Постанова № 16567110, 15.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 р.Справа № 22-а-10004/08 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Петров В.С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі за позовом Приватного підприємства «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Моноліт»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0009112301/2 від 28.11.2005 року; №0009112301/3 від 28.02.2006 року; №0004282301/3 від 12.01.2006 року; №0004292301/3 від 12.01.2006 року.

Позивач посилався на невідповідність вказаних повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства та на відсутність з боку ПП «Моноліт»порушень норм податкового законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, в звязку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову.

Постановою господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року позов ПП «Моноліт»був задоволений у повному обсязі, були скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0009112301/2 від 28.11.2005 року; №0009112301/3 від 28.02.2006 року; №0004282301/3 від 12.01.2006 року; №0004292301/3 від 12.01.2006 року.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси з зазначеним рішенням господарського суду Одеської області на погодилась та подала апеляційну скаргу на постанову від 17.11.2006 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і залишити позовну заяву ПП «Моноліт»без розгляду.

Апелянт вказує, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0009112301/2 від 28.11.2005 року; №0009112301/3 від 28.02.2006 року; №0004282301/3 від 12.01.2006 року; №0004292301/3 від 12.01.2006 року є відкликаними з моменту одержання ПП «Моноліт»постанови Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що 24.05.2005 р. працівниками ДПА в Одеській області проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Моноліт» за період з 01.04.2003 р. по 01.10.2004 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 24.05.2005 р. №29/23-1012/30445708.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.2005 р. №0004282301/0 щодо визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1348700 грн. і штрафних санкцій по цьому податку на суму 620320 грн., та №0004292301/0 щодо визначення позивачу податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 334705 грн. та штрафних санкцій по цьому податку на суму 224467 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 09.06.2005 р. №208. За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2005 р. №24542/10/25-0012, яким залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача залишено без задоволення. На підставі цього рішення про результати розгляду скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2005 р. №0004282301/1 та №0004292301/1.

Позивач, не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 02.08.2005 р., звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою від 11.08.2005 р. За результатами розгляду цієї скарги було прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 03.10.2005 р. №16972/25-0007, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0004282301/0 від 26.05.2005 р., збільшено податок на прибуток на суму 39800 грн. та фінансові санкції по цьому податку на суму 16550 грн., а також зобовязано ДПІ у Приморському районі м. Одеси на збільшену суму податку на прибуток та на суму фінансових санкцій прийняти та надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2005 р. №0004292301/0 та рішення відповідача від 01.08.2005 р. №24542/10/25-0012 про результати розгляду первинної скарги в частині 16887 грн. ПДВ та 8445 грн. штрафних (фінансових) санкцій. На підставі зазначеного рішення ДПА в Одеській області від 03.10.2005 р. 16972/25-0007 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 р. №0009112301/0 щодо визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 39800 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16550 грн., а також №0004282301/2, №0004292301/2.

Зазначене податкове повідомлення-рішення ДПА в Одеській області від 13.10.2005 р. також було оскаржене позивачем. За результатами розгляду цієї скарги позивача від 24.10.2005 р. №352 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. у справі №23/394-05-11850А, що набрала законної сили, постанову господарського суду Одеської області від 28.02.2006 р. у справі №23/394-05-11850А скасовано, позовні вимоги ПП «Моноліт»задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.05.2005 р. №0004282301/0, №0004292301/0; від 02.08.2005 р. №0004282301/1, №0004292301/1; від 13.10.2005 р. №0004282301/2, №0004292301/0, №0009112301/0.

Тобто, судом першої інстанції було зроблено висновок, що факт відсутності порушень позивачем норм податкового законодавства доведений судом при вирішенні іншої справи та не підлягає доказуванню в іншій справі.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Позивач вказував, що з метою уточнення граничних строків сплати податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №0009112301/0 від 13 жовтня 2005 року СДПІ у Приморському районі були винесені податкове повідомлення-рішення №0009112301/2 від 28.11.2005 року та податкове повідомлення рішення №0009112301/3 від 28.02.2006 року. При цьому позивач вважає, що винесення даних податкових повідомлень-рішень, донарахування податкового зобовязання та накладення штрафних санкцій є таким, що не відповідає нормам чинного на той час законодавства.

Проте, відповідно до вимог п. 5.3 п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається) , податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 для першої, 2 для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання.

Судовою колегією також була надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу під час визначення позивачу податкових зобовязань по податку на додану вартість та штрафних санкцій по цьому податку.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного зясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобовязання, але позивач у справі таких доказів не надав.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково, постанову господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.06.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький