Ухвала суду № 16567652, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-17871/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Гунько О.В.

відповідача: Сластьоненко С.В.

третя особа-1: не явка

третя особа-2: не явка

третя особа-3: не явка

Генеральної прокуратури України: Суходольський С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 року

у справі №17/11 (22-а-5175/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів, Комсомольської міської ради Полтавської області, Державної екологічної інспекції у Полтавській області,

за участюПрокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У березні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322301/0/2397 від 09.10.2006 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, за результатами якого складено Акт № 527/23-120/00191282 від 26.09.2006 року (далі Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, що призвело до заниження збору за розміщення відходів та відповідно сум збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2-4 квартал 2005 року та за 1 квартал 2006 року на суму 4773500,36 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322301/0/2397 від 09.10.2006 року про визначення суми податкового зобовязання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 6210391,34 грн., у тому числі 4773500,36 грн. основного платежу та 1436890,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 44 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 4 Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерелкоригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державною податковою Адміністрацією України від 19.07.1999 року № 162/379 суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку.

Таблицею 2.4 додатка 2 визначено, що в разі знаходження місця розміщення відходів в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3-х км від них, до суми нарахованого збору застосовується коефіцієнт 3, а у випадку знаходження місця розміщення за межами населених пунктів (на відстані більше 3-х км від її меж) застосовується коефіцієнт 1.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.03.1987 року № 3684-Х «Про розширення меж міста Комсомольська Полтавської області до меж міста Комсомольська були включені села Золотнишине Комсомольської міськради і Низи Дмитрівської сільради разом з прилеглими землями площею 1340,6 гектара та землі промислової зони, площею 6385,6 гектара, які за генеральним планом розвитку міста передбачалося використати під промислове, житлове будівництво та зону відпочинку.

Статтею 4 Земельного кодексу Української РСР (чинного на той час) встановлено, що вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.

Відповідно до статті 85 вказаного Кодексу межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста. Межа міста встановлюється і змінюється Президією Верховної Ради Української РСР за поданням виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Згідно зі статтею 173 Земельного кодексу України (у чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень здійснюється у порядку та відповідно до закону та посвідчується державним актом України (стаття 175 Земельного кодексу України). Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України (статті 176 Земельного кодексу України).

Статтею 1 Закону України від 22.05.2003 року № 858-ІV «Про землеустрій»визначено, що межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Згідно зі статтею 20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обовязковому порядку на землях усіх категорій, незалежно від форми власності у разі встановлення та зміни меж обєктів землеустрою (територій адміністративно-територіальних утворень або їх частин).

11.05.2006 року на 3-ій сесії V скликання Комсомольської міської ради «Про встановлення меж міста Комсомольська»було прийнято рішення, відповідно до якого Комсомольському міському відділу земельних ресурсів доручено організувати роботи по розробці проекту землеустрою щодо визначення і встановлення меж міста Комсомольська та встановлення меж міста в натурі (на місцевості) в межах і площах, визначених Указом Президії Української РСР «Про розширення міста Комсомольська Полтавської області»та рішення виконкому Комсомольської міської ради від 28.04.1992 року «Про перерозподіл земель в адміністративно-територіальних межах міської ради». Про вказане рішення доручено довести до відома Комсомольське відділення Кременчуцької ОДПІ та платників податку збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на час прийняття податковим органом спірного повідомлення-рішення, межі міста Комсомольськ на місцевості (в натурі) встановлені не були.

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про відсутність у Кременчуцької ОДПІ в даному випадку правових підстав для застосування коригуючих коефіцієнтів, що базується на обчисленні відстані від невстановленої в натурі межі міста. А застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.03.1987 року № 3684-ХІ «Про розширення міста Комсомольська Полтавської області»в якості нормативно-правового акта, що безпосередньо визначає межі міста Комсомольська як такі, що дають підстави для встановлення розмірів збору за забруднення (розміщення відходів), не можна вважати правомірним, оскільки межі відповідного населеного пункту в розумінні чинного (на час виникнення спірних правовідносин) земельного законодавства цим Указом не визначені на місцевості (в натурі).

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

СуддіКонюшко К.В.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Сірош М.В.

Харченко В.В.