Ухвала суду № 16566352, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-379/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Грищенко Т.М., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі Луцак А.В., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Борекс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітака Фудс»про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

27 січня 2009 року Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області звернулась до суду з даним позовом до відповідачів про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року у задоволенні даного позову було відмовлено.

Позивач не погодився з висновками, викладеними у постанові суду першої інстанції і 27 липня 2010 року подав апеляційну скаргу на дану постанову, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.3010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, відповідач наполягає, що при проведенні планової виїзної перевірки ВАТ «Борекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2007 року та 31.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 31.06. 2008 року, про що був складений акт №842/23-05764593 від 14.11.2008 року, ним достовірно встановлено правовідносини, що відбулись між ВАТ «Борекс»та ТОВ «Ітака Фудс» за господарськими зобов»язанями на загальну суму 1678531,59 грн., в т. ч. податок на додану вартість 279530,25 грн. Не зважаючи на надання перевірку ряду документів, що свідчили про поставку з боку ТОВ «Ітака Фудс» ВАТ «Борекс» металопродукції, за яку ВАТ «Борекс»розрахувався тракторною технікою виробництва ВАТ «Борекс», позивач вважає, що мало місце проведення бартерних операцій, товарність яких відповідачем не доведена. Так, були відсутні товаро-транспортні накладні встановленої форми, подорожні листи, первинні документи бухгалтерського обліку, тощо. Позивач також посилався на те, що всі його спроби зв»язатись з ТОВ «Ітака Фудс»не мали успіху, товариство відсутнє за місцем реєстрації. Тому позивач вважає, що вказані зобов»язання, що виникли між відповідачами, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства і мали на меті відмивання коштів та здійснення бартерних операцій без укладання бартерних договорів. Представник ДПІ у Бородянському районі Київської області в суді доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.

Відповідач в особі представника ВАТ «Борекс»в суді проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова Київського окружного апеляційного суду від 30 червня 2010 року є цілком законною та обґрунтованою та ухваленою на підставі достовірних доказів.

Колегія суддів, заслухавши сторони, оглянувши представлені у справі докази, вивчивши доводи, викладені в постанові суду та апеляційній скарзі, приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції в своїй постанові встановив, що підставою для звернення позивача в суд про стягнення грошових коштів з відповідачів на користь держави стало його твердження про нікчемність їх угод про поставку металопродукції в обмін на тракторну техніку, у зв»язку з тим, що вони суперечать інтересам держави та суспільства і їх направленістю на заволодіння державним майном (порушення публічного порядку), підтвердженням чого є відсутність договорів купівлі-продажу у письмовій формі та підтверджуючих документів на транспортування продукції. Суд не погодився з доводами позивача і вказав на їх спростування наявними у справі доказами.

Так, суд посилався на те, що позивачем не заперечується факт наявності у ВАТ «Борекс»такого виду діяльності як оптова торгівля екскаваторами різних марок, їх експорт та продаж запчастин до них.

Всупереч доводам позивача, суд першої інстанції вважав доведеним, що до видів діяльності ТОВ «Ітака Фудс» відноситься торгівля автомобільними деталями та приладдям. На думку суду це спростовує непідтверджені доказами доводи позивача щодо неможливості фактичного здійснення ВАТ «Борекс»господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товаром, який не вироблявся, або який не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному ВАТ «Борекс»у документах бухгалтерського обліку. При цьому, суд правомірно посилається на наявні у справі і вказані в акті перевірки позивача податкові накладні, наявні належним чином оформлені видаткові накладні на відвантаження та отримання продукції, відповідні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, листи на виготовлення продукції, тощо. Суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачем в суд не надано доказів невідповідності вказаних документів приписам чинного законодавства, а відсутність у ВАТ «Борекс»підтверджуючих документів щодо транспортування продукції не може бути єдиним та достатнім доказом про безтоварність операцій між відповідачами, так само як і відсутність державної реєстрації отриманої техніки в органах Державтоінспекції.

Колегія суддів вважає, що, аналізуючи норми цивільного та господарського законодавства України, зокрема, ст. 207 та ст. 208 ГК України та ст. 204, ст.215 та ст.228 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку що позивачем не дотримана вимога ст. 71 КАС України щодо обов»язку органу владних повноважень доказати правомірність своїх дій та рішень. Суд обґрунтовано вважав, що податковим органом не доведено, що господарські операції відповідачів ними чи безтоварними, ним не надано доказів щодо наявності у сторін умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном, недоведена недобросовісність відповідачів, тому що позиція позивача ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючи осіб. Крім того, суд першої інстанції правомірно послався на вимоги ч. 1 ст. 208 ГК України , згідно з якими застосування санкцій здійснюється виключно судом. Визначаючи санкції, передбачені ст. 208 ГК України конфіскаційними, суд вважав їх адміністративно-господарськими у відповідності до ст. 238 ГК України, тобто такими, на які поширюються вимоги ст. 250 ГК України в частині застосування шестимісячного строку їх застосування з дня виявлення порушення, але пізніше як через один рік з цього моменту. Початком перебігу вказаних строків суд визначив дату виконання правочину, тобто у даному випадку останніми податковими накладними, виданими відповідачами, були накладні, датовані травнем 2008 року, в той час як позов був поданий лише 12.01.2009 року, що свідчить про порушення позивачем строків звернення за вимогою стягнення коштів. Крім того, суд правомірно вважав, що позивачем не подано до суду доказів, які б стали підставою для стягнення та підтверджували б правомірність розміру тих грошових коштів, що підлягають стягненню. Тому суд дійшов до правомірного висновку, що хоч суд у відповідності з ст. 11 КАС України і повинен вчиняти заходи до виявлення на витребування доказів з власної ініціативи, але не зобов»язаний брати на себе весь тягар доказування розміру санкцій та правомірності їх застосування.

Колегія суддів вважає, що вказане твердження можна поширити і на висновки даної ухвали суду з огляду на те, що при перегляді даної справи в апеляційній інстанції доводи апелянта нічим не підтверджені і ґрунтуються на припущеннях. Тому, колегія суддів вважає, що доводами , викладеними в апеляційній скарзі не спростовані висновки, зроблені судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду, - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області, - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду 30 червня 2010 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська