Постанова № 16536078, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.11 Справа № 05/76-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД, м. Луцьк, за вих. № 46 від 20.10.2010р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 р.(повний текст складено 11.10.10р.)

у справі № 05/76-38, суддя Бондарєв С.В.

за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД, м. Луцьк

до Колективного підприємства "Промбуд-6", м. Луцьк

про стягнення в сумі 6 970,24 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1. - представник;

від відповідача: не зявились.

Розпорядженням в.о.голови суду від 29.06.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі № 05/76-38 у задоволенні позовних вимог Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД до Колективного підприємства "Промбуд-6" про стягнення боргу в сумі 6 970,24 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, зокрема, що позивачем не доведено факту належного здійснення поставки товару відповідачу, оскільки накладна № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. оформлена з невідповідностями, а відповідач не може нести відповідальності за те, як позивач веде господарську діяльність та фіксує господарські операції у первинних документах бух обліку.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Колективне підприємство "Промбуд-6" у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у них.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Зокрема, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. в порядку ч. 4 ст. 65 ГПК України Волинську ОДПІ було зобовязано подати суду фінансову (податкову, бухгалтерську) звітність ВК ТОВ "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД та КП "Промбуд-6" за ІІ півріччя 2009р., зокрема, документи, в яких відображено проведення господарської операції щодо поставки товару по накладній № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн.

Волинська ОДПІ вимоги ухвали суду виконала частково. Подала суду копії податкової та бухгалтерської звітності ВК ТОВ "Луцький цегельний завод № 1" за ІІ півріччя 2009р. В частині подання фінансової звітності КП "Промбуд-6" за ІІ півріччя 2009р. ухвала суду не виконана.

Ухвалою суду від 01.12.2010р. розгляд справи було відкладено, Волинську ОДПІ повторно зобовязано подати суду фінансову звітність КП "Промбуд-6" за ІІ півріччя 2009р.

Ухвала суду від 01.12.2010р. не була виконана. Водночас, Волинська ОДПІ подала суду заяву (факсограма), якою повідомила суд про те, що Луцькою ОДПІ 01.11.2010р. надано КП «Промбуд-6»запит щодо подання копій документів бухгалтерської звітності. Станом на 14.12.2010р. відповідь до Луцької ОДПІ не надходила.

15 грудня 2010р. позивач подав суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки, на його переконання, товарно-матеріальні цінності цегла, були отримані особисто керівником відповідача, чий підпис є на довіреності № 206 від 20 серпня 2009р. в графі «Керівник підприємства»та на накладній № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. в графі «Отримав».

Судова колегія з метою всебічного та обєктивного вирішення спору дійшла висновку про доцільність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед експертом було поставлено наступні питання: чи виконані підписи на довіреності № 206 від 20 серпня 2009р. (а.с.102) в графі «зразок підпису особи, що одержала довіреність»та на накладній № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. (а.с. 101) в графі «Отримав»однією особою?; чи виконані підписи на довіреності № 206 від 20 серпня 2009р. (а.с.102) в графі «Керівник підприємства»та на накладній № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. (а.с. 101) в графі «Отримав»однією особою?;

Ухвалою суду від 15.12.2010р. провадження у справі зупинено.

13.05.2011 р. в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи № 05/76-38 з висновком №5 судової почеркознавчої експертизи від 10.05.2011р.

Ухвалою суду від 23.05.2011р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а ухвалою суду від 23.05.2011р. участь представників сторін в судовому засіданні було визначено на власний розсуд, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, оскаржуване судове рішення у даній справі - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по накладній № 1623 від 20.08.2009р. було відпущено відповідачу товар на суму 5770,24 грн.

23 жовтня 2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією за № 12/514 щодо сплати в добровільному порядку існуючої заборгованості в розмірі 6970, 24 грн., з якої 5 770,24 грн. вартість поставленого товару, 1200 грн. вартість робіт по доставці товару.

Дану претензію відповідач залишив без задоволення. Однак, надав відповідь, в якій зазначив про відсутність на підприємстві будь-яких документів, які б підтверджували факт відпуску позивачем товару на вищевказану суму.

Відтак, відмові відповідача від оплати вартості отриманого товару слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту належного здійснення поставки товару відповідачу, оскільки накладна № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. оформлена з невідповідностями, а відповідач не може нести відповідальності за те, як позивач веде господарську діяльність та фіксує господарські операції у первинних документах бух обліку.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип обєктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обовязку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Керівниками представниками юридичних осіб позивача і відповідача підписана накладна № 1623 від 20.08.2009р., яка підтверджує домовленість двох сторін про передачу матеріальних цінностей, а тому у відповідача виникає обовязок оплатити отриманий товар.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Накладна № 1623 від 20.08.2009р. відповідає вимогам цих нормативних актів, є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Окрім того, як вже було зазначено вище, ухвалою суду від 15.12.2010р. провадження у справі було зупинено. З метою встановлення фактичних обставин справи було призначено судову почеркознавчу експертизу. Перед експертом було поставлено питання: «чи виконані підписи на довіреності № 206 від 20 серпня 2009р. (а.с.102) в графі «Керівник підприємства»та на накладній № 1623 від 20.08.2009р. на суму 5770,24 грн. (а.с. 101) в графі «Отримав»однією особою?».

Відповідно до Висновку №5 судової почеркознавчої експертизи від 10.05.2011р. (а.с.47, т ІІ) підпис, який міститься в графі «отримав»на накладній № 1623 від 20.08.2009р. та підпис, який міститься в графі «керівник підприємства»на довіреності № 206 від 20 серпня 2009р. виконані однією особою.

Таким чином, доводи відповідача про те, що матеріальні цінності по накладній № 1623 від 20.08.2009р. ним не отримувалися, оскільки видана на його отримання довіреність не була використана, не заслуговують на увагу.

Окрім того, довіреність не являється первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Довіреність не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто, сама довіреність не являється документом, що підтверджує факт проведення господарської операції по передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Неоприбуткування ж відповідачем товарів, переданих йому позивачем за накладною № 1623 від 20.08.2009р. і відсутність дебіторської заборгованості у відповідача на вартість товару за цією накладною розцінюється судом як порушення правил ведення бухгалтерського обліку саме відповідачем і не звільняє його від обовязку оплатити отриманий товар.

Що стосується стягнення з рахунку відповідача 1200 грн. вартості робіт по доставці товару, то в цій частині судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки подані позивачем оригінали подорожнього листа вантажного автомобіля та товарно-транспортної накладної на перевезення товару не містять відомостей про те, кому саме доставлявся товар та в якій кількості. Крім того, наявний в матеріалах справи акт № 200 від 20.08.2009р. здачі-приймання товару, на який позивач покликається як на підставу своїх вимог, не містить підпису замовника таких робіт.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення позовних вимог ВК ТОВ "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД на суму 5 770,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати за проведення судової експертизи, призначеної судом, покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі № 05/76-38 скасувати та прийняти нове судове рішення.

3.Позов задоволити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "Промбуд-6" (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод № 1" ЛТД (43010, м. Луцьк, вул. Садовського, 4, код ЄДРПОУ 01284548) 5 770,24 грн. боргу, 102 грн. державного мита, 195, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку та 3230 грн. витрат за проведення судової експертизи.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддяМурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

СуддяКордюк Г.Т.