575,00грн. (а.с. 21), яка була отримана відповідачем 01.07.10 (а.с.22).

19.10.10р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, яким підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем. Вказав, що причиною невиконання зобов"язання щодо проведених розрахунків є неналежне надходження коштів від замовника (а.с.23).

На день подачі позивачем позову до суду заборгованість відповідача становила 50575,00 грн., з яких - 8500,00 грн по рахунку № СФА-01386 від 16.03.10р (а.с. 12); 20420,00грн. по рахунку № СФА- 01934 від 31.03.10р. (а.с. 15); 21655,00грн. по рахунку № СФА-01985 від 01.04.10р. (а.с. 18).

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договорами-заявками на перевезення вантажу від 15.03.10р. (а.с.10, 13) сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 7-10 банківських днів по оригіналам документів.

Договорами-заявками на перевезення вантажу від 16.03.10 (а.с.16, 19) сторони визначили, що оплата здійснюється шляхом: 50% передоплати по факту завантаження автомобіля; 50% протягом 7-10 банківських днів по оригіналам документів.

Згідно п.10 вказаних договорів-заявок, оплата транспортних послуг перевізника здійснюється після надання оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 екземпляри), CRM-накладної з відміткою вантажоотримувача (2 екземпляри), податкової накладної. Експедитор замовника здійснює оплату транспортних послуг перевізника з коштів, отриманих від замовника.

З доказів наявних в матеріалах справи встановити дату направлення чи отримання документів, передбачених п. 10 договорів-заявок, а також невиконання відповідачем умов, перебачених у договорах-заявках від 16.03.10 в частині 50% передоплати, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розрахунки відповідачем мали бути здійснені у відповідності до умов ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Окрім того, з матеріалів, які були надіслані представником відповідача, вбачається, що відповідач звенувся до господарського суду м.Києва, як позивач з позовом до ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія" про стягнення ( а.с.79-а.с.80). З документів, доданих до позовноїзаяви вбачається, що ФОП ОСОБА_3, як на доказ своїх вимог посилається на міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 151567 (а.с.11). № 151538 (а.с. 14)., № 150735 (а.с. 17), № 154301 (а.с 20), які йому могли бути надані лише позивачем - ПАТ ТЕК "Західукртранс".

Як свідчать матеріали справи, 21.06.10р. за № 10/06-168-21 на адресу відповідача направлена претензія з вимогою про оплату коштів в сумі 55575,00грн. (а.с. 21), яка отримана відповідачем 01.07.10 (а.с.22). Листом від 19.10.10 ( а.с.23) відповідач підтвердив факт неналежного виконання договірних зобов"язань, в зв"язку з ненадходженням коштів від замовника, будь-яких претензії щодо неотримання оригіналів документів від позивача не вказав.

Таким чином, відповідач даними доказами спротував свої заперечення щодо неоримання пакету оригіналів документів, зокрема: міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав провести розрахунки до 09.07.10 р. Після отримання претензії відповідач 24.11.10 провів лише часткові розрахунки на суму 5000,00 грн. (а.с. 27). Заборгованість після часткової оплати становить 50575,00 грн., що і не заперечується представнимком апелянта.

Заперечення відповідача щодо того, що у нього не виник обов'язок сплати вартості перевезення, у зв'язку з тим, що замовник (в даному випадку ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія") не провів з ним розрахунки, а тому не настала подія, яка на думку відповідача, є умовою проведення розрахунків, судом до уваги не беруться з наступних підстав.

Строк є важливою умовою в договорі для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Строк є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Сторони узгодили строк виконання зобов"язання - 7-10 календарних днів після отримання оригіналів документів.

З договорів - заявок не вбачається, що умова про оплату вартості перевезення з коштів замовника є подією з настанням якої у відповідача виникає зобов"язання по сплаті. Вказана умова лише вказує на джерело надходження коштів відповідачу для оплати вартості перевезення і, від якого не може залежати позивач.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 50575,00грн. заборгованості за отримані послуги з перевезення вантажу є обґрунтованою, заявленою у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений законом або договором строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано за період з травня 2010 року по січень 2011 року інфляційні в сумі 2781,00грн. та 3% річних в сумі 1250,00грн за період з 03.05.2010р. по 28.02.2011р.

В процесі розгляду справи на вимогу сду першої інстанції позивачем здійснено новий розрахунок інфляційних за період з червня 2010 року по січень 2011 року, розмір яких становить 3135,00грн..

Згідно висновку місцевого суду, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції відповідач мав провести розрахунки до 09.07.10р. у відповідності до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки відповідач отримав претензію згідно повідомлення про вручення - 01.07.2010 року( а.с.21-а.с.22), а тому інфляційні мають нараховуватись з серпня 2010 року по січень 2011 року.

Відповідно до розрахунку здійсненого судом, інфляційні нараховані за період з серпня 2010 року по січень 2011 року становлять 3473,13 грн.

Оскільки позивач не подав заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції правомірно задоволив інфляційні в розмірі 2781,00грн.

Також позивач нарахував 3% річних в сумі 1250,00грн. за період з 03.05.2010р. по 28.02.2011р.(розрахунок а.с.24).

Однак, враховуючи вищевикладене нарахування 3% річних повинно бути здійснено за період з 09.07.10р. по 28.02.11р. загальна сума, що підлягає стягненню становить 976,86 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задоволив позов частково в сумі 54332,86 грн. в тому числі: 50575,00 грн. - основного боргу, 2781,00 грн. - інфляційних нарахувань, 976,86 грн. - три відсотки річних. В частині стягнення 268,98 грн. 3% річних відмовляено за їх безпідставністю.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач ( апелянт) суду не надав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

Враховуючти вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.2011р. у справі № 12/5007/21/11 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичноїособи -підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2.Справу № 12/5007/21/11 повернути господарському суду Житомирської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.