Ухвала суду № 16567467, 25.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6048/09/6/0170

25.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняШкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод"- ОСОБА_2, довіреність № 657 від 07.12.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 23.11.2010 у справі № 2а-6048/09/6/0170

за позовом Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (вул. Московське шосе, 9-й км, с. Аграрне, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95492)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16 , м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-6048/09/6/0170 позовні вимоги Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0002842301/0 від 27.10.2008 на суму 9658,00 грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат та витрат на проведення судової експертизи.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Державне підприємство «Сімферопольський виноробний завод», звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим №0002842301/0 від 27.10.2008 на суму 9658,00грн.

Позов мотивовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки № 2324/23-1/35002593/127 від 14.10.2008, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідають даним податкового і первинного бухгалтерського обліку філії № 2 ДП "СВЗ".

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Ялті Автономної Республіки Крим на підставі направлення від 26.09.2008 № 000298 була проведена планова перевірка філії № 2 ДП "СВЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.04.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2007 по 30.06.2008.

За результатами проведення перевірки був складений акт від 14.10.2008 № 2324/23-1/35002593/127, у якому зафіксовані порушення, зокрема, п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 9 Закону України № 1003-ХІУ від 16.07.1994 "Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів" (із змінами і доповненнями) та п.19.2. ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі висновків вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м.Ялті Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 № 0002842301/0, яким до Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9658,00 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 4.1.1. п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 із змінами і доповненнями, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Стосовно факту формування рядка 01.1 декларацій, валовий дохід від продажу товарів (робіт, послуг) підлягає відображенню по рядку 01.1 декларацій, дорівнює дебетовому обороту по рахунку 36 в кореспонденції з кредитовими оборотами по рахунках 70 плюс різниця між кредитовим сальдо на кінець і початок звітного періоду по рахунку 36 за відніманням податку на додану вартість.

Згідно з висновком експерта № 57 від 29.06.2010, що міститься в матеріалах справи, розбіжність з даними відображеними в акті ДПІ і експертизою за 2007 рік склала - 1188,00 грн. у бік збільшення валового доходу. Розбіжності утворилися в результаті того, що платник податків не включив в четвертому кварталі вартість пляшки від постачальника.

Розбіжностей з даними ДПІ за 1 півріччя і 9 місяців по формуванню рядка декларації 01.1 немає.

За фактом формування рядка 01.2 декларацій експертом зазначено, що при формуванні приросту балансової вартості запасів платником податків надмірно було включено в приріст повернення тару, піддони за перше півріччя на суму 4782,4 грн., за 9 місяців в сумі 12798,2 грн., за 2007 рік - 12296 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку, зворотно - сальдовою відомістю по рахунку 284.

Оскільки тара (рахунок 284 ) не включалася у валові витрати, а саме в рядок 04.1 декларацій про податок на прибуток, т.к була такою що повертається, то платником податків було надмірно включено в рядок 01.2 декларацій про податок на прибуток за 2007 рік грошові кошти в сумі 12296,00 грн.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.1997г. № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Пунктом 1.43 ст. 1 вищезгаданого Закону визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

У відповідності с п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані і утримуються підприємством з метою подальшого продажу .

п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запасів" (по тексту - П(С) Б-9) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Згідно п.п. 11.2.1., п.11.2., ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№283\97-ВР від 22.05.1997 р. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Розбіжності з даними ДПІ за 1 півріччя і 9 місяців 2007 року з формування рядка декларації 01.2 у бік зменшення склали:

- за перше півріччя на суму 4782,4 грн.

- за 9 місяців в сумі 12798,2 грн.,

за 2007 рік - 12296 грн.

Розбіжність виникла в результаті того, що перевіряючими надмірно включено в рядок 01.2 поворотна тара (піддони, ящики).

Таким чином, після проведення коректування валовий доход склав:

-за перше півріччя на суму 421599,00 грн.

-за 9 місяців в сумі 109133,00 грн.,

-за 2007 рік - 1399742,00 грн.

З акту ДПІ витікає, що за період перевірки не встановлено завищення або заниження валових витрат. Скориговані валові витрати (рядок 0.б) склали:

- за 1 півріччя 2007 року в сумі 372962 грн.

- за 2 півріччя 2007 року - 1071363 грн.

- за 2007 рік - 1404651 грн.

Згідно висновку експерта № 57 від 29.07.2010 року в результаті проведеного дослідження встановлено, що валові витрати платника податків склали:

- за 1 півріччя 2007 року - 372090,00 грн.

- за 2 півріччя 2007 року - 1099450,00 грн.

Розбіжності з ДПІ виникли в результаті того, що перевіряючі не прийняли до уваги той факт, що платник податків:

- не у повному об'ємі включив витрати у валові витрати, всього за 2007 рік на суму 13663,42 грн., а саме: за 9 місяців 2009 року в сумі 28087,00 грн. і за 1 півріччя в сторону зменьшення витрат на суму 872,00 грн. в результаті того, що платник податків без документального підтвердження включив у витрати 1610,00 грн. рахунок 284 ( пляшки) і не включив у витрати 738,2 грн з придбаних МБП.

- при заповненні Декларації не керувався вимогам п. 3 наказу №143 ДПА України від 29.03.2003 року "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства і Порядку її складання” замість одного рядка декларації включав в інший рядок наприклад: платником податків були відображені витрати (% банка, обслуговуючих ЕКК, оренда дозвіл на торгівлю в рядку 04.1, а слід було в рядку 04.13)

Що стосується податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

З акту ДПІ вбачається, що при перевірці повноти визначення податку на прибуток за 2007 рік з наростаючим підсумком в цілому не виявлено його заниження чи завищення, однак за півріччя 2007 року податок на прибуток занижено на суму 12211,00 грн., за 9 місяців 2007 року на суму 7105,00 грн.

З висновку експерта № 57 від 29 червня 2010 року вбачається, що в результаті проведеного дослідження встановлено, що:

Валові доходи за 2007 рік склали - 1399742,00 грн.

Валові витрати за 2007 рік склали - 1418314 грн. Об'єкт оподаткування (рядок 8 ) - збиток в сумі 18572,8 грн.

Зокрема:

За перше півріччя прибуток в сумі 12377,21 грн. За 9 місяців збиток в сумі 8119,76 грн.

Згідно абзацами 1 та 2 п. 16.4 п. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№283\97-ВР від 22.05.1997 р. податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Згідно висновку експерта платник податку відобразив в декларації суму нарахованого податку на прибуток за 1 півріччя в сумі 1144,00 грн., за 9 місяців в сумі 1087,00 грн. за рік 1551,00 грн.

Щодо застосування фінансових санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0002842301/0 від 24.10.2008 року у розмірі 50% від суми заниження податку на прибуток за 2-й квартал 2007 року у сумі 12211,00 грн. і за 3-й квартал 2007 року у сумі 7105 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступного.

Відповідно до положень пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-Ш із змінами і доповненнями, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 2. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державній податковій адміністрації України від 17 березня 2001 р. N 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. під N 268/5459 недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Підпунктом 6.1.3 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

На підставі зазначеного вище, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-Ш із змінами і доповненнями застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань в інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів і відповідно до пункту 17.2 статей 17 Закону № 2181 відкоректував ці суми шляхом надання уточнюючого розрахунку або відображення коректувань у відповідних рядках декларацій за подальші податкові періоди).

Філія № 2 Державного підприємства “Сімферопольський винний завод”суму заниження податку на прибуток за півріччя 2007 р. на суму 12211,00 грн. і за 9 місяців 2007 року на 7105,00 грн. відкоректував у відповідних рядках декларації з податку на прибуток за 2007 р., що підтверджується і даними перевірки ДПІ в м. Ялті, оскільки в акті перевірки № 2324/23- 1/35002593/127 від 14 жовтня 2008 року вказано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2007 рік наростаючим підсумком в цілому не встановлено його заниження або завищення.

Згідно з висновком експерта № 57 від 29.06.2010 року за 1 півріччя 2007 року заниження податку на прибуток склало -11233,00 грн., за 9 місяців 2007 року - збитки в сумі 8120,00 грн., за 2007 рік збитки в сумі 18573,00 грн.

Згідно п. 16.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку в строки, визначені законом, подають в податковий орган податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статей 6 цього Закону. При цьому за звітних квартал, півріччя і три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій по цьому податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики.

Таким чином, фінансові санкції по податковому повідомленню-рішенню № 0002842301/0 від 24.10.2008 року у розмірі 50% від суми заниження податку на прибуток за 2-й квартал 2007 року в сумі 12211,00 грн. і за 3-й квартал 2007 року в сумі 7105 грн. застосовані не обґрунтовано, порушуючи п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. № 2181-III із змінами і доповненнями. Крім того при розрахунку штрафних санкцій допущені арифметичні помилки при визначенні податку на прибуток за третій квартал. Податок на прибуток за третій квартал не складав 7105, 00 грн., оскільки декларація складається з наростаючим підсумком, то вищезгадана сума податку по розрахунках в акті ДПІ складала за 9 місяців 2007 р..

На підстави викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Ялті № 0002842301/0 від 27.10.2008 на суму 9658,00 грн. є протиправним та правильно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2010 у справі № 2а-6048/09/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська