Ухвала суду № 16564744, 02.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року справа №2а/0570/4379/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/4379/2011 за позовом Приватного малого підприємства «Современник» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.05.2010р. № 0000971520, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/4379/2011 позов приватного малого підприємства «Современник», м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачеві - відмовити. Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши доповідь судді доповідача, заперечення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - приватне мале підприємство «Современник» є юридичною особою (арк. справи 37- 46), включене до ЄДРПОУ за номером 22033827, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Харцизьку з 26.01.1995р.

06.05.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань повноти і своєчасності погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, за результатами якої складено акт про стан платіжної дисципліни № 1347/15-2/22033827 від 06.05.2010р. (арк. справи 60, 61). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 за порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181 за платежем: податок на додану вартість в сумі 3 172,81 грн. (арк. справи 6).

Предметом позову є правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, визначених Законом № 2181.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, воно прийнято, зокрема, за затримку на 289 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації № 32916 від 09.02.2006р. при сплаті 06.12.2006р. суми коштів 4 429,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями від 06.12.2006р. № 27 на суму 7 130,00 грн. сплачував податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2005р. - вересень 2006р. (арк. справи 75).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки (арк. справи 73) податковим органом зарахований цей платіж у погашення боргу по декларації № 32916 від 09.02.2006р. за 4-й квартал 2005 року (арк. справи 55, 56).

Вищевказаною декларацією за 4-й квартал 2005 року № 32916 від 09.02.2006р. позивач задекларував до сплати 7617,00 грн. З урахуванням суми, яка була списана відповідачем - 1271,39 грн., залишок боргу складає 6345,61 грн.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем в сумі 7130,00 грн. відповідач частково - в сумі 4429,78 грн. спрямував за призначенням платежу, тобто, на погашення боргу по декларації за 4-й квартал 2005 року. Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не дотриманий строк, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 21841 щодо строків нарахування штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові зобов'язання, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання цих податкових декларацій.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В силу п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Факт несвоєчасного погашення узгоджених сум податкових зобов'язань та їх розмір, наведений в акті перевірки, підтверджується матеріалами справи.

Проте, як встановлено судом, податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за грудень 2006р. (а саме, 06.12.2006р.) визначені відповідачем 16.06.2010р. (дата прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), тобто після закінчення строку давності, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доказів про існування обставин, які зазначені у пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» та за наявності яких строки давності не застосовуються, в матеріалах справи не вбачається.

Відтак, після закінчення строку давності, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону, позивач вважається вільним від зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, про які вказано в акті перевірки.

З виписки із банківського рахунку позивача видно, що позивач платіжним дорученням від 03.07.2007р. № 5 на суму 1 000,00 грн. сплачував податкові зобов'язання з ПДВ за 2006р., а платіжним дорученням від 03.07.2007р. № 6 на суму 1000,00 грн. сплачував податкові зобов'язання з ПДВ за 2-й квартал 2007р. (арк. справи 83, 84).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки (арк. справи 74) податковим органом зарахований ці платежі спрямовані у погашення боргу по декларації № 32916 від 09.02.2006р. за 4-й квартал 2005 року.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 03.07.2007р. №№ 5, 6 в загальній сумі 1 915,84 грн. відповідач спрямував не за призначенням платежу.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999Р. № 679-ХІУ, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків та що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/4379/2011 за позовом Приватного малого підприємства «Современник» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у справі 2а/0570/4379/2011 за позовом Приватного малого підприємства «Современник» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 7.06.2011 року.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов