Ухвала суду № 16565252, 07.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року справа №2а/0570/3654/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача Жеребченко Д.В. згідно наказу від 3.10.2008року

ОСОБА_3 згідно довіреності від 11.01.2011року

відповідача ОСОБА_4 згідно довіреності від 19.01. 2011року

ОСОБА_5 згідно довіреності від 15.03.2011року

ОСОБА_6 згідно довіреності від 29.03.2011року

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а/0570/3654/2011 (суддя Бєломєстнов О. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Селидівбудінвест»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селидівбудінвест» звернулося 10 березня 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-32) до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 1 березня 2011 року № 0000102342/0 та № 0000112342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року (т. 4 арк. спр. 172-179) позовні вимоги ТОВ «Селидівбудінвест» були задоволені у повному обсязі, а саме визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 1 березня 2011 року № 0000102342/0 та № 0000112342/0.

В апеляційній скарзі (т. 4 арк. спр. 182-186) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Селидівбудінвест».

Позивачем 06.06.2011 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного чуду надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому поросить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Селидівбудінвест» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 34399870, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою статистики (арк. спр. 54-55). Позивач перебуває на податковому обліку в відділенні податкової інспекції у м. Селидове і м. Новогродівка Красноармійської ОДПІ,

зареєстрований 30 серпня 2006 року платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом (арк. спр. 53).

На підставі направлення, наказу № 42 від 11 січня 2011 року та плану-графіку перевірок посадовими особами Красноармійської ОДПІ з 24 січня 2011 року по 4 лютого 2011 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Селидівбудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 85/23-2/34399870 від 11 лютого 2011 року (т. 1 арк. спр. 59-138). Акт перевірки був підписаний керівником позивача з запереченнями (т. 1 арк. спр. 143-146).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартали 2009 року, 1-3 квартали 2010 року на суму 736689 грн. та порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року на загальну суму 589675 грн. Вказані порушення зазначені, у звязку з розбіжностями встановленими податковим органом згідно проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, отриманих відповідей за результатами зустрічних перевірок, системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань та /або податкового кредиту по податку на додану вартість позивача та ТОВ «Вторснабгрупп», ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Торгівельна компанія «Магнат», ПП «Квант Л», та їх контрагентів.

На підставі акту перевірки № 85/23-2/34399870 від 11 лютого 2011 року Красноармійською ОДПІ були прийняті 1 березня 2011 року податкові повідомлення-рішення (т. 1 арк. спр. 147-148):

- № 0000102342/0/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 920861 грн., з якої основного платежу 736689 грн., штрафних (фінансових) санкцій 184172 грн.,

- № 0000112342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 737094 грн., з якої основного платежу 589675 грн., штрафних (фінансових) санкцій 147419 грн.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які доводять наявність договірних господарських відносин між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ПП «Донтехкомплект», ТОВ «Торгівельна компанія «Магнат», ПП «Квант Л».

Правомірність формування валових витрат та податкового кредиту підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача, дослідженими судом, за якими порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем не доведено. Так, дотримання вимог податкового законодавства позивачем підтверджено договорами: № 05/05П-08 від 5 травня 2008 року з ТОВ «Вторснабгрупп», № 25/09-08П від 25 вересня 2008 року з ПП «Донтехкомплект», № 02/08П-10 від 2 серпня 2010 року з ТОВ «Торговельна компанія «Магнат», № 03/09П-10 від 3 вересня 2010 року з ПП «Квант Л», додатковими угодами до цих договорів, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, договорами перевезення, актами приймання передачі послуг з перевезення, платіжними дорученнями на оплату отриманого товару, а також, підтверджено подальший рух товару та його оплату (т. 1 арк. спр. 149-250, т. 2 арк. спр. 1-250, т. 3 арк. спр. 1-252).

Наявні в справі первинні документи складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність», а податкові накладні складені платниками ПДВ з дотриманням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон «Про ПДВ»), що відповідачем не спростовано. Податковим органом не надавалися докази визнання в судовому порядку недійсними договорів та інших документів, складених на виконання спірних господарських зобовязань. Контрагенти позивача мали цивільну правоздатність та дієздатність, на час виконання господарських зобовязань мали статус платників податків та платників ПДВ.

За частиною 3 статті 8 Господарського кодексу України безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла станом на час існування спірних правовідносин) не передбачено право податкових органів втручатися в порядок укладання й виконання господарських договорів та надавати оцінку порядку визначення сторонами договору своїх взаємних господарських зобовязань.

За вимогами Закону «Про ПДВ» підставою формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що в даному випадку дотримано. Господарська операція з придбання товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ» дає право платнику податку відобразити у податковому обліку суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з таким придбанням.

Нікчемним за частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. В справі відсутні докази того, що спірним правочином порушується публічний порядок та він спрямований на знищення, пошкодження майна держави. Порушення публічного порядку доводиться або вироком суду в кримінальній справі, яким встановлено чи мало місце діяння та чи вчинено воно певною особою, або судовим рішенням, яке набуло законної сили, про визнання договору недійсним, з огляду на укладення та виконання його з порушенням вимог законодавства та інтересів держави. Такі докази відповідачем надані суду не були.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції станом на час існування спірних правовідносин (далі Закон «Про прибуток») валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У справі наявні докази отримання позивачем автошин та їх оплати.

За підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про прибуток» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Витрати понесені позивачем, у звязку з придбанням автошин, повязані з господарською діяльністю позивача та відповідач протилежного не доводив.

За абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про прибуток» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вже наводилося вище, валові витрати були сформовані позивачем, у звязку з оплатою отриманих автошин при наявності належним чином оформлених первинних документів.

Стосовно посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, торгових площ, виробничих можливостей тощо для здійснення господарської діяльності, то відсутність основних засобів визначалася не шляхом виходу за місцем здійснення діяльності, а завдяки відсутності додатків до декларації з податку на прибуток, а також не враховувалися умови постачання, передбачені договорами, наявні в справі товарно-транспортні накладні та договори перевезення, якими підтверджено реальність поставки товарів. Суд першої інстанції дослідив наявні в справі договори перевезення, докази їх виконання та дав правильну оцінку обставинам справи. Відсутність звітування контрагентами позивача до податкових

органів є підставою для притягнення до відповідальності саме цих контрагентів, а не відповідальності позивача, оскільки юридична відповідальність є індивідуальною.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3654/2011залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3654/2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 10 червня 2011 року.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва