Ухвала суду № 16567502, 07.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9828/10/2/0170

07.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГорошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняРавза Р.Р.

за участю сторін:

представник відповідача, Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 25.01.11 у справі № 2а-9828/10/2/0170

за позовом Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" (вул. Гудованцева, буд. 4, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2011 року позов Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення задоволено у повному обсязі.

Визнано противоправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі № 00862301/0 від 21.06.2010, № 000852301/1 від 20.07.2010, № 00862301/0 від 21.06.2010, №000862301 від 20.07.2010, № 0000842301/0 від 21.06.2010, № 0000842301/1 від 20.07.2010.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" судового збору у сумі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 07.06.11 сторони не зявилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 червня 2010 року №816/23-1/36198330, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 , п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження та неперерахування частини прибутку, що перераховується до загального фонду місцевого бюджету, на загальну суму 87156 грн., внаслідок порушення п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону позивачем занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 25362 грн., внаслідок порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ним занижено податок на додану вартість в сумі 20290 грн.

На підставі цього акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0000852301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 30435 грн., в тому числі 20290 грн. - за основним платежем та 10145 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000842301/0, згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по частині прибутку (доходу) господарської організації (які належать до комунальній власності), що підлягають сплаті до бюджету, у сумі 124350,20 грн., з яких 87156 грн. - за основним платежем, 37194,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000862301/0, згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 30435 грн., в тому числі 20290 грн. - за основним платежем, 10145 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач надіслав відповідачу скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду яких були прийняти рішення про відмову в їх задоволенні.

Господарською діяльністю визнавалася будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. (пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якій діяв на час перевірки).

Пункт 3.1 статті 3 ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначала, що до валових витрат виробництва та обігу відносилась сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Підпункт 5.3.9 пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності ( пункт 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість).

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування були визначені операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввозного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5. пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( підпункт 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Стаття 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим у акті перевірки № 816/23-1/36198330 від 08.06.2010 р. зазначає, що контрольно - ревізійним відділом в м. Керчі проведена перевірка позивача, під час якої встановлено порушення в частині завищення витрат та собівартості робіт в бухгалтерському обліку підприємства, що призвело до заниження прибутку в його бухгалтерському обліку (форма №2) у сумі 581039,63 грн.

Відповідач посилаючись на акт ревізії, складений контрольно - ревізійним відділом в м. Керчі, зазначив на неправомірність віднесення на видатки 153367,50 грн. сплачених СПД ОСОБА_2 за надані ним послуги. Ним також вказано, що не підтверджено виконання ПП «Кратос»послуг з вивозу твердих побутових відходів на виконання умов договору № 16-1 від01.12.2008 р., що призвело до необґрунтованого списання на видатки коштів у сумі 18650 грн. Відповідач, посилаючись на акт перевірки КРУ, також зазначив на необґрунтоване віднесення до складу валових витрат за період часу, що перевірявся, 231346 грн. (в т. ч. ПДВ у сумі 38557,67 грн.), які були сплачені ПП «Кратос»за надання послуг по вивозу твердих відходів на міський санітарний полігон КП «Керченський комбінат благоустрою».

Також, на підставі фактів, викладених в акті ревізії контрольно - ревізійного відділу в м. Керчі відповідач, встановив необґрунтоване проведення позивачем витрат за автопослуги на загальну суму 364805,93 грн., в тому числі по послугам, наданим ФОП ОСОБА_2 - на суму 153367,50 грн., по послугам, наданим ФОП ОСОБА_3 - на суму 18650 грн., по послугам наданим ПП «Кратос»- на суму 192788,43 грн. та вказані вище порушення призвели до завищення собівартості послуг, які надавав позивач, та заниження фінансових результатів його діяльності за 4 кв. 2008 року та 2009року.

Крім того податковим органом зазначено, що завищення вартості та обсягів виконаних ТОВ «Інтехкомцентр «Альтаїр ЛТД»підрядних послуг з поточного ремонту покрівель житлового фонду на суму 121738,17 грн. (у т.ч. ПДВ 20289,69 грн.), що призвело до завищення валових витрат позивача на 101488,498 грн., в наслідок чого ним заниженні податкові зобов'язання по податку на прибуток на 25362 грн., завищений податковий кредит на суму 20290 грн.

На вимоги суду позивачем надані копії первинних документів, які свідчать про отримання ним в період часу, що перевірявся, послуг від ФОП ОСОБА_2., ФОП ОСОБА_3, ПП «Кратос», що підтверджує правомірність віднесення їх вартості до складу валових витрат.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, зазначені в них послуги не надавались, або надавався в менших обсягах.

Крім акту перевірки контрольно - ревізійного відділу в м. Керчі відповідачем не було надано доказів обґрунтованості висновків щодо встановлення факту завищення вартості та обсягів виконаних ТОВ «Інтехкомцентр «Альтаїр ЛТД»підрядних послуг з поточного ремонту покрівель житлового фонду.

Також, судом першої інстанції була залучена до матеріалів справи копія акту № 1924/23-1/36198330 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 03.10.2008 р. по30.09.2009 р., що складений відповідачем 11.12.2009 р., в якому відсутні факти невірного визначення платником податків вартості наданих ним послуг, невірного ведення ним бухгалтерського обліку, завищення ним сум податкового кредиту по ПДВ саме за той же період часу, що перевірявся податковим органом в подальшому.

Враховуючи наведене судова колегія вважає правомірними висновки суду, що позивач діяв в порядку, передбаченому чинним законодавством України, висновки, зафіксовані в акті перевірки № 816/23-1/36198330 від 08.06.2010 р., зроблені відповідачем на підставі припущень, викладених в акті ревізії контрольно - ревізійного відділу в м. Керчі від 02.03.2010 р. № 23-13/129, без ретельного вивчення бухгалтерських документів платника податків, внаслідок чого їх не можна визнати такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що під час розгляду суд встановив, що позивач на акт ревізії контрольно - ревізійного відділу в м. Керчі написав заперечення, які були вивчені, після чого ГУ КРУ в АРК на його адресу не були надіслані обов'язкові вимоги, що свідчить про те, що зафіксовані у акті ревізії факти не можна вважати встановленими порушеннями порядку діяльності підконтрольної установи - позивача, які останній має усунути.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.11 у справі № 2а-9828/10/2/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписН.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко