Ухвала суду № 16566135, 23.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року справа №2а-26136/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Гайдара А.В. та Ляшенко Д.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представників позивача Чмелевської М.О. та відповідача Мезенцева В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі № 2а-26136/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросанрайз" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2010 р. №494 № 25961/10/23-413, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 456 823,00 грн., у тому числі за основним платежем -380686,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 76137,00грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 12.10.2010 р. № 495 № 25964/10/23-413, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 415 743,00 грн., у тому числі за основним платежем -296 959,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 118784,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог послався нате, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори, які укладені між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» мають ознаки нікчемності. Підставою для такого визнання за твердженням податкового органу є наявність у ланцюгу постачальників ТОВ «Укрспецстройтранс» підприємства ТОВ «Бугпром», яке не задекларувало відповідні податкові зобовязання. Вважав, що сплата податків носить індивідуальний характер і невиконання податкових зобовязань ТОВ «Бугпром», з яким у позивача безпосередніх господарських стосунків не було, не може тягнути будь-якої відповідальності саме для позивача. Також зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки від 28 вересня 2010 року про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» договору купівлі-продажу соняшникута відсутністю реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами. Позивач вважав, що у нього є всі наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, а також інші документи, які підтверджують реальний характер угоди, яка ставиться під сумнів відповідачем. Крім того, придбану продукцію позивач в подальшому продав продавав ЗАТ «АТ «Каргіл» та ТОВ «Інтертрейд Груп», тобто вона була використана у господарській діяльності підприємства.

Також зазначив, що між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» був укладений та виконаний договір про надання маркетингових послуг. У розпорядженні податкового органу цього договору, як і первинних документів щодо його виконання не було, оскільки останній не пропонував позивачу його надати, не витребовував доказів використання отриманих послуг у господарській діяльності. Втім, у акті перевірки відповідач дійшов висновків про відсутність такого використання, у звязку з чим позивачем завищений податковий кредит з ПДВ та валові витрати. Відповідачем також не було враховано, що позивач не включив до складу валових витрат вартість маркетингових послуг.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений факт придбання у ТОВ «Укрспецстройтранс» товарів згідно договору купівлі-продажу № 0406/1 від 04.06.2010 року, що підтверджується наявністю самого договору, а також податковими та видатковими накладними, іншими первинними документами і подальшим використанням придбаного соняшника у господарській діяльності. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що маркетингові послуги за договором між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» від 11.01.2011 року були використані позивачем у господарській діяльності, а тому позивач правомірно включив їх вартість до складу валових витрат сум по придбанню послуг. Також суд першої інстанції прийняв до уваги і послався на наявність рішення господарського суду Донецької області від14.12.2010 року, яке набрало законної сили і яким було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Агросанрайз» до ТОВ «Укрспецстройтранс» про визнання недійсними договорів від 11.01.2010 року та від 04.06.2010 року № 0406/1. Зафіксовані в акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, а правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведена.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс», по придбанню соняшника є нікчемним, оскільки у останнього відсутні виробничі потужності, складські приміщення, технічний персонал, не ведуться картки складського обліку. Також зазначив, що судом безпідставно в якості доказу не прийнятий акт перевірки податкового органу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28 вересня 2010 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агросанрайз» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» за червень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 28.09.2010 року № 7073/23-213/35581297.

Згідно висновків вказаного Акту в ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ТОВ «Агросагнрайз» суми ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 296 959грн. у звязку із придбанням товару та послуг згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Укрспецстройтранс»;

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Агросанрайз» занижено податок на прибуток на суму 380 686 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 року у звязку із придбанням товару та послуг згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Укрспецстройтранс». \ т. № 1 а.с. 19-32\.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 р. № 494 № 25961/10/23-413, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 456823,00 грн., у тому числі за основним платежем -380686,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 76137,00 грн. та від 12.10.2010 р. №495 № 25964/10/23-413, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 415743,00 грн., у тому числі за основним платежем -296959,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 118784,00 грн. \ т. № 1 а.с. 13-14\.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду 2-й квартал 2010 року, витрат, повязаних із виконанням договору від 11.01.2010 року про надання маркетингових послуг, укладеного із ТОВ «Укрспецстройтранс» та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту за червень 2010 року, сум податку на додану вартість, який був сформований позивачем за наслідками виконання договору купівлі-продажу від 04.06.2010 року, укладеного із ТОВ «Укрспецстройтранс».

