Постанова № 16569132, 20.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

20.06.11 Справа № 2/69

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача (скаржника) не зявився

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона», б/н і дати

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2010 року (підписане 01.10.2010 року), суддя Круглова О.М.

у справі №2/69

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛБІ-РОС», м.Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона», м.Коломия

про стягнення 64269,60 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2010 року по справі №2/69 позов ТзОВ «ОЛБІ-РОС»задоволено, стягнено з ТзОВ «Аркона»на користь ТзОВ «ОЛБІ-РОС»: 58854,95 грн. основного боргу та 5414,65 грн. пені, 5000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 629, 712 ЦК України, ст.ст.179, 193. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.549 ЦК України, ч.2 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України та умови договору поставки від 02.01.2003 року, вважає підставною заявлену до стягнення позивачем пеню.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду, ТзОВ «Аркона»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2010 року по справі №2/69, позов залишити без розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що ухвали суду по даній справі відповідачем не отримувались, про розгляд справи судом відповідачу не було відомо. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що на момент подання позову договір укладений між сторонами втратив свою силу. Крім того, на думку скаржника, судом невірно визначено суму заборгованості, оскільки сторонами не проведено звірки розрахунків.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято і до розгляду призначено на 05.05.2011 року. Розгляд апеляційної скарги двічі відкладався. Представник апелянта в судові засідання не зявлявся.

Представники сторін в судове засідання 20.06.2011 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Поряд з цим, від позивача до суду надійшов лист, в якому останній зазначає про надання для огляду оригіналів товаро-транспортних накладних №45532 від 11.04.2009 року та №45534 від 11.04.2009 року та податкових накладних №14425 від 11.04.2009 року та №14423. Вказані документи оглянуто колегією суддів.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Представник позивача був присутній в судовому засіданні 05.05.2011 року, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що поставка товару здійснювалась на підставі укладеного між сторонами 02.01.2003 року договору.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 66779,94 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними №45534 та №45532 від 11.04.2009 року (арк. справи 12-14). Поряд з цим, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні №14425 від 11.04.2009 року на суму 25791,07 грн. та №14423 від 11.04.2009 року на суму 40988,87 грн.

Господарський суд в рішенні зазначає, що вказаний товар поставлено на виконання умов договору поставки від 02.01.2003 року, укладеного між ТзОВ «Олбі-Рос»(в тексті договору постачальник) та ТзОВ «Аркона»(в тексті договору покупець), згідно умов якого, а саме п.1.1 постачальник зобовязується систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар, а останній зобовязується прийняти товар та здійснити оплату на умовах даного договору. Судом взято до уваги п.4.3 договору, яким передбачено, що покупець зобовязаний проводити розрахунки протягом 10 календарних днів з дня отримання товарів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору поставки від 02.01.2003 року, а саме п.1.3, поставка товару здійснюється на підставі узгодженого з постачальником замовлення покупця, в якому вказується асортимент та кількість замовленої продукції. Пунктом 8.1 договору встановлено, що такий набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2003 року. Згідно п.8.2 договору його дія автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить про намір розірвати даний договір у письмовій формі іншу сторону не менш, ніж за 10 календарних днів до закінчення дії даного договору, але в будь-якому випадку даний договір вважається дійсним до повного виконання сторонами всіх зобовязань за даним договором.

Слід зазначити, що у товаро-транспортних накладних №45534 та №45532 від 11.04.2009 року відсутні посилання на договір поставки від 02.01.2003 року. Замовлення, що передбачене п.1.3 договору поставки від 02.01.2003 року позивачем до матеріалів справи не долучено.

Поряд з цим, у вказаному договорі не зазначено асортименту, кількості і ціни товару, який поставляється позивачем відповідачу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що поставка була позадоговірною.

В матеріалах справи наявний лист ТзОВ «Аркона»(від 06.11.2009 року вих.№36, арк. справи 15) адресований директору ТзОВ «Олбі-Рос», в якому відповідач підтверджує факт наявності заборгованості перед ТзОВ «Олбі-Рос»та зобовязується розрахуватись платежами згідно графіку, наведеному у вказаному листі. Посилання на те, що вказана заборгованість виникла в 2009 році з договору від 02.01.2003 року відсутнє.

Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на наявність вказаного вище листа від 06.11.2009 року вих.№36, в якому відповідач визнає наявність заборгованості, а також враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 58854,95 грн. заборгованості.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Законодавством передбачено, що сплата пені повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки, в даному випадку мала місце позадоговірна поставка, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 5414,65 грн. пені є безпідставною.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення пені в розмірі - 5414,65 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення, яким слід відмовити в стягненні пені.

Не заслуговують на увагу суду посилання скаржника щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи №2/69 господарським судом, оскільки в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 2, 35), а саме ухвал господарського суду від 19.07.2010 року, 09.09.2010 року на адреси вул. Січових Стрільців,39-1 м.Коломия та Бульвар Лесі Українки,32 А, яка згідно довідки з ЄДРЮО та ФОП є юридичною адресою відповідача. На вказаних повідомленнях наявні відмітки, що свідчать про отримання відповідачем направленої господарським судом Івано-Франківської області кореспонденції.

Поряд з цим, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 02-5/78 від 04.03.98 (із наступними змінами і доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це в рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи ст.ст.44, 49 ГПК України, з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, повязаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі та подані позивачемдоговір про надання правової допомоги №68 від 12.07.2010р., свідоцтва НОМЕР_1 виданого 15.07.2009 року ОСОБА_1., видатковий касовий ордер від 12.07.10р. про оплату наданих послуг на суму 5000 грн., колегія суддів приходить до висновку про зменшення заявлених до стягнення та стягнутих судом адвокатських витрат до 2500 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2500 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення в частині стягнення 2500 грн. витрат на послуги адвоката слід скасувати.

В звязку із скасуванням рішення частково, апеляційний господарський суд, враховуючи ст. 49 ГПК України, проводить новий розподіл судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 588,55 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 216,11 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2010 року по справі №2/69 слід залишити без змін.

Поряд з цим, з позивача на користь відповідача слід стягнути 27,07 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона»задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2010 року по справі №2/69 скасувати в частині стягнення пені в сумі 5414,65 грн. та 2500 грн. витрат на послуги адвоката, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заявлених до стягнення пені та 2500 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (юридична адреса: б-р.Лесі Ураїнки, 32 А, м. Коломия, Івано-Франківська область, фактична адреса вул. Січових Стрільців, 39-1, м. Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30106223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС" (вул.В.Лесина,3, м.Чернівці, код ЄДРПОУ 21436486): 58854 грн. 95 коп. - основного боргу, 588,55 грн. - витрат по сплаті державного мита, 216,11 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500 грн. - витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-РОС" (вул.В.Лесина,3, м.Чернівці, код ЄДРПОУ 21436486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (юридична адреса: б-р.Лесі Ураїнки, 32 А, м. Коломия, Івано-Франківська область, фактична адреса вул. Січових Стрільців, 39-1, м. Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30106223) - 27,07 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.