Ухвала суду № 16567104, 15.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 р.Справа № 2-а-5564/10/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 року по справіза адміністративним позовом ТОВ «Французький бульвар Еліт»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 р., зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2010 року ТОВ «Французький бульвар Еліт»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 р., зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем 16.04.2010 року була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Французький бульвар-Еліт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за період: 1 квартал 2007 року - січень 2009 року. За результатами цієї перевірки складено акт від 16.04.2010 року №30/23-310/33933008, в якому зафіксовано порушення підприємством п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого було завищено суму від'ємного значення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в розмірі 5 588 018,0 грн. На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 року, яким TOB було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 5588 018,0 грн. Позивач вважає висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладених в акті перевірки, неправомірними, оскільки вони не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах права та фактично нічим не підтверджені. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому, враховуючи уточнення, позивач просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 року. Крім цього, позивач просив зобов'язати ДПІ протягом п'яти робочих днів після вступу в силу рішення суду по цій справі підготувати та надати органам Державного казначейства України висновок про достовірність суми бюджетного відшкодування ПДВ щодо ТОВ. Зазначені вимоги позивач обґрунтував тим, що протягом 2007-2010 років TOB неодноразово зверталося до ДПІ з заявами про відшкодування від'ємного значення ПДВ, але усі ці заяви були залишені без будь-якого реагування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві.

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від30.08.2010 року позов задоволений частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0000252350/0 від 29.04.2010 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Французький бульвар-Еліт»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зобовязано Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси надати органам Державного казначейства України висновок про достовірність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Французький бульвар-Еліт». В іншій частині позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси подала до суду апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від30.08.2010 року, в якій вказується, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Французький бульвар-Еліт»зареєстроване 23.11.2005 року виконкомом Одеської міськради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Малиновському районі м.Одеси. Одним з основних видів діяльності ТОВ є будівництво та будівельні роботи .

У звязку зі здійсненням проектування та будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського (район пляжу Свято-Успенського монастиря) та виникненням відємного значення з ПДВ по операціях, повязаних з цим будівництвом, протягом 2007 2009 років ТОВ подавало до ДПІ відповідні податкові декларації з розрахунками сум бюджетного відшкодування та відповідні заяви про відшкодування відємного значення ПДВ на його розрахунковий рахунок. В період з 06.05.2009 року по 15.05.2009 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за період: за 1 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2006 року; за 2 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 1 кварталі 2007 року; за 3 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 2 кварталі 2007 року; за 4 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 3 кварталі 2007 року; за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 4 кварталі 2007 року; за травень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2008 року; за червень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у травні 2008 року; за липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у червні 2008 року; за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2008 року; за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у серпні 2008 року; за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року; за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року; за січень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2008 року.

За результатами цієї перевірки 20.05.2009 року ДПІ було складено довідку №60/23-210/33933008, відповідно до якої перевіркою не було встановлено заниження чи завищення показників відємного значення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню, зазначених у поданих податкових деклараціях за вказаний період. Незважаючи на висновки цієї перевірки та заяви позивача про повернення відємного значення ПДВ за зазначений період, відповідач не здійснив визначені законом дії щодо відшкодування ПДВ на користь ТОВ, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

16.04.2010 року спеціалістами ДПІ була повторно проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за період: за 1 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2006 року; за 2 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 1 кварталі 2007 року; за 3 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 2 кварталі 2007 року; за 4 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 3 кварталі 2007 року; за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у 4 кварталі 2007 року; за травень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2008 року; за червень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у травні 2008 року; за липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у червні 2008 року; за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2008 року; за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у серпні 2008 року; за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року; за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року; за січень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2008 року. За результатами цієї перевірки відповідачем був складений акт від 16.04.2010 року №30/23-310/33933008, в якому зазначено про допущені ТОВ порушення вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було завищено суму відємного значення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в розмірі 5588018,0 грн. При цьому, під час проведення перевірок у травні 2009 року та у квітні 2010 року відповідачем перевірявся такий самий період господарської діяльності ТОВ господарські операції, в той час як висновки цих перевірок були протилежні.

На підставі акту перевірки від 16.04.2010 року №30/23-310/33933008 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 року, яким ТОВ було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 5588018,0 грн., що оскаржене позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, викладені у спірному акті перевірки від 16.04.2010 року №30/23-310/33933008, про наявність зазначених порушень та прийняте на підставі цих висновків рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є необґрунтованими з наступних підстав.

На основі акту, судова колегія встановила, що у період, який перевірявся, ТОВ мало господарські відносини, з ООС «Укрінвестекспертиза», Колективним підприємством «Творча архітектурна майстерня «Кудін»«, МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и К», ТОВ «Південь Захід Рембуд», ПП «Індустріал-Про», ТОВ Концерн «Ксімекс».

Відповідно до вимог п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, яким є позивач.

Згідно з вимогами п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається на основі договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8? цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з вимогами п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при здійсненні обох перевірок у травні 2009 року та у квітні 2010 року ТОВ перевіряючим надавалися як первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, так і видані останніми відповідні податкові накладні. При цьому, ні в ході зазначених перевірок, ні в процесі судового розгляду справи, відповідач не оспорював дійсність зазначених первинних документів та законність виданих податкових накладних.

Висновок відповідача про відсутність права ТОВ на включення до податкового кредиту ПДВ по господарським операціям з ООС «Укрінвестекспертиза», відповідно до спірного акту перевірки, ґрунтується на тому, що, згідно з довідкою ДПІ у Приморському районі від 28.07.2009 року зазначена організація ліквідована.

Під час судового засідання було встановлено, що господарські відносини між ТОВ та ООС «Укрінвестекспертиза»відбувалися в 2007 році на підставі договору №466 від 11.09.2007 року про проведення комплексної державної експертизи проекту будівництва, а, згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №400/А-2008, ООС «Укрінвестекспертиза»було реорганізовано у філію Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза»в Одеській області, яке стало правонаступником ООС «Укрінвестекспертиза»та було виключено з державного реєстру лише 22.12.2008 року. Таким чином, на момент здійснення господарських відносин з ТОВ, ООС «Укрінвестекспертиза»існувало та було платником ПДВ. При цьому, про зазначені обставини позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, неодноразово повідомляв відповідача своїми скаргами та пропонував перевірити ці обставини, але такі звернення були залишені без уваги. В процесі розгляду справи представником відповідача також не було надано жодних пояснень стосовно того, чому не були перевірені обставини щодо реорганізації ООС «Укрінвестекспертиза», про які ТОВ повідомляло ДПІ.

Згідно з спірним актом перевірки, висновок перевіряючих про необхідність зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ по господарським відносинам ТОВ з Колективним підприємством «Творча архітектурна майстерня «Кудін»обґрунтовано лише тим, що на момент цієї перевірки відповідач, який є структурним підрозділом ДПА України, не отримав відповідь на свій запит з іншого структурного підрозділу ДПА України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право ТОВ на включення ПДВ на основі правовідносин з Колективним підприємством «Творча архітектурна майстерня «Кудін»підтверджується первинними документами, наданими як відповідачу при здійсненні перевірки, так і суду, а саме договором на проектно-вишукувальні роботи №6326/1 від 03.12.2006 року, відповідними податковими накладними, а також власне проектом будівництва курортно-рекреаційного комплексу сімейного типу за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського (район пляжу Свято-Успенського монастиря), за який останнє було нагороджено дипломом Національної спілки архітекторів України, і, в процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодного обґрунтування на підставі якої норми закону неотримання одним структурним підрозділом ДПА України на свій запит відповіді від іншого структурного підрозділу ДПА України є підставою для зменшення платнику податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Крім цього, на основі акту перевірки встановлено, що позивач на період, який перевірявся, мав господарські правовідносини з МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и Т», ТОВ «Південь Захід Рембуд»та ТОВ Концерн «Ксімекс», а бюджетне відшкодування з ПДВ йому було зменшено з тих підстав, що, згідно з відповідями інших структурних підрозділів ДПА України відносно ТОВ «Стройбізнесгруп»та ПП «Металінвест»складені запити на встановлення їх місцезнаходження; підприємства ПП «Індустріал Про»та ТОВ «БК Буд транс Плюс»ліквідовані; а відносно ТОВ «Соцкомунбуд»та ТОВ «Шнейдер Електрик Україна»не отримані відповіді з інших підрозділів ДПА України на запити відповідача.

Разом з тим, відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит виникає лише на підставі податкової накладної, отриманої у встановленому законом порядку від контрагента, з яким у такого платника податку є господарські (договірні) правовідносини.

На період, що перевірявся, у ТОВ були господарські правовідносини на підставі укладених відповідних договорів з МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и К», ТОВ «Південь Захід Рембуд»та ТОВ Концерн «Ксімекс», і по операціях саме з цими контрагентами, на підставі виданих останніми податкових накладних, позивачем формувався податковий кредит. При цьому правомірність включення ПДВ по операціях з зазначеними субєктами господарювання до податкового кредиту підтверджується також матеріалами зустрічних перевірок останніх, здійснених за ініціативою відповідача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з актів перевірок випливає, що податковий кредит та від'ємне значення ПДВ в розмірі 5588018,0 грн., яке було заявлене позивачем до відшкодування, лише частково було сформовано за рахунок правовідносин ТОВ з ООС «Укрінвестекспертиза», Колективним підприємством «Творча архітектурна майстерня «Кудін»«, МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и К», ТОВ «Південь Захід Рембуд» та ТОВ Концерн «Ксімекс», і під час розгляду справи, відповідачем не було надано жодного обґрунтування зменшення позивачу заявленого бюджетного відшкодування ПДВ не тільки по операціях з цими контрагентами, а й по іншим господарським правовідносинам позивача. ПДВ по операціях позивача з ПП «Індустріал-Про»до бюджетного відшкодування ТОВ не заявлявся.

На думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, приймаючи рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 5588018,0 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим позов ТОВ «Французький бульвар-Еліт»в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

При цьому, посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на обставини, встановлені перевіркою, щодо ТОВ «Стройбізнесгруп», ПП «Металінвест», ПП «Індустріал Про», ТОВ «БК Буд транс Плюс», ТОВ «Соцкомунбуд»та ТОВ «Шнейдер Електрик Україна»суд першої інстанції врахував невірно, оскільки позивачем було правомірно включено ПДВ по операціях з МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и Т», ТОВ «Південь Захід Рембуд»та ТОВ Концерн «Ксімекс», а не з зазначеними підприємствами, і навіть наявність цих обставин відповідно до чинного законодавства, не спростовує права позивача на формування податкового кредиту за наслідками реалізації укладених господарських договорів.

При цьому, судова колегія враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів правомірність укладених позивачем господарських договорів з ООС «Укрінвестекспертиза», Колективним підприємством «Творча архітектурна майстерня «Кудін», МП «Теком», ТОВ «Лінія М», ТОВ «СН и Т», ТОВ «Південь Захід Рембуд»та ТОВ Концерн «Ксімекс», на підставі яких фактично частково було сформовано відємне значення ПДВ. Крім цього, під час двох перевірок самим відповідачем було встановлено, що усі ці договори мали товарний характер, тобто були виконані цими контрагентами позивача реально.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є безпідставними доводи відповідача про сплату основними постачальниками позивача, а саме ПП «Одеон-буд», ТОВ «Стройбізнесгруп», ТОВ «Главстрой», МП «Теком», ТОВ «Альянс юг», ПП «Металінвест», ТОВ «Ксімекс», ПДВ до бюджету в мізерних розмірах, оскільки, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», право платника ПДВ на бюджетне відшкодування цього податку не залежить від результатів господарської діяльності як його контрагентів, так і інших субєктів господарювання, які мають правовідносини з цими контрагентами, та від нарахування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їхньої господарської діяльності.

Відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума ПДВ має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платникові податків з Державного бюджету України протягом місяця, що випливає після подання декларації.

Згідно з вимогами п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобовязані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за пять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

Судова колегія приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання податкової інспекції надати органам Державного казначейства висновку про достовірність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо позивача, так як вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту у цій частині. Фактично, можливість надання такого висновку виникає у відповідача тільки після прийняття рішення про вірно сформований податковий кредит позивача, тобто тільки після набрання законної сили постановою суду про скасування оскарженого податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 року.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 203; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси надати органам Державного казначейства України висновок про достовірність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Французький бульвар-Еліт», в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від30.08.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.06.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький