Постанова № 16569128, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.11 Справа № 5015/300/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Фірми "Нафтогазбуд",м. Львів, б/н від 16.05.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011р.(повний текст рішення підписано 01.04.2011р.)

у справі № 5015/300/11, суддя О. Шпакович

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Надвірна

до Публічного акціонерного товариства "Фірми "Нафтогазбуд", м. Львів

про стягнення 30 120,96 грн. борг, 3% річних в сумі 450,59 грн., інфляційних втрат у сумі 1987,99 грн.

за участю представників

від позивача: не зявились;

від відповідача:не зявились.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2010 року по справі №11/89 позов ПП ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Нафтогазбуд” на користь ПП ОСОБА_2 30120,96 грн. основного боргу. В частині стягнення 3558,40 грн. пені в позові відмовлено. В решті - позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2010р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою ВГС України від 23.12.10 рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2010р. у справі №11/89 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на аудиторські послуги скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 року у справі № 5015/300/11 позов в частині вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат - задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; код ЄДРПОУ 01293961) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) суму основного боргу 30120,96 грн., 3% річних від простроченого платежу у сумі 450,59 грн., інфляційні втрати у сумі 1987,99 грн., а також 214,88 грн. судових витрат ( послуги Аудиторської фірми), повязаних з розглядом справи.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Фірма "Нафтогазбуд" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не було зясовано фактичної суми заборгованості, оскільки не зобовязано сторін провести звірку взаєморозрахунків. Окрім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно не зупинив провадження у справі до розгляду іншої, повязаної з нею справи про визнання недійсним договору, на підставі якого заявлено позов у даній справі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони в судове засідання не зявились, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а ухвалою суду від 25.05.2011р. участь представників сторін в судовому засіданні було визначено на власний розсуд, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі змінити в частині розподілу судових витрат та скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення господарських витрат, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.05.2007 року між СМУ-25 ЗАТ- фірмою “Нафтогазбуд” (наймач) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (наймодавець) було укладено договір № 39/2007-НД майнового найму автотранспортного засобу, відповідно до п.1.1 якого позивач надає, а відповідач приймає і використовує автомобіль марки MERCEDES BENZ310 рік випуску 1995, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, колір білий, терміном з 01.05.2007року по 31.12.2007року.

28 грудня 2007 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №39/2007 від 01.05.2007 року, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2008року.

Пунктами 1.2, 1.4 договору встановлено, що автомобіль використовується з метою його прямого призначення. Вартість послуг наймодавця складає 100 грн. в день без вартості пального.

На підставі умов договору відповідач використовував найманий автомобіль з метою перевезення працівників. Загальна вартість послуг по перевезенню згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт становить 84 300,00грн.

Згідно з п.1.5 договору, оплата за найм автотранспорту повинна здійснюватись на підставі шляхових листів.

Судом першої інстанції зазначено, що оформлені шляхові листи передавались відповідачу як підстава складання щомісячних двосторонніх Актів приймання виконаних робіт (тому зазначені документи наявні лише у відповідача). Вказані документи сторонами суду не подані.

Водночас, в матеріалах справи наявні помісячні двосторонні Акти приймання-виконання робіт за період травень-грудень 2008 року, які підписані обома сторонами та скріплені печаткою відповідача.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, вказані акти містять усі дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому (згідно з нормами ст.ст. 32,34 (ч.1), 36 (ч.1) ГПКУ) вказані документи є належними та допустимими доказами при встановленні фактичних даних стосовно підстав виникнення зобовязань та суми заборгованості відповідача.

Як свідчать матеріали справи, свої зобовязання відповідач виконав частково, сплативши позивачу 54179,04грн., що не заперечується сторонами (докази оплати а.с. 5-9, т ІІ). Решта коштів в розмірі 30 120,96 грн. залишилась неоплаченою.

17 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№1 з вимогою сплатити заборговану суму по договору №39/2007-НД від 01.05.2007 року.

У відповідь на вказану претензію, відповідач направив позивачу лист за вих.№508/13 від 17.12.2009 року, в якому визнав наявність заборгованості в розмірі 30 120,96 грн. та просив відстрочити її сплату терміном на 3 місяці в звязку з важким фінансовим становищем.

Згідно з даними двосторонніх Актів за травень грудень 2008 р., загальна сума грошових зобовязань Відповідача (з оплати за найм автотранспорту для перевезення працівників) за спірний неоплачений період складає 32600,00 грн.

3 березня 2011р. позивач скерував на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за спірний період (а.с.25-26, т ІІ) на суму 32600,00 грн. Відповідач свій примірник акта звірки не подав.

З врахуванням того, що позивач при визначенні заборгованості у сумі 30120, 96 грн. виходив із факту визнання відповідачем свого грошового зобовязання саме у такому розмірі (відповідь ПАТ Фірма “Нафтогазбуд”№508/23 від 17.12.2009 на Претензію позивача, а.с.15, т І), то у суду відсутні правові підстави для стягнення фактично наявної заборгованості в розмірі 32600,00 грн.

Оскільки умовами договору строк оплати не встановлено, то згідно з ч.3 ст.530 ЦК України, обовязок відповідача щодо виконання грошового зобовязання виник після отримання вимоги, викладеної у Претензії №1 від 17.09.2009 р. (згідно з датою Поштової квитанції відправлено 19.09.2009).

Отже, прострочення платежу має місце з 01.10.2009р.

З врахуванням вищевикладеного, позивачем проведено перерахування 3% річних та інфляційних втрат. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, перевіреного судом апеляційної інстанції, 3% річних від простроченого платежу за період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р. складають 450,59 грн., інфляційних втрат 1987,99 грн.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відсутності заборгованості такого перед позивачем за надані послуги, а відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи в частині задоволення позову про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Водночас, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення слід скасувати в частині розподілу господарських витрат, з огляду на наступне.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, при прийнятті рішення місцевий господарський суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, то пункт другий резолютивної частини рішення слід доповнити, стягнувши з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; код ЄДРПОУ 01293961) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) 325, 59 грн. державного мита та 184, 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Крім цього, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми витрат на послуги, які надано Аудиторською фірмою “Альфа-аудит ЛТД” за Договором №08/22-10 від 24.03.2010р., з огляду на наступне.

Згідно з умовами п.1.1 укладеного Договору, Аудиторська фірма зобовязалась надати Позивачу консультаційні послуги стосовно порядку розрахунку завданих збитків через несвоєчасне виконання договірних зобовязань.

Як зазначив суд першої інстанції, факт надання зазначених послуг підтверджується двостороннім Актом від 01.04.10 про передавання приймання послуг ( передбачений п.3.1Договору), складеним фірмою Розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат, який додано до позовної заяви та квитанцією від 01.04.2010 до прибуткового касового ордеру №9, виданою Аудиторською фірмою, яка оплачена позивачем в повному обємі.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На переконання суду апеляційної інстанції, вказані документи не є належними та допустимими доказами в підтвердження надання Аудиторською фірмою “Альфа-аудит ЛТД” консультаційних чи інших послуг в частині представництва саме при розгляді справи за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Надвірна до Публічного акціонерного товариства "Фірми "Нафтогазбуд" у період дії вказаного договору. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з рахунку відповідача 235 грн. за надані аудиторські послуги задоволенню не підлягають.

З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.У задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 року у справі № 5015/300/11 змінити в частині розподілу судових витрат.

3.Доповнити пункт другий резолютивної частини рішення, стягнувши з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; код ЄДРПОУ 01293961) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) 325, 59 грн. державного мита та 184, 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 року у справі № 5015/300/11 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; код ЄДРПОУ 01293961) 214,88 грн. господарських витрат (послуги Аудиторської фірми), повязаних з розглядом справи.

5.Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 235 грн. за аудиторські послуги відмовити.

6.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 року у справі № 5015/300/11 залишити без змін.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.