Ухвала суду № 16566728, 22.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 р.Справа № 2-а-5066/10/1470 Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: ДПІ у Жовтневому районі- ОСОБА_5 (довіреність) ТОВ „Юкрейніан Шугар Компані”- ОСОБА_6 (довіреність)

- ОСОБА_7 (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані”, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 17.02.10 р. № 0000082301/0, від 28.04.10 р. № 0000082301/1, від 16.07.10 р. № 0000082301/2, прийнятих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року на 1635061 грн. та за травень 2009 року на 1403144 грн.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року по справі № 2-а-5066/10/1470 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки зібраним доказам.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, в період з 19.01.10 р. по 01.02.10 р. відповідач по справі провів позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2007 р., березні, травні 2009 р., за наслідками якої був складений Акт від 08.02.10 р. № 56/23-34539925 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зробив висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- підпункту "б" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 1635061 грн.;

- підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на суму 1403144 грн.

За наслідками зроблених висновків відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.02.10 р. № 0000082301/0, від 28.04.10 р. № 0000082301/1, від 16.07.10 р. № 0000082301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 р. на 1635061 грн. та за травень 2009 р. на 1403144 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача були помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи з наступного.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 р.

В пункті 4 розділу 4 "Висновку" Акту перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту "б" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 1635061 грн.

Підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок дій податкового органу у випадку якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Відповідно до вказаної норми, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно наданих відповідачем заперечень на позовну заяву, вбачається, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень та травень 2009 р. було здійснено у зв'язку з тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують фактичну оплату ПДВ постачальникам товарів та послуг.

Інформація щодо оплати податку на додану вартість, який включено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р. (за даними ДПІ) наведена у додатках 12-14 до Акту перевірки. Але він не містить результатів перевірки фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, який був ним включено до складу податкового кредиту у березні 2009 р.

В пункті 3.2 Акту перевірки є посилання відповідача на складений Акт перевірки від 15.06.09 р. № 595/23-34539925, згідно якому позивачем було завищено від'ємне значення між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання у березні 2009 р. на 1046780 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених підрядним організаціям, які виконували роботи з реконструкції, та постачальникам будівельних матеріалів. На думку відповідача ці витрати - не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

З наведеного вбачається, що заперечення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2009 р. суперечать змісту Акту перевірки від 08.02.10 р. та Акту перевірки від 15.06.09 р.

Інформація щодо оплати податку на додану вартість, який включено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р., за даними ДПІ наведена у додатках 12-14 до Акта перевірки від 08.02.10 р. № 56/23-34539925. Факт придбання товарів (послуг) та оплати їх вартості з урахуванням ПДВ, за рахунок якого був сформований податковий кредит у травні 2009 р. та стосовно якого відповідач не підтвердив фактичну оплату, підтверджується актами виконаних робіт (послуг) або видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, які є в матеріалах справи. Інформація, щодо фактичної сплати позивачем ПДВ наведена у табличному вигляді за формою, відповідною Додаткам 12-13 до Акту перевірки від 15.06.10 р.

Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить жодних обґрунтувань цього висновку, та жодних пояснень, щодо виникнення вказаної відповідачем суми. Зазначена сума не відповідає додатку 11 до Акту перевірки від 08.02.10 р., в якому наведені зведені дані щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході перевірки показників розділу III «Розрахунки с бюджетом за звітний період»декларації з ПДВ.

Вказана сума не узгоджується з декларацією з податку на додану вартість за березень 2009 р., поданою позивачем, а також з даними перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2009 р., яка була здійснена ДПІ (Акт перевірки від № 05.11.09 р. № 1177/23-34539925), та раніше прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 17.11.09 р. № 0000832301/0.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не порушив підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, виходячи із змісту викладеного та матеріалів справи, тому рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на 1635061 грн. є безпідставними.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 р.

В пункті 5 розділу 4 "Висновку" Акта перевірки вказано про порушення позивачем підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого ним було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на суму 1403144 грн.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом встановлення порушення позивачем норм податкового законодавства є висновки Акта перевірки від 08.02.10р.

Згідно частини 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. У розумінні вказаної норми предметом доказування по справі є на думку відповідача підтвердження встановленого перевіряючими факту відсутності у позивача під час здійснення перевірки деяких документів, які могли підтвердити фактичну сплату ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, це є єдиною підставою підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з підпунктом 2.3.2 Порядку у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, працівники ДПІ повинні зазначити в акті перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з Акту перевірки від 08.02.10 р. він не містить переліку документів, які на думку відповідача були відсутні у позивача під час здійснення перевірки, до Акту перевірки не додано пояснень посадових осіб позивача, та не відображені факти відмови від надання таких пояснень.

Вказане це свідчить про невідповідність складеного Акта перевірки вимогам вищевказаного наказу, а тому не доводить факту відсутності у позивача під час здійснення перевірки документів, що підтверджують сплату ПДВ.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2009 р., яка була подана до ДПІ 16.06.09 р., позивач не звертався до останнього із заявою про бюджетне відшкодування ПДВ на банківський рахунок.

Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить жодних обґрунтувань зроблених перевіряючими висновків та будь-яких пояснень щодо виникнення вказаної суми, яка також не відповідає інформації наведеної відповідачем у додатку 11 до нього.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на 1403144 грн. є безпідставним.

Щодо заяви до бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у попередніх податкових періодах, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент подання позивачем декларації з ПДВ за жовтень 2009 р., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податків заявляти вимоги про повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Крім того, при розгляді справи, судом встановлено, що з порушенням норм чинного законодавства складений як сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. № 509-ХІІ, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ, (надалі - Закон № 2181-ІІІ), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно із підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування зиявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка тощо).

Судом з'ясовано, що висновки Акту перевірки від 08.02.10 р. є неузгодженими з його описовою частиною, він містить друкарські помилки, має два однакових за змістом пункти 3.3.3, а в останньому абзаці пункту 3.6 є посилання на додаток 20, який не має жодного відношення до змісту цього абзацу.

Так, в останньому абзаці на сторінці 29 Акту перевірки зазначено, що в порушення підпункту 5.12.6 пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" із змінами та доповненнями позивач відобразив у рядку 23.5 Декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. (вхідний від 17.07.09 р. № 13480) суму зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за 2008 р. у розмірі 4031101 грн., та суми зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за наслідками позапланових виїзних перевірок в розмірах за відповідні періоди: січень 2009 р. - 340714 грн., лютий 2009 р. - 361159 грн., березень 2009 р. -1046780 грн., квітень 2009 р. - 567735 грн., за травень 2009 р. на суму 467005 грн., за червень 2009 р. на суму 247586 грн., за липень 2009 р. на суму 351323 грн., за жовтень 2009 р. на суму 65905 грн.

Тобто, згідно викладеному в Акті перевірки позивач повинен був в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. врахувати висновки ДПІ за наслідками перевірок, які було здійснено після подання цієї декларації, у тому числі висновок цього же Акту перевірки щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та жовтень 2009 р. на суму 65905 грн. Жодних пояснень з боку відповідача стосовно того, в який спосіб позивач повинен був це зробити, - Акт перевірки від 08.02.10 р. не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припущення відповідача не можуть бути належними доказами, які б підтверджували недотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Миколаївський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-5066/10/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 23 червня 2011 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль