Ухвала суду № 16575412, 25.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12930/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Файдюк В.В., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Горбачової Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології»до Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004082305 від 21.05.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008922305 від 26.07.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010 року позовні вимоги задоволені частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт проведення розрахункових операцій без застосування РРО не заперечується позивачем, а рішення від 26.07.2010 року № 0008922305 підтверджується пропущеним строком накладення санкцій.

Судом І інстанції встановлено, що ДПА у м. Києві 07.05.2010 року проведено перевірку дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт № 0376/26/58/23/19071422, яким встановлено порушення п. 1, п. 2, п 13 ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Згідно до Закону України, від 06.07.1995, № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закону) субєкти підприємницької діяльності повинні забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно ст. 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За ст. 17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до субєктів господарювання застосовуються двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Суд І інстанції вірно не взяв до уваги той факт, щодо здійснення розрахунків позивачем із застосуванням розрахункової книжки, оскільки як встановлено судом, книжка не була належним чином зареєстрована у Державній податковій інспекції в якій зареєстрований позивач. Позивачем не заперечується факт проведення розрахункових операцій без застосування РРО, тому суд І інстанції вірно залишив рішення № 0004082305 від 21.05.2010 року в силі.

Що стосується рішення № 0008922305 від 26.07.2010 року, то воно підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним. А оскільки правопорушення було вчинене в червні 2009 року, а податкове повідомлення рішення винесене 26.07.2010 року № 0008922305 то воно вважається прийнятим з порушенням чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність задоволення позову частково.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:Чаку Є.В.

Судді:Файдюк В.В.

Літвіна Н.М.