Ухвала суду № 16567487, 25.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12540/10/12/0170

25.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняШкурлатов Д.Г.

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 13.12.2010 у справі № 2а-12540/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Сервіс-Термінал" (вул. Севастопольська, 43 А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 у справі № 2а-12540/10/12/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Сервіс-Термінал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.09.10 № 0001804102/0 на загальну суму 210731,00 грн., з яких: 140454,00 горн. за основним платежем та 70277,00 грн. зі штрафних санкцій.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд представники не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившихся представників сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Обєднання Пром-Сервіс-Термінал», звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001804102/0 від 24.09.2010.

Позов мотивовано тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Пейд»за період з 01.04.10р. по 30.04.10р., за результатами якої 15.09.10р. було складено Акт №306/41-02/33071230. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 140454,00грн.

Під час перевірки було встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пейд»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення норм Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пейд»з постачальниками та покупцями; відсутність обєктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зафіксовано в акті перевірки №306/41-02/33071230 контрагентом позивача ТОВ «Пейд»податкову звітність за квітень 2010 року із податку на додану вартість до ДПІ у Малинівському районі м. Одеси надано не було.

На підставі акту перевірки №306/41-02/33071230 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 24.09.2010 № 0001804102/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140454,00грн. та штрафних санкцій у сумі 70277,00грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем був наданий розрахунок корегування сум ПДВ декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яка була отримана у травні 2010 року від ТОВ «Пейд», відповідно до якої сума ПДВ склала 140454,34грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з наступного.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ «Пейд», зареєстрований у якості платника ПДВ, про що свідчить свідоцтво №100157150, також ТОВ «Пейд»була подана до ДПІ у Малинівському районі м. Одеси податкова декларація, у тому числі, за квітень 2010 року, яка була визнана як податкова звітність, про що свідчить лист ДПІ у Малинівському районі м. Одеси від 01.10.2010 №43376/15-2.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальника податкової накладної №1178 від 22.04.2010 на загальну суму 842726,06грн., у тому числі ПДВ 140454,34грн., яка є належним чином оформленою, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 24.09.2010 №0001804102/0 СДПІ в м. Сімферополі на загальну суму 210731,00грн., а отже, правильно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 у справі № 2а-12540/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська