Ухвала суду № 16566733, 08.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р.Справа № 2-а-14807/09/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Єщенко О.В.

суддів Димерлій О.О.

Зуєва Л.Є.

за участю секретаря Перчік І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року за позовом приватного підприємства „Укрметалл” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2009 року № 0005462301/0, № 0005472301/0, № 0005482301/0, суд -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року, приватне підприємство «Укрметалл»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2009 року № 0005462301/0 по податку на прибуток в сумі 1.094.661,46 грн., № 0005472301/0 по податку на додану вартість в сумі 58.705,03 грн., № 0005482301/0, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 166.419,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в жовтні-листопаді 2009 року, службовцями ДПІ в м. Херсоні було здійснено планову виїзну перевірку ПП «Укрметалл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2006 року по 30 червня 2009 року.

За наслідками перевірки, 24 листопада 2009 року за № 3587/23-5/32022528, було складено Акт перевірки, в якому зроблено висновок про наявність порушень податкового законодавства, а саме:

- пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 728.714,44 грн., у тому числі за 2 півріччя 2006 року 17.145,21 грн., за 1 квартал 2007 року 15.5 75,77 грн., за 1 півріччя 2007 року 109.010,29 грн., за 3 квартали 2007 року 155.751,56 грн., за 2007 рік 408.509,99 грн., за 1 квартал 2008 року -83.353,19 грн., за 1 півріччя 2008 року 297.538,74 грн., за 3 квартали 2008 року 297.538,74 грн., за 2008 рік 297.538,74 грн., за 1 півріччя 2009 року 5520,50 грн.

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 ЗУ „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижена сума податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 39.136,69 грн., у тому числі: листопад 2006 року 4.362,45 грн., липень 2007 року 33.343,56 грн., листопад 2007 року 1.40,68 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за загальну суму 145.249,07 грн. та завищено суму відємного значення ПДВ на суму 418.727,91 грн.;

- пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо своєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2007 році та квітні-червні 2009 року в сумі 2.237,06 грн.

На думку позивача, зазначені повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки від 24 листопада 2009 року за № 3587/23-5/32022528, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства і зроблені без урахування особливостей господарської діяльності позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення, де наполягає на правомірності висновків акту перевірки та законність прийнятих повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 08 грудня 2009 року № 00562301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 1.081.300,48 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2009 року № 0005472301/0, № 0005482301.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні не погоджуючись з висновком суду відносно неправомірності висновків акту перевірки щодо збільшення валових доходів по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 яке відбулось внаслідок включення до їх складу заборгованості перед ПП ОСОБА_2 за надані послуги на сумі 11041.00 грн., яка виникала 29.12.2006р., а 26.06.2009 р. ПП ОСОБА_2 припинив свою підприємницьку діяльність. На думку апелянта, з моменту припинення ПП ОСОБА_2 підприємницької діяльності зобов'язання перед ним припиняються в силу ст. 609 Цивільного Кодексу України, і термін позовної давності перестає існувати як такий, а заборгованість позивача за надані ПП ОСОБА_2 послуги набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в тому податковому періоді, коли ПП ОСОБА_2, припинив свою підприємницьку діяльність. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені підстави віднесення товарів (робіт, послуг) до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових доходів включаються, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідно до п. 1.22.1. ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботи, що виконані ПП ОСОБА_2 за договорами підряду № 35/06 від 20 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 110-113) та № 34/06 від 01 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 114-117) не є безоплатно наданими, а такими які підлягають оплаті ПП «Укрметалл».

Таким чином, вищезазначена заборгованість позивача на суму 11041,00 грн. не носить характеру безповоротної фінансової допомоги і не підлягає включенню до складу валових доходів позивача.

За твердженням апелянта, суд помилково застосував положення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість».

Так, на думку Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в порушення зазначених вимог Закону, підприємство завищило податковий кредит на суму 20.997,04 грн., а саме: за березень 2008 року на 20.750,00 грн.. за квітень 2008 року на 247.04 грн., так як до його складу увійшли податкові накладні № 03118/8 від 31 серпня 2007 року, отримана від ХССРЗ ім. Комінтерна-Філія АСК "Укррічфлот»на суму 124.500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20750.00 грн. та № 10 від 20 грудня 2007 року, отримана від ПП ОСОБА_3 на суму 1.484,04 грн., у т.ч. ПДВ 247,04 грн.

Податкові накладні № 03118/8 від 31 серпня 2007 року на суму 124.500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20.750 грн. від ХССРЗ ім. Комінтерна - Філія АСК "Укррічфлот»та № 10 від 20 грудня 2007 року від ПП ОСОБА_3 на суму 1.484,04 грн., у т.ч. ПДВ 247.04 грн. виписані та включені до податкового зобов'язання контрагентів, відповідно, у серпні 2007 року та у грудні 2007 року, а ПП „Укрметалл" включило їх до податкового кредиту у березні 2008 року на 20.750,00 грн. та квітні 2008 року на 247.04 грн.

За твердженням Державної податкової інспекції у м. Херсоні, підприємство, у разі несвоєчасного надання контрагентами податкових накладних, повинно було звернутися до ДПІ у м. Херсоні із скаргою на такого платника та включити суму податкового кредиту вчасно. В свою чергу, ПП «Укрметалл»не виконало умови пп. 7.2.6 и.7.2 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість»та не надало заяву із скаргою на ХССРЗ ім. Комінтерна-Філія АСК "Укррічфлот»та ПП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Херсоні і тому втратило право на податковий кредит.

Суд не може погодитись з зазначеним доводом Державної податкової інспекції у м. Херсоні, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сумм цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

Законом встановлено, що відсутність податкової накладної є підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, висновки ДПІ щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм.

Суд критично оцінює висновок ДПІ щодо порушення ПП «Укрметалл»пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обовязок платника податку, у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. Відмова контрагентів позивача не була встановлена, з зв'язку з чим, підстави для подання скарги були відсутні.

Крім того, недотримання підприємством порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту, так як згідно з ч. 2 пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сумм податку включенного до податкового кредиту на момент проведення перевірки платника податку. При цьому суд враховує, що на час проведення перевірки позивачем були надані документи бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі.

Наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції, ДПІ у м. Херсоні зазначає, що ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс» послуг по ремонту суден позивачу фактично не оказували, а укладені позивачем з цими підприємствами договори є нікчемними, оскільки вони укладені з метою перерахування коштів для заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Вирішуючи питання, щодо правомірності зменшення ДПІ у м. Херсоні валових витрати позивача на суму 2 856428,75 грн., які протягом 2006-2008 років були перераховані позивачем ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс»на підставі договорів на ремонт суден, суд першої інстанції виходив з вимог положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Правільність застосування судом до спірних правовідносин норм матеріального права апелянтом не заперечується.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові втрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений п.7.4 ст. 7 Закону.

Згідно абзацу першого пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних пін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На підставі досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що валові витрати та податковий кредит при придбанні позивачем послуг у ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс»формувались позивачем на підставі наданих суду первинних документів, і що ці документи були в розпорядженні перевіряючих. Ця обставина також не заперечується апелянтом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичного виконання ремонтних робіт підприємствами ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс», апеляційним судом були витребувані документи стосовно укладання контрактів на ремонт суден з іноземними та вітчизняними замовниками, підтвердження митного оформлення суден, прийома-передачи виконаних робіт, а також якість їх виконання.

Протягом перевіряємого періоду ПП «Укрметалл»були укладені контракти на ремонт теплоходів », A», ”, “SAHDS-1”, «Катунь», «Велес», Баржа Р-773, ”, «Н.Криворучко», «Герої Арсенала». «С.Руднева», «М.Лаціс», DEMARIN”.

Факт виконання робіт, їх належної якості відповідно до укладених контрактів, підтверджується актами виконаних робіт між замовниками (судновласниками) та ПП «Укрметалл», прийомом-передачею суден після виконання ремонту, документами морського регістру судноплавства, висновками якості матеріалів.

Як вбачається з наданих документів, залучення позивачем субпідрядників по ремонту вищевказаних суден і здійснення оплат таких робіт не суперечить умовам укладених контрактів.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується доводами апеляційної скарги, що на момент проведення позивачем господарських операцій з ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс»ці підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеллянта, що відсутність значної кількості працівників на ПП «Судоремстрой»та ПП «Технобуд плюс»свідчить про неможливість виконання ремонтних робіт, оскільки з пояснень допитаних судом першої інстанції свідків встановлено, що для виконання робіт залучались працівники ХССРЗ ім. Комінтерна, на території якого виконувались ремонтні роботи.

Згідно з апеляційною скаргою, ПП «Судоремстрой», не маючи на балансі тумб під сліп, не міг надати їх в оренду ПП «Укрметалл»відповідно до договору від 31 липня 2007 року № 013/07-02 у кількості 46 штук (сума оренди 20.700 грн. у т.ч. ПДВ 3.450,30 грн.).

Однак таких висновок фактично спростовується самим апелянтом, оскільки ДПІ в м. Херсоні правильно зазначає, що відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на принципі повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Зазначене свідчить тільки про порушення ПП «Судоремстрой»правил ведення бухгалтерського обліку активів та не може вплинути на права та обовязкі ПП “Укрметалл»як орендатора та платника податків.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процессуального права.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства „Укрметалл” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді