Рішення № 16568066, 30.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2011Справа №5002-19/2575-2011 За позовом Закритого акціонерного товариства «Майбел», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 22229967)

До відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», АР Крим, м.Алушта (ідентифікаційний код 32322874)

про стягнення 1307,32 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. б/н від 14.02.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Суть спору: Позивач Закрите акціонерне товариство «Майбел» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 1107,72 грн., 3% річних у розмірі 18,94 грн., інфляційні у розмірі 64,61 грн., пеню у розмірі 116,05 грн., а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за посталвену продукцію у рамках договору № 233 від 16.04.2010 року за видатковою накладною № РД 0000695 від 21.09.2010 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

30.06.2011 р. до суду від відповідача надійшла телеграма, згідно якої відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у звязку із перебуванням представника у відрядженні.

Суд у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки суду не представлено документального підтвердження викладених у телеграмі обставин.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, згідно якої відповідно до приписів ч.4 ст.80 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені. Інші позовні вимоги усно підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2010 р. між Державним підприємством «Алуштинський» (далі Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Майбел» (далі по тексту Постачальник) укладено договір № 233, відповідно до п.1.1 якого Постачальник передає у власність Покупця товар, а Покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невідємною частиною (а.с.7-8).

Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються у додатках до даного Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є невідємною його частиною. Кількість товару, що є предметом Договору, може бути скоригована в залежності від потреб Покупця (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1-3.3 Договору постачальник надає Покупцю накладну на товар, що постачається за Договором та рахунок до сплати. Розрахунки за поставлений товар здійснюються після первинної поставки через 45 календарних днів. Всі розрахунки за договором проводяться у гривнях, безготівково.

Претензією вих.№ 50 від 11.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням заборгованість за поставлений товар у розмірі 1107,72 грн. (а.с.14-15).

Невиконання вимог позивача щодо сплати за поставлений товар й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати за поставлений товар, про що свідчить витратна накладна № РД 0000695 від 21.09.2010 р., специфікація № РД-0000695 від 21.09.2010 р. (а.с.10-11).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 1107,72 грн. обґрунтовані, підтверджені документально, а отже підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних у розмірі 18,94 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 64,61 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1107,72 грн., 3% річних у розмірі 18,94 грн. та суми інфляційних витрат у розмірі 64,61 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне провадження в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 116,05 грн. припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, у звязку з відмовою позивача від даної позовної вимоги.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі, оскільки звернення до суду із даним позовом повязано саме з його неправомірними діями.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити.

·Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (АР Крим, м.Алушта, вул.Октябрська, 16; ідентифікаційний код 32322874) на користь Закритого акціонерного товариства «Майбел» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 62; ідентифікаційний код 22229967) суму основного боргу у розмірі 1107,72 грн., 3% річних у розмірі 18,94 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 64,61 грн., державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Провадження в частині стягнення пені у розмірі 116,05 грн. припинити.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 04.07.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.