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість та підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно договору № 0406/1 від 04.06.2010 року ТОВ «Укрспецстройтранс» зобовязувалося поставити позивачеві насіння соняшника врожаю 2009 року. У акті перевірки відображено, що податкові накладні, за якими позивач сформував податковий кредит були видані на підставі вказаного нікчемного правочину, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та який не спричинив реального настання правових наслідків і не відповідає закону.

До такого висновку відповідач дійшов на підставі того, що за результатами аналізу розшифровок податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та відпрацюванні ланцюгів постачальників, встановлене формування ТОВ «Укрспекстройтранс» податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Бугпром».

Зокрема у акті перевірки відображено, що ТОВ «Укрспецстройтранс» сформовано податковий кредит у розмірі 5985310,00 грн. за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Бугпром» у лютому 2010 року. ТОВ «Бугпром» надано декларацію з ПДВ за лютий 2010 року від 24.03.2010р. № 18500 та задекларовано суму податкових зобовязань у розмірі 3926,00 грн.

Відповідачем доказів на підствердження звязку правовідносин між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс», які мали місце у червні 2010 року, з декларуванням ТОВ «Бугпром» податкових зобовязань у лютому 2010 року ні в першій інстанції, ні в апеляційній судам всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не надано.

У Акті перевірки відповідачем також зазначено, що декларації з податку на прибуток та додаток К 1 ТОВ «Укрспецстройтранс» до ДПІ у Київському районі не надавались (також без зазначення податкових періодів). Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на ТОВ «Укрспецстройтранс» у 2010 році складала 1 особу (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обєм роботи.

Крім того, у Акті перевірки наведено, що рішенням господарського суду 24.02.2010р. №5/33б щодо ТОВ «Бугпром» порушено провадження у справі про банкрутство, а саме підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідач зазначає (т.1 а.с. 24), що ТОВ «Укрспецстройтранс» здійснювало заздалегідь економічно необґрунтовані операції, до постачання з метою нарощування податкового кредиту та валових витрат як основний постачальник залучалося ТОВ «Бугпром», у той час як ТОВ «Укрспецстройтранс» виступало як посередник. Отримані від ТОВ «Бугпром» товарно-матеріальні цінності ТОВ «Укрспецстройтранс» реалізовувало наступним покупцям.

Зважаючи на наведене, а також на відсутність документів, які б підтверджували транспортування та зберігання соняшнику, відповідач дійшов висновку про відсутність реального настання правових наслідків за договором №0406/1 від 04.06.2010р. між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс».

Разом з тим рішенням господарського суду Донецької області від 14 грудня 2010 року, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Агросанрайз» до ТОВ «Укрспецстройтранс» про визнання недійсними договорів від 11.01.2010 року та від 04.06.2010 року № 0406/1. Зазначеним рішенням суду встановлено, що умови договору від 04.06.2010 року обома сторонами фактично були виконані, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме, видаткові накладні, акти здавання-приймання робіт, розрахункові документи, податкові накладні тощо. Придбаний соняшник є повністю оплаченим, про що свідчать розрахункові документи та акт звірки розрахунків між ТОВ «Агросанрайз» та ТОВ «Укрспецстройтранс». У подальшому придбаний позивачем соняшник був ним використаний у власній господарській діяльності шляхом його спрямування до ЗАТ «АТ Каргілл» м. Київ ТОВ «Інтертрейд Групп». Операції з придбання соняшника та його продажу відображені позивачем у податковому обліку з ПДВ, що посвідчує копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Агросанрайз» за червень 2010 року. Судом встановлено використання позивачем у власній господарській діяльності товарів (насіння соняшнику) та маркетингових послуг, придбаних за спірними договорами, що свідчить про реальний характер господарських операцій, проведених як на виконання договору постачання соняшнику від 04.06.2010 року № 0406\1 та від 11.01.2010 року б\н про надання маркетингових послуг. За таких обставин судом не прийняті до уваги посилання позивача на висновки податкового органу, відображені в акті перевірки від 28.09.2010 року щодо нікчемності угодо, які укладені між ТОВ «Укрспецстройтранс» з ТОВ «Бугпром». \ т. № 1 а.с. 59-65\.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в …господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з цим суд першої інстанції правильно при вирішенні справи виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських договорів, а також використання придбаного товару (соняшник) та послуг у своїй господарській діяльності.

Матеріали справи також містять видаткові накладні, які свідчать про виконання договору від 04.06.2010 року. \ т. № 1 а.с. 133-160\.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, основною умовою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності із вимогами, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТОВ «Укрспецстройтранс» за результатами виконання договору від 04.06.2010 року позивачу були видані податкові накладні: № 070610 від 07.06.2010р. на суму 56108,61 грн., у тому числі ПДВ 9351,44 грн., № 070609 від 07.06.2010р. на суму 64105,94 грн. у тому числі ПДВ 10684,32 грн., №080610 від 08.06.2010р. на суму 243406,80 грн., у тому числі ПДВ 40567,80 грн., № 080609 від 09.06.2010р. на суму 54515,04грн., у тому числі ПДВ 9085,84 грн., № 080608 від 08.06.2010р. на суму 61719,54грн., у тому числі ПДВ 10286,59 грн., № 080607 від 08.06.2010 р., на суму 61562,11грн., у тому числі ПДВ 10260,35 грн., № 080606 від 08.06.2010р. на суму 150915,60грн., у тому числі ПДВ 25152,60 грн., № 090607 від 09.06.2010р. на суму 233253,80грн., у тому числі ПДВ на суму 38875,63 грн., № №090606 від 09.06.3010р. на суму 72295,68 грн., у тому числі ПДВ 12049,28грн., № 090605 від 09.06.2010р. на суму 64417,08грн., у тому числі ПДВ 10736,18 грн., № 110613 від 11.06.2010р. на суму 131045,12грн., у тому числі ПДВ 21840,85 грн., № 110612 від 11.06.2010р. на суму 55381,33грн., у тому числі ПДВ 9230,22 грн., № 110611 від 11.06.2010р. на суму 400002,10грн., у тому числі ПДВ 66667,02 грн., № 140608 від 14.06.2010р. на суму 118918,58грн., у тому числі ПДВ 19819,76 грн., № 140607 від 14.06.2010р. на суму 55783,03грн., у тому числі ПДВ 9297,17 грн., № 140606 від 14.06.2010р. на суму 28091,66грн., у тому числі ПДВ 4681,94 грн., № 150607 від 15.06.2010р. на суму 260910,00грн., у тому числі ПДВ 43485,00 грн., № 150606 від 15.06.2010р. на суму 54955,13грн., у тому числі ПДВ 9159,19 грн., № 160613 від 16.06.2010р. на суму 56514,90грн., у тому числі ПДВ 9419,15 грн., № 160612 від 16.06.2010р. на суму 57442,66грн., у тому числі ПДВ 9573,78 грн., № 170604 від 17.06.2010р. на суму 185169,54грн., у тому числі ПДВ 30861,59 грн., № 180608 від 18.06.2010р. на суму 36581,05грн., у тому числі ПДВ 6096,84 грн., № 180607 від 18.06.2010р. на суму 96038,76грн., у тому числі ПДВ 16006,46 грн., № 220614 від 22.06.2010р. на суму 39933,43грн., у тому числі ПДВ 6655,57 грн., № 220613 від 22.06.2010р. на суму 53111,9 грн., у тому числі ПДВ 8851,98грн., № 220611 від 29.06.2010р. на суму 134871,25 грн., у тому числі ПДВ 22478,54 грн., № 300658 від 30.06.2010р. на суму 63512,63 грн., у тому числі ПДВ 10585,44 грн., № 300659 від 30.06.2010р. на суму 220919,14 грн., у тому числі ПДВ 36819,86грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

З приводу відсутності у ТОВ «Укрспецстройтранс» основних засобів та виробничих потужностей судом першої інстанції правильно зазначено, що спірними договорами не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цих підприємств. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей, певних основних засобів, а також певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених ТОВ «Укрспецстройтранс» цивільно-правових договорів з фізичними особами на надання послуг, повязаних зі спірними операціями, а тому не доведено, що кількість працюючих на цьому підприємстві є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем. На час здійснення спірних операцій ТОВ «Укрспецстройтранс» мало статус платника ПДВ, а тому правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог частини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, з розяснень, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» від 4 червня 2010 року № 0406\1 не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

Відповідач з позовом про визнання вказаного договору недійсним до суду не звертався.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи ТОВ «Укрспецстройтранс».

Таким чином, висновки податкового органу в акті перевірки (т. № 1 а.с. 30) щодо наслідків недійсності правочину суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки останнє передбачає, що недійсність правочину може бути встановлена тільки судом.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку позивача по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 0406\1 від 4 червня 2010 року, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ «Бугпром», з яким у позивача безпосередньо жодних стосунків не було.

Стосовно висновків Акту перевірки про порушення правил оподаткування господарських операцій за договором від 11.01.2010 р. про надання маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс», що призвело до визначення податкових зобовязань за спірними рішеннями судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (т.1 а.с. 29), відповідач дійшов висновків про неправомірність включення до складу валових витрат сум по придбанню послуг (контроль маркетингової діяльності, комплексні маркетингові дослідження ринку, діагностика якості системи управління, аудиторська оцінка якості інформаційної системи забезпечення) від ТОВ «Укрспецстройтранс» на суму 1519928 грн. з тих підстав, що вони не повязані з господарською діяльністю позивача. З тих самих підстав відповідач дійшов висновків щодо завищення податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем зазначено про відсутність звязку між послугами та господарською діяльністю позивача. При цьому наведені твердження ґрунтуються виключно на тому, що підприємством до перевірки не були надані документи, які підтверджують зв'язок вказаних операцій з веденням господарської діяльності підприємства.

11.01.2010 року між ТОВ «Агросанрайз» (замовник) та ТОВ «Укрспецстройтранс» (виконавець) був укладений договір на надання маркетингових послуг ( т. № 1 а.с. 44-49).

Предметом цього договору є надання Замовнику маркетингових послуг в частині вивчення організації, фінансово-господарського стану та результатів діяльності Замовника у сфері постачання сільгосппродукції та прогнозування перспектив його розвитку на регіональному, республіканському та закордонних ринках. Ці послуги включають в себе контроль маркетингової діяльності, комплексні маркетингові дослідження ринку, діагностику якості системи управління, оцінку якості інформаційної системи забезпечення діяльності підприємства.

Згідно з п. 4.1. Договору по завершенню робіт Виконавець надає Замовникові підтверджуючу виконання робіт документацію (звіт).

Позивачем суду надані письмові пояснення щодо використання у господарській діяльності отриманих послуг, оригінали (оглянуті) та витяги зі Звіту про діагностику системи управління, Звіту про оцінку інформаційної системи забезпечення діяльності, Звіту про стан контролю за маркетинговою діяльністю, Звіту про маркетингові дослідження організації фінансово-господарського стану та результатів діяльності у сфері постачання сільгосппродукції та прогнозування перспектив його розвитку на регіональному, республіканському та закордонному ринках (залучені до матеріалів справи).

Вказані звіти були предметом дослідження у вищезазначеній справі № 34/250 пд, яка розглядалася господарським судом Донецької області. У рішенні від 14.12.2010 року господарським судом було встановлено, що наведені звіти містять інформацію про виявлені під час досліджень недоліки в організації роботи та управління ТОВ „Агросанрайз», аналіз результатів діяльності на ринку з продажу пшениці, соняшника, ячменю, виявлені тенденції, які відбуваються у цих процесах, надані рекомендації щодо перспектив розвитку підприємства задля досягнення стратегічної мети діяльності підприємства розширення присутності підприємства на ринку сільгосппродукції, вихід на закордонний ринок, отримання максимального прибутку.

Позивачем як до господарського суду, так і в даній справі наданий протокол загальних зборів учасників ТОВ „Агросанрайз» від 01.07.2010р. з якого вбачається, що згідно рішення учасника керівництву підприємства вказано на необхідність негайно вжити заходи на усунення недоліків у роботі, виявлених під час досліджень, вжити заходів на розширення асортиментного ряду сільгосппродукції, особливу увагу звернути на рапс, як найбільш перспективну, про що вказано у Звіті, відпрацювати перелік потенційних постачальників виробників продукції та безпосередніх її споживачів з метою скорочення ланцюгу посередників, розширення клієнтської бази та збільшення обсягів реалізації, здійснити підбір кадрів для формування рекомендованої структури (відділи) та штатних одиниць, встановити договірні відносини з відповідними субєктами з інформаційного забезпечення підприємства, залучати співробітників до участі у профільних семінарах та конференціях, та інші необхідні заходи.

Господарським судом встановлено, що позивач звертався з комерційними пропозиціями до виробників та споживачів сільгосппродукції з метою налагодження договірних відносин. За результатами цієї роботи ТОВ „Агросанрайз» розширив свій асортимент продукції, з яким він працює, додавши до нього рапс. Так у липні 2010р. ТОВ „Агросанрайз» укладені договори на його придбання з виробниками ФХ „Хирлюк і К» , АФ „Лисівська», ОХ „Забойщик», СТОВ „Торецьке», Розівська дослідна станція та постачання рапсу, з ЗАТ „АТ Каргілл» у кількості 1553,3 т. на суму 5069 349,7 грн. з ПДВ.

Крім того, позивач як доказ використання у своїй господарській діяльності маркетингових досліджень, надав суду докази того, що ним у липні 2010р. були встановлені договірні відносини з ТОВ „Нобл Ресорсіз Україна» стосовно постачання для нього пшениці різних класів врожаю 2010р. на загальну суму понад 170 тис. грн., співробітники позивача приймали участь у семінарах стосовного кадрового забезпечення діяльності підприємства, податкового та бухгалтерського обліку, фінансової звітності, а також позивачем оформлена заявка на участь у Турецькому борошномельному конгресі: пшениця, ліцензійні склади, фючерси. Як доказ покращення інформаційного забезпечення діяльності та управління товариством позивачем наданий суду договір на користування Інформаційно-правовою системою „Ліга Закон». Досліджена у судовому засіданні доповідна записка заступника директора ТОВ „Агросанрайз» свідчить про стан питання з підбору кадрів для формування нових відділів згідно рекомендованої структури свідчить про реалізацію рекомендації, що містіться у звіті.

З урахуванням наведеного, господарським судом у рішенні від 14.12.2010 року по справі №34/250 пд встановлений факт використання позивачем у власній господарській діяльності маркетингових послуг, придбаних за договором з ТОВ «Укрспецстройтранс» від 11.01.2010 року.

Як зазначалось вище, вказане рішення набрало законної сили, а тому використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача не повинно доводитись під час даної справи.

Про виконання договору між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» від 11.01.2010 року сторонами були складені акти здачі-приймання (надання послуг): № ОУ-290609 від 29.06.2010р. на суму 504000,00 грн., у тому числі ПДВ 84000,00 грн., № ОУ -010610 від 01.06.2010р. на суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ 70000,00 грн., № ОУ-010611 від 01.06.2010р. на суму 396000,00 грн., у тому числі ПДВ 66000,00 грн., № ОУ-300657 від 01.06.2010р. на суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.

При цьому ТОВ «Укрспецстройтранс» були видані податкові накладні № 010610 від 01.06.2010р. на суму 420000 грн., у тому числі ПДВ на суму 70000,00 грн., № 10610 від 01.06.2010р. на суму 396000,00грн., у тому числі ПДВ 66000,00 грн., №010610 від 01.06.2010р. на суму 143914,00 грн., у тому числі ПДВ 23985,67 грн., №2090609 від 29.06.2010р. на суму 504000,00 грн., у тому числі ПДВ 84000,00 грн., № 300657 від 30.06.2010 р. на суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн. Ця обставина відображена у Акті перевірки та сторонами визнається.

Підпунктами 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю заповнену належним чином податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Нормами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зважаючи на наведені норми законодавства ТОВ «Укрспецстройтранс» правомірно видавав позивачеві податкові накладні, на підставі яких останнім був сформований податковий кредит у червні 2010 року.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 того самого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що доводи відповідача про відсутність у позивача вищезазначених документів та ненадання їх для перевірки суперечать матеріалам справи.

Так віддповідачем не доведено, що він вимагав від позивача надати документи, які б підтверджували звязок одержаних від ТОВ «Укрспецстройтранс» послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки лист №21017/10/23-2 від 11.08.2010 року, на який послався відповідач та у якому вимагається надати певні документи щодо відносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» у червні 2010 року, не містить вимогу щодо надання доказів на підтвердження звязку одержаних товарів чи послуг з господарською діяльністю позивача. Крім того, відповідачем не надано суду доказів направлення або отримання даного листа позивачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не надання позивачем документів на підтвердження звязку понесених витрат з господарською діяльністю обумовлені обєктивними причинами. В той самий час рішенням господарського суду встановлено та матеріалами справи підтверджується використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача.

Зважаючи на наведене суд дійшов правильних висновків про необґрунтованість та протиправність висновків відповідача про порушення позивачем п. 1.4 с. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та заниження ТОВ «Агросагнрайз» суми ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 296 959грн.

Згідно пункту 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат у відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5 наведеного вище Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Підпунктом 11.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

П. 16.4 ст. 16 того ж Закону передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Форма, а також порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N143, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592. Згідно з ним валові витрати, зокрема витрати на придбання товарів (робіт, послуг) відображаються у рядку 04.1декларації.

Детальна інформація про склад валових витрат, що зазначається у цьому рядку міститься у розшифровці відомостей валових витрат, яка за правилами оподаткування не подається до органів податкової служби.

Як вбачається з п. 3 Акту перевірки (т.1 а.с. 21) серед документів, які мав у своєму розпорядженні податковий орган, відсутні відомості про склад валових витрат декларації позивача за півріччя 2010 року. Отже, відповідач не мав підстав для твердження про включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, які одержані ним від ТОВ «Укрспецстройтранс» у червні 2010 року.

Як вже зазначалося, судом встановлено, що відповідні документи відповідач не вимагав надати, що підтверджується відсутністю доказів надіслання листа від 11.08.2010 року №21017/10/23-2 та показаннями свідка ОСОБА_7

Матеріали справи містять копію декларації позивача з податку на прибуток за 6 місяців 210 року (т.1 а.с. 51). Сума валових витрат, які відображені у графі 04.1 цієї декларації склала 29 630087 грн. З наданої позивачем довідки розшифровки складу валових витрат вбачається, що позивач не включав до них витрати, повязані з придбанням маркетингових послуг, які одержані ним від ТОВ «Укрспецстройтранс».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не включав до складу валових витрат у півріччі 2010 року витрати, щодо яких відповідач дійшов висновків про відсутність їх звязку з господарською діяльністю. Відтак висновки про порушення ним п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 380 686 грн. є безпідставними.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку позивача наслідків господарських операцій з ТОВ «Укрспецстройтранс» в період з січня по червень 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Порушення вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відсутні, а відповідно у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 р. № 494 № 25961/10/23-413 та № 495 № 25964/10/23-413

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 30 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Київському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі № 2а-26136/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: А.В.Гайдар

Д.В.Ляшенко