Постанова № 16565163, 07.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року справа №2а-1539/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дов.

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а-1539/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 лютого 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішеннявід 10 лютого 2011 року №0000082342/0.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в грудні-січні 2011 року ДПІ в м. Свердловську було проведено позапланову виїзну перевірку питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої 02.02.2011 було складено акт № 53/23/19076980. На підставі зазначеного акту було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 № 0000082342/0, згідно якого сума податкового зобов'язання по податку на прибуток, нарахованого ДПІ в м. Свердловську, складає 961663,45 грн., у тому числі - за основним платежем 769330,76 грн., за штрафними санкціями - 192332,69 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а-1539 /11/1270 в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи представники позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідності висновків суду обставинам справи, просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача .

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року за результатами якої складено акт від 02 лютого 2011 року №53/23/19076980.

Згідно висновків зазначеного акту за результатами проведеної перевірки, серед іншого, було встановлено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ТОВ «ВКФ «Ремо» включено до складу валових витрат суми придбаних послуг, які не пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 951487,74 грн., у тому числі: 1 квартал 2009 року - 93614,47 грн.; 2 квартал 2009 року -139100,62 грн.; З квартал 2009 року - 194854,95 грн.; 4 квартал 2009 року - 189469,70 грн.; 1 квартал 2010 року - 76831,45 грн.; 2 квартал 2010 року - 136385,23 грн.; З квартал 2010 року -121231,32 грн.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року від 02 лютого 2011 року №53/23/19076980 Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 961663,45 грн. з яких за основним платежем 769330,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 192332,69 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.09 по 30.09.09 року ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало та включало до складу валових витрат консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності та послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля.

Консультаційні послуги з питань комерційної діяльності ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_7 на загальну суму 418117,74 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 15680,47 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 25412,62 грн.; З квартал 2009 року на суму 61888,95 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 62800,70 грн.; 1 квартал 2010 року на суму 45918,45 грн.; 2 квартал 2010 року на суму 113185,23 грн.; З квартал 2010 року на суму 93231,32 грн.

За період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) було укладено договори з ПП ОСОБА_7 про надання інформаційно-консультаційних послуг №1 від 01.01.2010; №2 від 01.02.2010; №3 від 01.02.1010; №4 від 01.04.2010; №5 від 06.05.2010; №6 від 01.06.2010; №7 від 01.07.2010; №8 від 02.08.2010; №9 від 01.09.2010; №10 від 01.10.2010; №11 від 01.11.2010; №12 від 01.12.2020 .

Відповідно до умов зазначених договорів, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, відповідно до умов дійсного договору, інформацію/консультацію, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її. Виконавець інформує/консультує замовника з питань комерційної діяльності та управляння. Замовник виплачує винагороду виконавцю, в розмірах сум, вказаних в актах здачі - приймання послуг, які є невід'ємною частиною договору. Здача - приймання виконаних послуг проводиться сторонами по акту здачі - приймання в місті надходження замовника. Договори передбачають, що консультація/інформація повинна бути надана замовнику усно.

На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_7 були надані інформаційні послуги на загальну суму 418117,74 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг.

Консультаційні послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_8 на загальну суму 143710,00 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 9200,00 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 19910,00 грн.; З квартал 2009 року на суму 38400,00 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 25000,00 грн.; 2 квартал 2010 року на суму 23200,00 грн.; З квартал 2010 року на суму 28000,00 грн.

На отримання зазначених послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» та ПП ОСОБА_8 було укладено договір №35 від 05.01.2005 року.

На виконання умов договору №35 від 02.06.05 року, укладеного між ТОВ «ВКФ «Ремо» і ПП ОСОБА_8, останнім було надано, а ТОВ «ВКФ «Ремо» було включено до складу валових витрат послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності на загальну суму 143710,00 грн., що підтверджується рахунками - фактурами та актами наданих послуг.

Консультаційні послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_9 на загальну суму 389660,00 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 68734,00 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 93778,00 грн.; З квартал 2009 року на суму 94566,00 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 101669,00 грн.; 1 квартал 2010 року на суму 30913,00 грн.

На отримання вказаних послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовником) і ПП ОСОБА_9 (виконавцем) було укладено договори від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1.

Відповідно до умов договорів від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1 укладених між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) і ПП ОСОБА_9 (виконавець), виконавець по завданню замовника зобов'язаний надати послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, після підписання актів приймання - здачі послуг.

На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_9 були надані інформаційні послуги на загальну суму 389660,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг (т.1 а.с.179-195).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Отже, консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, консультаційні послуги з організації роботи охоронних підрозділів підприємства, послуги по вивченню конюктури ринку вугілля, що були надані позивачу пов'язанні із здійсненням господарської діяльності і мають на меті отримання більших доходів у майбутньому, а тому відповідні витрати позивачем обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в Ухвалах по справі № К-5898/08 від 16 березня 2011 року та № К-4181/08 від 07 квітня 2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_8, дані ним працівнику податкової міліції та в суді першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про попередження під розписку ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, а за приписами частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати незаконною відмову податкового органу визнати уточнюючий розрахунок за 1 квартал 2010р. податковою звітністю та вважати цей розрахунок поданим, через не оскарження ТОВ ВКФ "Ремо" рішення ДПІ з цього приводу та не подання нового розрахунку.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 2181).

У відповідності із п. 1.11 ст.1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені

законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється ст.4 Закону №2181.

Згідно з п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п.п.4.2.2 п.4.2, а також п.4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за 1 квартал 2010р. за №9005378916, наданий ТОВ ВКФ "Ремо" до ДГП 30.11.2010р., складено відповідно до вимог порядку складення податкової звітності та не прийнятий ДПІ лише через факт не сплати зазначеної в ньому суми. Однак дана обставина не є підставою для не прийняття податкової звітності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятого ДПІ у м. Свердловську Луганської області оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-1539/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по справі № 2а-1539/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 10.06.2011 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов