Ухвала суду № 16567185, 06.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7644/10/8/0170

06.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняШкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Алуштинської центральної міської лікарні- Бургазлі Віталій Іванович, довіреність № б/н від 01.03.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 16.08.2010 у справі № 2а-7644/10/8/0170

за позовом Алуштинської центральної міської лікарні (вул. Партизанська, 13, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 у справі № 2а-7644/10/8/0170 позовні вимоги Алуштинської центральної міської лікарні - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим №0000792301/0 від 06.11.2009 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/1 від 02.12.2009 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), № 0000792301/2 від 19.02.2010 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.), №0000792301/3 від 29.04.2010 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.).

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Алуштинська центральна міська лікарня, звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим від 29.04.2010 №0000792301/3 на суму 64743 грн. (основний платіж 43923 грн., штрафні санкції 20820 грн.).

Позов мотивовано тим, що викладені в акті перевірки № 1454/23/02012993 від 23.10.2009 висновки ДПІ у м. Алушті АР Крим про заниження податкових зобовязань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.09-16.10.2009 ДПІ в м. Алушті АР К проведена виїзна планова перевірка Алуштинської центральної міської лікарні з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт перевірки №1454/23/02012993 від 23.10.2009.

Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства України, в тому числі ст. 49 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР, п. 4.8, п.4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за № 711/4004, яке виразилося у заниженні збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 43922,50 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що у порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, підприємством не надано до ДПІ в м. Алушті розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 міс. 2006р., за 2006р., за 1кв. 2007р., за 1 пів. 2007р., за 9 міс. 2007р., за 2007р., за 1кв. 2008р., за 1 пів. 2008р., за 9 міс. 2008р., за 2008р., за 1 кв. 2009р., за 9 міс. 2009р.

Вказані висновки акту перевірки були покладені ДПІ в м. Алушті АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення №0000792301/0 від 06.11.2009, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, до ДПІ у м. Алушті АР Крим, за результатами розгляду якої ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено рішення № 6015/10/23 від 02.12.2009р. “Про результати розгляду скарги”, яким позивачу в задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У звязку з цим, 02 грудня 2009р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792301/1 про визначення позивачу аналогічної суми податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим, за результатами розгляду якої ДПА в АР Крим винесено рішення № 252/10/25023 від 08.02.2010 “Про результати розгляду повторної скарги”, яким в задоволенні скарги позивачу також було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У звязку з цим, 19 лютого 2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792301/2 про визначення позивачу податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій.

Після розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення ДПА України (рішення № 3942/6/25-0215 від 23.04.2010р. “Про результати розгляду повторної скарги”), яка також була залишена буз задоволення, ДПІ у м. Алушті 29 квітня 2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000792301/3 про визначення позивачу податкових зобовязань по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 64743 грн., в тому числі 43923 грн. основного платежу та 20820 грн. штрафних санкцій.

Як зазначено у п. 3.5.3 Акту перевірки, за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 Алуштинська центральна міська лікарня не декларувала збір за спеціальне використання водних ресурсів, що підлягає сплаті до бюджету.

В свою чергу, перевіркою повноти нарахування та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 встановлено його заниження в сумі 43922,50 грн., в т.ч. по періодах: за 9 міс. 2006р. в сумі 2207,96 грн., за 2006р. в сумі 3368,49 грн., за 1 кв. 2007р. в сумі 4835,56 грн., за 1 півріччя 2007р. в сумі 7689,97 грн., за 9 міс. 2007р. в сумі 10801,28 грн., за 2007р. в сумі 13589,65 грн., за 1 кв. 2008р. в сумі 4177,04 грн., за 1 півріччя 2008р. в сумі 7400,30 грн., за 9 міс. 2008р. в сумі 11236,18 грн., за 2008р. в сумі 16306,14 грн., за 1 кв. 2009р. в сумі 5235,54 грн., за 1 півріччя 2009р. в сумі 10658,22 грн.

Як відображено в акті перевірки, Алуштинська центральна міська лікарня використовувала воду не лише для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, а також використовувала воду для приготування їжі (приготування страв), здійснення лікувальних процедур, прання білизни, заправки машин тощо, що підтверджено наданим до перевірки розрахунком використання води.

За таких обставин, на думку відповідача, підлягає застосуванню п. 4.5 Інструкції №231/539/118/219, яким встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Таким чином, на думку відповідача, якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для приготування страв або для здійснення лікувальних процедур, прання білизни, тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.

Крім того, перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, підприємством не надано до ДПІ в м. Алушті розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 міс. 2006р., за 2006р., за 1кв. 2007р., за 1 пів. 2007р., за 9 міс. 2007р., за 2007р., за 1кв. 2008р., за 1 пів. 2008р., за 9 міс. 2008р., за 2008р., за 1 кв. 2009р., за 9 міс. 2009р.

Суд першої інстанції вказані висновки ДПІ у м. Алушті дійшов вірного висновку про їх безпідставність з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду здійснював споживання води не з водних обєктів шляхом забору води, а з комунальних водопроводів на підставі укладених договорів на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, як і не здійснював скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, а здійснював їх скидання у комунальну каналізацію на підставі вищевказаних договорів, у звязку з чим відсутній обєкт обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів, а також приймаючи до уваги, що позивач не має дозволу на спеціальне водокористування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів в розумінні ст.30 Водного кодексу, у звязку з чим протягом перевіреного періоду він правомірно не декларував збір за спеціальне використання водних ресурсів, що підлягає сплаті до бюджету та не подавав про це відповідні розрахунки.

З Розрахунку використання води, на який посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх висновків про встановлення факту використання позивачем води не тільки для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, але і в інших цілях, як-то: для приготування їжі, здійснення лікувальних процедур, прання білизни, заправки машин, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно був складений Розрахунок потреби води по лікувальним установам Алуштинської центральної міської лікарні на 2009р.

Але вказаний розрахунок, був складений позивачем на вимогу КРП “ВПВКГ в м. Алушті” з метою обґрунтування річного водопостачання для наступного відображення у договорі на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію лімітів водоспоживання та водовідведення.

У даному розрахунку позивачем було зазначено річне водопостачання 134762,5 куб.м., але у договорі від 01.01.2009 КРП “ВПВКГ в м. Алушті”було зазначено 59100 куб.м., тобто за фактичним даним водопостачання та водовідведення за попередній 2008 рік.

Зокрема, фактичний обсяг водопостачання та водовідведення у 2008р. складає: водопостачання 59,014 тис. куб.м., а водовідведення 58,931 тис. куб.м., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачіприймання наданих КРП “ВПВКГ в м. Алушті” послуг у 2008р.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

В свою чергу, ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що “первинні документи”- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З аналізу зазначених норм законодавства виходить, що Розрахунок потреби води по лікувальним установам Алуштинської центральної міської лікарні на 2009р. не відноситься до первинних документів, на підставі яких ДПІ у м. Алушті зроблено висновки про порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Таким чином, акт перевірки № 1454/23/02012993 від 23.10.2009 не може бути належним доказом заниження позивачем податкових зобовязань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. на суму 43922,50 грн.

Крім того, пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494, встановлено, що збір за використання водних ресурсів не стягується за воду, яка використовується для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення.

П. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту також встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій і субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до листа ДПА України № 12216/7/15-0817 від 16.06.2007р. "Щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів бюджетними підприємствами, установами та організаціями") пунктом 4.5 Інструкції N 231/539/118/219 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Таким чином, якщо бюджетні підприємства, установи, організації використовують воду одночасно для задоволення власних потреб: питних, санітарно-гігієнічних цілей, а також використовують воду для здійснення діяльності у сфері громадського харчування (приготування страв) для здійснення лікувальних процедур тощо, то збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється на загальних підставах за всю фактично використану воду, з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснює діяльності у сфері громадського харчування, а використовує воду для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб і для задоволення таких потреб населення, яке обслуговується у лікарні.

За таких обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ у м. Алушті АР Крим про заниження позивачем вищевказаної суми податкових зобовязань, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а відповідно, і про безпідставність нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2010 у справі № 2а-7644/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська