Постанова № 16566652, 15.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 р.Справа № 2-а-4815/08/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: ЗАТ «Одесавинпром»ОСОБА_5 (довіреність) СДПІ по роботі з ВППОСОБА_6 (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування ЗАТ «Одесавинпром»податку на прибуток у розмірі 159326 грн. та штрафних санкцій у розмірі 70160 грн., -

встановиЛА:

Позивач, закрите акціонерне товариство «Одесавинпром», звернувся до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування ЗАТ «Одесавинпром»податку на прибуток у розмірі 159326 грн. та штрафних санкцій у розмірі 79663 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 04 травня 2006 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 09.03.2006р. № 0002271310/2 частково, а саме зменшено основну суму на 55000 грн. і штрафні санкції на 22833 грн.

20 липня 2006 року Постановою Одеського апеляційного господарського суду скасовано Постанову Господарського суду Одеської області від 04 травня 2006 року, позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 09.03.2006р. № 0002271310/2 в частині визнання податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 159326 грн., штрафних санкцій в сумі 70160 грн.

При розгляді апеляційної скарги, скаржник уточнив суму штрафної санкції зазначивши, що вона складає 70160 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2007 року Постанову Господарського суду Одеської області від 04 травня 2006 року та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування податку на прибуток у сумі 55000 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 22833,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Закрите акціонерне товариство «Одесавинпром»та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг сторони по справі посилаються на те, що при прийняті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, апелянти зазначають, що судом першої інстанції були неповно зясовані фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

17.10.2005 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області, правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Одесавинпром" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2005р., за результатами якої складений акт №780/13-31.2/12/00412027. В ході перевірки встановлені порушення податкового законодавства, а саме п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.1, 8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.3 ст.4, п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 183,2 тис. грн. і ПДВ на 30170 грн.

На підставі акту перевірки, 26.10.2005 р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002271310/0, про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 183200 грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 76980грн.;

№ 0002281310/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 30170 грн. та штрафним санкціям з цього податку на суму 15085грн. Зазначені рішення оскаржені в адміністративному порядку і рішенням СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області №21546/10/13-37-58/641 від 20.12.2005р. податкове повідомлення-рішення № 0002271310/0 скасоване в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5780 грн. (зменшено донарахування за основним платежем в сумі 13600 грн., збільшено відповідну штрафну санкцію в сумі 7820грн.); податкове повідомлення-рішення №0002281310/0 скасоване в частині донарахованого ПДВ у сумі 23016грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 11508грн.

За результатами адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області 21.12.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002271310/1, яким товариству визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 169600грн. та штрафним санкціям на суму 84800грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, яке рішенням ДПА в Одеській області №3432/25-0007 від 24.02.2006р. залишено без змін.

За результатами повторного адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №0002271310/2 в якому визначила позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму 169600грн. та штрафним санкціям на суму 70160 грн.

Не погодившись з названим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до господарського суду з позовом про його скасування в частині донарахування податку на прибуток на суму 159 326грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 79663 грн., оскільки у перевіряємому періоді була вірно нарахована та використана амортизація на власне та орендоване державне майно у відповідності до п.1.18 ст.1, ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.2, 3 ст.23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та правомірно віднесено до валових витрат витрати за виконані послуги СПД ОСОБА_7

Заперечуючи проти позову СДПІ по роботі з ВПП послалась на ті ж обставини, які зазначені в акті перевірки.

Одеський окружний адміністративний суд своєю Постановою від 16 липня 2009 року позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування податку на прибуток у сумі 55000 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 22833,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Між Позивачем та СПД ОСОБА_7 був укладений договір про надання юридичних послуг від 30.04.2004 року відповідно до п. 4.1 якого виконавець зобов'язувався надати замовнику юридичні послуги (вивчення первинних документів та підготовка і подання позовної заяви). Відповідно до п. 4.1. цього договору вартість послуг виконавця склала 20.000,00 без ПДВ - незалежно від результатів розгляду справи в суді.

Також, між ЗАТ «Одесавинпром»був укладений договір з СПД ОСОБА_7 про надання юридичних послуг від 30.04.2004р. (з додатковою угодою від 06.09.2004 p.). Предметом цього договору було надання послуг з представництва інтересів замовника в суді. Умовами вказаного договору передбачена виплата винагороди виконавцю в розмірі 200.000,00 грн. без ПДВ за виконані ним роботи незалежно від результату. Також додаткового передбачена виплата бонусу в розмірі 200.000,00 грн. без ПДВ - у випадку виграшу справи та стягнення надмірно сплачених сум акцизного збору із бюджету (п. 1 додаткової угоди від 06.09.2004р.).

Таким чином, загальна сума винагороди, що мала бути сплачена виконавцю за двома договорами незалежно від результатів розгляду справи складала суму 220.000,00 грн. Саме ця сума була сплачена Позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та платіжними документами.

В рамках виконання зазначених договорів СПД ОСОБА_7 підготовлені необхідні документи, а саме уточнення до раніше поданої позовної заяви, надані додаткові пояснення по справі та апеляційна скарга на рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2004р. Всі судові витрати при розгляді справи несла СПД ОСОБА_7

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2004 р. у справі № 13-23/126-04-4757 в позові відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2005р. зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Суд визнав факт надмірно сплаченого акцизного збору, при цьому в постанові зазначено, що ЗАТ „Одесавинпром" не позбавлено права на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з держбюджету надмірно сплаченого акцизного збору за умови надання доказів звернення із відповідною заявою про повернення надмірно сплачених сум акцизного збору та надання уточнюючого розрахунку. У зв'язку з цим, ЗАТ „Одесавинпром" звернулась до СДПІ по роботі з ВПП у Одеській області з уточнюючим розрахунком у якому зазначена передплата по акцизному збору на суму 1278475,30 грн.

Відповідно до умов укладеного та виконаного договору його сторонами були складені акти здачі-прийому виконаних робіт на загальну суму 220000,00 грн. При цьому в апеляційній скарзі Відповідач вказує, що ВАТ «Одесавинпром»нібито, не доведений факт надання вказаних послуг. Таке твердження ДПІ не відповідає дійсності.

Факт укладення право чину та факт підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робот Відповідачем не заперечувався. Наявні на підприємстві первинні документі цілком відповідають вимогам, які встановлюють ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, Відповідачем не були надані та в матеріалах справи відсутні. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію дійсності правочину: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним».

Щодо віднесення коштів, сплачених за надання юридичних послуг до складу валових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В пунктах 5.3 - 5.8 ст. 5 зазначеного Закону відсутні обмеження щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних зі сплатою юридичних послуг. Відтак позивач мав право відносити до складу валових вказані витрати, за умови, що такі витрати пов'язані з його господарською діяльністю.

В п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до вимог пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Закон не вимагає, що б витрати платника податку були пов'язані з господарською діяльністю безпосередньо в момент їх здійснення. Головна умова - щоб вони були здійснені з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності такого платника.

Судова практика виходить з того, що за наявності договору, акту виконаних робіт та доказів проведення розрахунків, підприємство має всі підстави відносити таки суми до складу валових витрат (Постанова Вищого Господарського Суду України від 02.02.2005 р. справа № 05/5-28/1961-28/217 «Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень»). Більш того, з урахуванням аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ВГСУ відзначав, що платник податку навіть не зобов'язаних доводити подальше використання результатів отриманих від виконавця послуг: «Аналіз норм Закону свідчить про те, що платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійснені у зв'язку з придбанням послуг, для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому Закон не визначає чітко граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства»(Постанова Вищого Господарського Суду України від 12.05.2005 р. по справі № 3/346 «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення»).

ВГСУ погоджується з правомірністю включення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату послуг юридичної фірми навіть за наявності штатного юриста (Постанова Вищого Господарського Суду України від 02.05 - 02.06.2005 р. по справі № 3/93 «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення»).

З огляду на те, що наявні первинні документи підтверджують факт укладення договорів на надання юридичних послуг, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача; факт надання послуг та проведення розрахунків; факт того, що вказані договори не були визнані недійсними в судовому порядку, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що вказані витрати були цілком правомірно віднесені ЗАТ «Одесавинпром»до складу валових витрат виробництва та обігу. Таким чином, зважаючи на те, що валові витрати мають характер реальних витрат платника податку та повинні враховуватися в тому ж податковому звітному періоді, що й доходи, з отриманням яких ці витрати безпосередньо пов'язані, Позивачем були правомірно включені до валових витрат суми, сплачені фізичній особі - підприємцю з надання юридичних послуг.

Судом першої інстанції також було встановлено, що між ЗАТ «Одесавинпром»та РВ ФДМУ в Одеській області був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 р. (додаткова угода до договору оренди від 24.12.2002 p.).

З огляду на ту обставину, що Позивач орендує цілісний майновий комплекс, він є правонаступником усіх податкових прав і обов'язків орендованого підприємства, у тому числі - права на нарахування амортизації на орендовані основні фонди, і, відповідно, зменшення, на суму нарахованої амортизації, валового доходу, отриманого в межах власної господарської діяльності.

У п.п. 13.1.1 п. 13.1 ст. 13 Закону № 2181, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, зазначається, що: „13.1.1. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;".

Крім того в останньому абзаці 2 п. 13.1.2. Закону України № 2181, зазначено наступне: „З метою оподатковування до зазначених видів реорганізації прирівнюється оренда цілісного майнового комплексові, відповідно до Законові України „Про оренду державного і комунального майна".

За таких обставин судом першої інстанції безпідставно був проігнорований факт, який не отримав належної правової оцінки, а саме - укладення договору оренди державного майна (цілісного майнового комплексу).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством».

Відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»: «Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар». В абзаці 3 цього ж пункту зазначено, що «Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Позицію про правомірність нарахування амортизації у випадку оренди ЦМК цілком підтримав Вищий адміністративний суд України при розгляді іншої справи, предметом дослідження в якій також було нарахування амортизаційних відрахувань. Слід підкреслити, що при розгляді вказаної справи ДПІ був перевірений ідентичний період часу (період з 01.10.2003 р. по 01.10.2004 р.) та були дані посилання на такі ж самі норми Закону про прибуток (п.п. 8.1.1, 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Зокрема, колегія ВАСУ вказала: «Таким чином, Вищий адміністративний суд України підтримує думку суду апеляційної інстанції про те, що позивачем обґрунтовано внесено до складу валових витрат суми орендної плати і земельного податку, правомірно нараховані амортизаційні відрахування»(Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. по справі № 14/262-05-8680 А, та Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.09.2006 р. по справі № К-4171/06).

З аналізу Апеляційної Скарги ДПІ вбачається, що Відповідач не акцентує увагу на самому факті надання юридичних послуг, а фактично вирішує питання про доцільність або не доцільність замовлення та оплати певної суми з боку Позивача вказаних послуг. Проте виходячи з норм ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»задачею податкових органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Обов'язком Відповідача є перевірка фактів належного оформлення в обліку, та встановлення зв'язку вказаних витрат з господарською діяльністю платника податків, а не визначення доцільності здійснення та оплати певної господарської операції. Такі дії Відповідача порушують вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, позов закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення до справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року по справі № 2-а-4815/08/1570 задовольнити частково, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»на означену постанову, - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування ЗАТ «Одесавинпром»податку на прибуток у розмірі 159326 грн. та штрафних санкцій у розмірі 70160 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 000271310/2 від 09.03.2006 року в частині донарахування податку на прибуток на суму 159326 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 70160 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 16 червня 2011 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль