Ухвала суду № 16564595, 01.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року справа №2а-27112/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Васильєвої І.А. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання: Ткаченко Г.В.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: Совпель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27112/10/0570 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27112/10/0570 позовні вимоги субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (позивач) до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька (відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення задоволені у повному обсязі (а.с.186, 187-191).

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька від 23.11.2010 р. №0028221700/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4863,45грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 23.11.2010 р. № 0028231700/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 9728,00 грн., з яких основний платіж -6485,00 грн., штрафна санкція -3243,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.194-199).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказують, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки акту від 10.11.2010 року про нікчемність договорів, укладених позивачем із ТОВ «Виват-Пром», яке в свою чергу мало господарські відносини основними постачальниками ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис”. В ході проведення перевірки діяльності ТОВ «Виват-Пром» ДПІ в Київському районі м. Донецька була встановлена відсутність у ТОВ «Виват-Пром» доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис” у листопаді та грудні 2009 року, через що, вчинені між зазначеними субєктами господарювання правочини є нікчемними та не можуть спричиняти виникнення будь-яких правових наслідків на майбутнє для інших контрагентів. При проведенні перевірки ТОВ «Виват-Пром» податковий орган дійшов висновків про не підтвердження фактичного здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, з огляду на що правочини, які вчинені позивачем та ТОВ «Виват-Пром» є нікчемними, через що відображені позивачем в податковому обліку наслідки виконання укладених між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» договорів, підлягають виключенню.

Позивач в судове засідання не зявився, що дає суду право розглянути справу у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що позивач СПД ОСОБА_3 зареєстрований 11.05.1998 року виконавчим комітетом Пролетарської районної ради м.Донецька, як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку у відповідача з 11.05.1998 року за №НОМЕР_2, є платником єдиного податку. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Виват-Пром» (продавець) укладений договір № 2-2411/2009 від 24.11.2009р., згідно якого позивач придбав провід обмоточний у кількості 91 кг. Доставка Товару здійснювалась автотранспортом покупця на склад за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.85). Розрахунки за товар здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок продавця, згідно наданих рахунків та накладних на протязі трьох днів з моменту відвантаження. Загальна сума договору склала 9282,00 грн.

Також, між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» укладений договір № 1-2412/2009 від 24.12.2009р., згідно якого придбав провід обмоточний у кількості 180кг., ізофлекс- 74 кг., лента ЛСК- 32 кг. (а.с.16) Доставка Товару здійснювалась автотранспортом покупця на склад. Розрахунки за товар здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок продавця, згідно наданих рахунків та накладних на протязі трьох днів з моменту відвантаження. Загальна сума договору склала 29625,60 грн.

Безпосередньо розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі платіжними документами : № 187 від 24.11.2009 року на суму 9282 грн., №213 від 23.12.2009 року на суму 29625, 60 грн..

Виконання умов, укладених між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” знайшло своє відображення в податковому обліку позивача.

В податковому обліку витрати з придбання зазначених товарів та послуг включено до складу валових витрат по коду рідка 04.12 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) Декларації про доходи з фізичних осіб у розмірі 112936,70грн. грн. (у тому числі за 4 квартал -112936,70 грн., за 1 квартал 2010 року -49175,00 грн.) та до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які сплачено при придбанні товарів (послуг) у відповідних податкових періодах.

Так, до складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ “Виват-Пром” позивачем включено суму податку на додану вартість за листопад грудень 2009 року у сумі 6484,60 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року.

Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами, викладеними в Акті перевірки обставинами та не є спірними між сторонами.

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна перевірка щодо опрацювання встановлених ризикових операцій з питань правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р., про що складений акт № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010р. (а.с.169-182).

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Виват-Пром» у листопаді - грудні 2009 року на адресу позивача відповідно до договорів № 2-2411/2009 від 24.11.2009р., № 1-2412/2009 від 24.12.2009 року відвантажено товарно-матеріальні цінності, про що були складені видаткові та податкові накладні: від 25.11.2009р. № 1103, від 24.12.2009р. №1059 на загальну суму 38907,60 грн., у тому числі ПДВ 6484,60 грн. На підставі отриманих від ТОВ “Виват-Пром” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 6484,60 грн.

Крім цього, як зазначено в Акті перевірки, при проведенні перевірки представниками податкової інспекції встановлено, що в періоді, який перевіряється, в податковому обліку позивача відображено реалізацію придбаних у ТОВ “Виват-Пром” товарів.

Так, позивач виконував послуги з ремонту електродвигунів з використанням даних товарно-матеріальних цінностей на користь наступних підприємств:

ТОВ «Донбасвуглеперероботка» - акти приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 02.11.2009р. Податкові накладні № 49 від 02.11.2009р., № 57 від 04.12.2009р. на суму 5896,00 грн., у тому числі ПДВ 982,67 грн. та 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 4245 від 03.11.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4316 від 13.11.2009р. на суму 1500,00 грн., № 4608 від 11.12.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4630 від 15.12.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4254 від 03.11.2009р. на суму 1200,00 грн., № с4337 від 17.11.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4671 від 18.12.2009р. на суму 2000,00 грн.;

ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» Донецька регіональна філія акт виконаних робіт №50 від 30.11.2009р. Податкова накладна № 50 від 03.11.2009р. на суму 3762,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 627,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 1053 від 03.11.2009р. на суму 3762,00 грн.

ТОВ «Експометал» - акти виконаний робіт без номеру та дати. Податкові накладні №53 від 01.11.2009р. та № 63 від 21.12.2009р. на суму 630,00 грн., у тому числі ПДВ 105,00 грн., 2784,00 грн., у тому числі ПДВ -464,00 грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 3201 від 21.12.2009р. на суму 2784,00 грн.

СТОВ «Птахофабрика «Пролетарська» - акт виконаних робіт б/н від 20.11.2009р. Податкова накладна № 52 від 20.11.2009р. на суму 624,00 грн., у тому числі ПДВ 104,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 39 від 30.11.2009р. на суму 624,00 грн.

ТОВ «Донецькшахтометрострой» - акт приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 09.12.2009р. Податкова накладна № 60 від 09.12.2009р. на суму 5400,00 грн., у тому числі ПДВ 900,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 35 від 10.12.2009р. на суму 5400,00 грн.

КП «Тепломережа» - акти приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 25.12.2009р., 07.01.2010р. Податкові накладні № 63 від 25.12.2009р., № 4 від 07.01.2010р. № 07.01.2010р. на суму 12840, грн., у тому числі ПДВ -2140,00грн., 10080,00 грн., у тому числі ПДВ 1680,00 грн., 6960,00 грн., у тому числі ПДВ 1160, 00грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 98 від 08.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 98 від 11.12.2009р. на суму 800,00 грн., № 3352 від 09.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 53 від 14.12.2009р. на суму 1000,00 грн., №87 від 15.12.2009р. на суму 1000,00 грн., №57 від 18.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 3440 від 29.12.2009р. на суму 3340,00 грн. № 12 від 11.01.2010р. на суму 1500,00 грн., №80 від 13.01.2010р. на суму 1000,00 грн., №52 від 19.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 71 від 25.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 69 від 27.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 84 від 29.01.2010р., № 63 від 02.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 99 від 10.02.2010р. на суму 700,00 грн., № 18 від 17.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 50 від 16.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 02 від 21.12.2009р. на суму 1000,00грн., № № 63 від 28.12.2009р. на суму 1000,00грн., № 22 від 12.01.2010р. на суму 1980,00 грн., № 16 від 14.01.2010р. на суму 1000,00 грн., 17 від 21.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 42 від 26.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 23 від 28.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 24 від 01.02.2010р. на суму 1000,00 грн., № 93 від 09.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 63 від 11.02.2010р. на суму 1000,00 грн., №69 від 18.02.2010р. на суму 60,00грн.;

АТЗТ «Втормет» - акт приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 24.12.2009р. Податкова накладна № 64 від 24.12.2009р. на суму 5760,00 грн., у тому числі ПДВ -960,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 1593 від 24.12.2009р. на суму 5760,00 грн.

В Акті планової документальної перевірки ТОВ “Виват-Пром” № 2868/23-2/33913327 від 26 квітня 2010 року, посилаючись на висновки Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька, відповідачем зазначено, що через не підтвердження наявності поставки товарів на адресу позивача від ТОВ “Виват-Пром”, правочини, укладені між ним та позивачем здійсненні без настання правових наслідків. Отже, в силу пункту 1, 2 статті 215, пунктів 1,3,5, статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані із їх недійсністю.

З огляду на встановлені при проведенні перевірки обставини та із посиланням на висновки про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей та, як наслідок, неможливість здійснення позивачем подальшого перепродажу товарів, в акті перевірки зазначено про встановлення відсутності обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів в сумі 32423,00 грн., що підпадають під визначення статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у листопаді-грудні 2009 році та січні 2010 року в сумі 12220,00 грн., які підпадають під визначення статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно визначених в акті перевірки висновків позивач завищив валові витрати на суму 32423,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 20203,00 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 12220,00 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4863,45 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 3030,45 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 1833,00 грн.

Стосовно суми податку на додану вартість, то за змістом викладеного в Акті перевірки позивач завищив суму податкового кредиту на 6484,60 грн., у тому числі за листопад 2009 року -1547,00 грн., грудень 2010 року -4937,60 грн., що призвело до заниження податку на 6484,60 грн.

23 листопада 2010 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі акту перевірки № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010р. (арк..справи 169-182) про порушення підпунктів 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», згідно з абз. «б» 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» прийняті податкові повідомлення-рішення № 0028221700/0 та № 0028231700/0, якими визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 4863,45 грн. та 9728,00грн. відповідно (а.с.71-72). Розрахунок фінансових санкцій по ПДВ додається (а.с.183).

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 4-й квартал 2009 року, 1-й квартал 2010 року суми витрат, повязаних із виконанням договорів, укладених із ТОВ “Виват-Пром” та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів листопад-грудень 2009 року, який сформований позивачем за наслідками виконання договорів, укладених із ТОВ “Виват-Пром”.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (на час спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Наявними в матеріалах справи документами, підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності (декларації) з податку з доходів фізичних осіб за 4-й квартал 2009 року та перший квартал 2010 року та відповідність даних що міститься в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено, позивачем сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей, в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ “Виват-Пром”, колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлена відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено вище, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ “Виват-Пром” товарів, а саме виконання з використанням цих товарів робіт з ремонту електродвигунів.

Зважаючи на наведене, позивач правомірно формував податковий кредит та валові витрати за вказаними операціями.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром”, та підтримує позицію суду першої інстанції з цього приводу.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Висновки відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» ґрунтується на нікчемності угод, за якими «Виат-Пром» придбав товари, які згодом продав позивачеві. Такими угодами є угоди з контрагентами ТОВ «Солана-Трейд», яке у свою чергу придбало товар у ТОВ «Автокрис». Стосовно останнього судом отримані пояснення засновника та директора ТОВ «Автокрис» Ігітова від 16.02.2010р., у яких він зазначає про непричетність до діяльності цього підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем згідно ст. 71 КАС України як під час розгляду справи, так і під час проведення перевірки позивача не було встановлено, що ТОВ «Виват» продало позивачеві саме той товар, який придбало у ТОВ «Солана-Трейд». Також не встановлено, що ТОВ «Солана-Трейд» продала ТОВ «Виват-Пром» саме той товар, що придбало у ТОВ «Автокрис».

Акт перевірки позивача та ТОВ «Виват-Пром» містить загальні формулювання щодо ланцюгу, за яким позивач придбав товари. На підставі наявних у матеріалах справи доказів неможливо беззаперечно стверджувати, що позивач придбав саме той товар, що був проданий ТОВ «Виват-Пром» по ланцюгу ТОВ «Солана-Трейд» - ТОВ «Автокрис». Відповідачем не доведено, що ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Солана-Трйд» не мали інших постачальників, окрім ТОВ «Автокрис».

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру, які у свою чергу містять відомості щодо ТОВ «Виват-Пром», ТОВ «Солана-Трейд», ТОВ «Автокрис». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства України відображення в податковому обліку позивачем наслідків господарських операцій з ТОВ “Виват-Пром” у листопаді- грудні 2009 року, січні 2010 року. З наявних в матеріалах справи документів вбачається підтвердження документами первинного обліку фактичне здійснення господарських операцій та відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість.

Таке спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4863,45 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 3030,45 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 1833,00 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 6484,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0028221700/0 та № 0028231700/0 від 23.11.2010 року, прийняті відповідачем Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька необґрунтовано, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитися з висновками податкового органу, сам принцип встановлення порушень за результатами документальних перевірок, спростовує факт наявності допущених податкових порушень з боку позивача. Колегія суддів звертає увагу, що наявність ознак (на думку податкового органу) нікчемності правочину з контрагентом позивача із-за наявних сумнівних господарських відносин між іншими учасниками таких відносин у 2-4 ланцюгу, ще не є доведеним фактом такої нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договорами у ТОВ «Віват-Пром», та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та реалізований товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Колегія суддів вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких, умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Крім того, як було встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, як і між ТОВ «Віват-Пром» так і іншими, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів правомірності прийнятого ним рішення, його висновки, є необєктивними, необґрунтованими та безпідставними, засновані на припущеннях.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомленнь-рішеннь доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27112/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27112/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 01 червня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 02 червня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді І.А.Васильєва

А.В. Гайдар