Ухвала суду № 16566349, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4272/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судці Грищенко Т.М., суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі - Луцак A.B., у відкритому судовому засіданні м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Добрянська швейна фабрика «Полісся»до Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року був адоволений позов Відкритого акціонерного товариства «Добрянська швейна фабрика «Полісся»до [Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2010 року.

Відповідач не погодився з даною постановою та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

При цьому відповідач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті постанови від 25.08.2010 року не повністю перевірив обставини справи та належним чином не дослідив докази, які містяться в справі, а тому рішення прийняте з порушенням чинного законодавства.

Судом не взято до уваги, що в ході проведення планової з дотримання вимог законодавства позивачем, про що складений акт від 7.04.2010 року №169/23-104/00310083, ДШ Ріпкінського району Чернігівської області було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, ВАТ «Добрянська швейна фабрика «Полісся»включала до складу податкового кредиту з податку на додану вартість послуги по організації виробничого процесу з пошиття одягу на загальну суму ПДВ 141893 гривні. При цьому, вказані послуги по організації виробничого процесу підтверджуються тільки актами здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), а відомості, які б свідчили про зміст, обсяг господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення таких операцій, технологічна документація, що підтверджує факт отриманих Товариством послуг, та інші докази використання вказаних послуг в господарській діяльності підприємства відсутні.

Крім того, перевіркою встановлено, що у підприємства існує заборгованість з надання вказаних послуг своїм постачальникам. Тому, відповідач вважає, що підприємство діяло без мети реального настання правових наслідків, а з метою формування податкового кредиту та заниження об»єкта оподаткування, несплати податків, що на думку відповідача призводить до втрат дохідної частини державного бюджету.

Тому, відповідач, встановивши в ході перевірки порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», на підставі складеного акту від 7.04.2010 року цілком правомірно направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0000152330/0, яким визначив суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість у розмірі 212839,50 грн., з яких 141893 грн. основного платежу та 70946,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В суді відповідач підтримав свої вимоги.

Представник позивача з доводами апеляційної скарги не погодився і проти її задоволення заперечував та просив залишити без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач повно не дослідив процес, з яким пов»язане надання послуг з виробничого процесу з пошиття одягу та безпідставно зробив висновок про не надання послуг з організації пошиття одягу реально, тому що в актах приймання передачі відсутні відомості, які б містили зміст і обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за їх здійснення, а також у зв»язку з відсутністю будь-яких документів технологічного змісту, що підтверджують факт отримання зазначених послуг та їх причетності до використання в господарській діяльності підприємства. Представник позивача вважає, що вказані акти відповідають' вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік...»та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положеня про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»№88 від 24.05.1995 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 168/704.

На думку представника позивача наявні у справі договори між ним та їх контрагентами на надання послуг по організації виробничого процесу, яким є пошиття одягу, та акти виконаних робіт підтверджують витрати підприємства на забезпечення виробничого та технологічного процесу. Підтвердженням наведеного є і технічна документація на організацію виробничого процесу пошиву одягу додана до матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши представлені у справі докази.1-ознайомившись з доводами, викладеними у постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, при ходить до наступних висновків. Так судом першої інстанції в процесі розгляду справи достовірно встановлено, що ДПІ у Ріпкінському районі Чернігівської області проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 31.12.2009 року, в результаті чого був складений акт від 7.04.2010 року № 269/23-104/00310083. В результаті перевірки встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 141893 гривні. За висновками акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010 року № 0000152330/0, яким визначена сума податкового зобов»язання по податку на додану вартість в розмірі 212839,50 грн., в т. ч. 141893 грн. - основного платежу та 70947,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач у період, що перевірявся, на підставі договорів з контрагентами виконував замовлення з пошиття різного одягу з давальницьких матеріалів. Крім того, позивач з тими ж контрагентами укладав договори по наданню послуг по організації виробничого процесу. Зокрема, укладено договір по наданню послуг по організації виробничого' процесу з пошиття сорочки чоловічої №58/2007 від 1.10.2007 року з АТЗТ «Швея», з ВАТ «Луга»такий же договір на пошиття нового асортименту блузи жіночої №12 від 27.02.2009 року, з TOB «Лігатрейд»такий же договір на пошиття сорочки чоловічої №9040101 від 1.04.2009 року, з TOB «Август Плюс»такий же договір на пошиття сорочки чоловічої № 8010808 від 8.01.2008 року. За результатами виконання вказаних договорів були складені акти виконаних робіт, які в якості доказів додані до справи. Суми ПДВ, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, виданими вказаними підприємствами і наданими при здійсненні перевірки відповідачу. Судом першої інстанції з наведеного зроблені висновки, що позивач діяв у межах вимог ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». При цьому, суд правомірно визнав, що позивач обґрунтовано заніс наведені вище витрати по отриманню послуг по організації виробничого процесу до господарських витрат, з огляду на вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону, згідно з якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у ' зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями. Наявність податкових накладних, актів здачі - прийняття наданих послуг, а також надання вказаним контрагентам простих векселів на суми наданих послуг, дали підстави суду першої інстанції зробити висновок про підтвердження фактичності здійснених господарських операцій, сплати податку на додану вартість та суми цього податку.

При цьому, суд першої інстанції при ухваленні постанови послався на недоведеність відповідачем впливу укладених позивачем договорів з контрагентами на порушення інтересів держави та на ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги не спростовані висновки суду першої інстанції, тому дана апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанову суду від 25 серпня 2010 року слід залишити без змін.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області, - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату удового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя

судді