Ухвала суду № 16567751, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-16377/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2008 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2008 року

у справі №2-27/7607-2007А

за позовом Фермерського господарства «Відродження»(надалі - ФГ «Відродження»)

до державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (надалі –ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим),

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви від 14.04.2008р. про уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 07.05.2007 року №0000981700/3 та №0000872301/3, а також про стягнення з відповідача судового збору та вартість понесених позивачем витрат на судово-економічну експертизу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає неправомірним донарахування податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафної санкції та стверджує, що у разі нецільового використання не підлягають обов’язковому стягненню до державного бюджету кошти по операціях, проведених в безготівковій формі.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2008 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Відмінено податкові повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 07.05.2007р. №0000981700/3 та №0000872301/3, а також з Державного бюджету України на користь ФГ «Відродження»стягнуто 3,40 грн. судового збору та 2500,00грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову перевірку ФГ «Відродження» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., про що складено акт №686/23-01/32231850 від 16.11.2006р.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п. 1.15 ст.1, п.п.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.п.9.1.1. п.9.1 ст.9, п.22.3 ст.22, п.16.1 ст.16. п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем невірно утримано податок з доходів фізичних осіб з доходів громадян, отриманий від надання в оренду земельних паїв, що стало підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 812,49 грн.; п.1.2 п.1.15 ст.1, п.п.4.2.12. п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- доходи засновника позивача (голови та членів) одержані від виконання трудової функції у господарстві, включено до місячного оподаткованого доходу, але не оподатковувалася за ставкою 13%, що стало підставою длядонарахування податку з доходів фізичних осіб на сум 204,27грн.; п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження чистої суми податкового зобов’язання в сумі 6620,51грн.

За наслідками проведеної перевірки та результатами апеляційного узгодження ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2007 року: №0000981700/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3050,28грн., в т.ч. штрафні (фінансова) санкції - 2033,52грн.; №0000872301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку по податку на додану вартість у розмірі 9930,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 3310,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ «Відродження»зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням Нижньогірської районної державної адміністрації від 25.11.2002р. №1110 та взяте на податковий облік в ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим 04.12.2002р. і є платником фіксованого сільськогосподарського податку та платником податку на додану вартість про що було видано свідоцтво №00679707.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що для здійснення сільськогосподарської діяльності позивач використовує орендовані у населення земельні паї, за користування якими позивач виплачує доход орендодавцям.

Так, ФГ «Відродження»видало натуроплату 73 пайщикам по 500кг. озимого ячменю кожному за ціною 0,50 грн. на суму 250,00 грн. відповідно до списку за липень 2005р., у зв’язку з чим обчислювався податок з доходів фізичних осіб. Аналогічний список складено позивачем за вересень 2005 року. На підставі вказаних списків кожному пайщику було видано по 1000кг. зерна на загальну суму 500,00грн.

Отже, позивачем з загальної суми оподаткованого доходу, збільшеної на коефіцієнт 1.15. утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13% в сумі 5456,75грн. ( 36500 х 1, 15х 1,15 х 0,13 ).

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

У відповідності до вказаної норми на 2005 рік величина коефіцієнту складає: К = 100: (100-13) = 1,149425 і згідно даного коефіцієнта, сума податку з доходів фізичних осіб складає 5453,83грн.

Розбіжності з даними підприємства по сумі нарахованого податку складає 2.92грн. (5456,75 –5453,83) і пояснюється величиною застосованого коефіцієнта, що позивач надмірно сплатив до бюджету.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередніх інстанцій, що донарахування відповідачем по акту перевірки зобов’язання у розмірі 812,49 грн. є безпідставним.

Крім того, судами встановлено, що керівнику ФГ «Відродження» ОСОБА_1 в 2005 році, нараховувався доход у вигляді заробітної плати і здійснювалися утримання, а саме: нараховано оподаткованого доходу у розмірі 3470,05грн., утримано внесків до фондів соціального страхування у розмірі 104,12грн., застосована податкова соціальна пільга в сумі 1572,00грн. за рік, сума доходу за мінусом внесків в фонди склала 1793,93грн, а належні 13% податку складають з цієї суми 233,23грн., що зокрема, підтверджується висновком №101/07 судово-економічної експертизи (а.с.124-135 т.І).

Також, в періоді, що охоплено перевіркою, оскільки позивач був сільгоспвиробником, ним подавались податкові декларації з податку на додану вартість: по результатам операцій по продажу молока і м’яса худоби (втому числі молока і м’яса в живої вазі, реалізованих переробними підприємствами), а також шерсті, молочної продукції і м’ясопродуктів. виготовлених у власних переробних цехах (декларація №1); по реалізації продукції, товарів власного виробництва (декларація №2); по іншим категоріям операцій (декларація №3).

Відповідно до абзацу 4 пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», порядок акумулювання і використання ПДВ, що залишається на спецрахунку сільгоспвиробника, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (зі змінами і доповненнями) на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Суд встановив, що позивач, як орендар, для виробництва продукції рослинництва орендує окремі паї, за використання яких сплачує дохід населенню (орендодавцям). За списком б/н за липень 2005 року, позивач розрахувався озимим ячменем власного виробництва з фізичними особами –власниками паїв за користування паями, в кількості 36500кг. за ціною 0,50грн. за 1кг., на суму 18250,00грн., в тому числі ПДВ - 3041,67грн. Аналогічно, у вересені 2005 року, позивач провів розрахунки озимою пшеницею власного виробництва з фізичними особами –власниками паїв за користування паями, у кількості 36500кг. за ціною 0,50 грн. за 1 кг. на загальну суму 18250,00грн., в тому числі ПДВ - 3041,67 грн. Суми податку на додану вартість по вказаним операціям не відображені в податкових зобов’язаннях в декларації №2 за липень 2005 року в сумі 3041,67грн. і за вересень 2005 року в сумі 3041,67грн., тобто було допущено порушення п. 4 вищевказаного Порядку.

Відповідно до пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», стягується в Державний бюджет суми ПДВ за нецільове використання акумульованих на спец рахунку коштів. Разом з тим, оскільки у даному випадку нецільового використання коштів не було, донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3050,28грн. і штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 6083,00грн. документам бухгалтерського і податкового обліку позивача не відповідають.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2008 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.