Ухвала суду № 16567670, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-21171/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Берегівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року

у справі № 2а-1385/08 (2313/09/9104)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Берегівський радіозавод»

доБерегівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Берегівський радіозавод»звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Берегівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000152340/0 від 17.03.2008 року та № 0000152340/1 від 11.04.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Берегівська обєднана державна податкова інспекція Закарпатської області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2007 року, за результатами якої складено Акт №38-23/011/14313783 від 06.03.2008 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення №0000152340/0 від 17.03.2008 року та № 0000152340/1 від 11.04.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 58382,00 грн.

У листопаді 2007 року позивачем відповідно до договору оренди від 22.03.2006 року та додаткової угоди до договору оренди від 05.06.2007 року з угорською фірмою Corporation Hungary Kft»та згідно з вантажними митними деклараціями на умовах оперативного лізингу було ввезено обладнання загальною митною вартістю 276 263,46 грн. Також, у листопаді 2007 року відповідно до договору про забезпечення запасними частинами та технологічним обладнанням б/н від 22.03.2006 року та додаткової угоди від 05.06.2007 року, укладеного між позивачем та угорською фірмою Corporation Hungary Kft»було ввезено картонні коробки на безоплатній основі загальною митною вартістю 9224,45 грн.

При ввезені вказаного обладнання та картонних коробок, товариством було сплачено податок на додану вартість, який в подальшому було включено до складу податкового кредиту у розмірі 58382,00 грн.

За посиланням скаржника, ввезене обладнання та картонні коробки не є придбаними, а є лише отриманими у користування, а отже і сума податку на додану вартість, сплачена при їх ввезенні, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю - резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було сплачено до бюджету податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджується даними вантажних митних декларацій.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а вказані судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Берегівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

ГоловуючийКонюшко К.В. Судді Бим М.Є. Гордійчук М.П. Гончар Л.Я. (підпис)Харченко В.В.