Ухвала суду № 16563056, 23.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/778/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л. О., Совгири Д. І.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Мярковської О.В.

відповідача (апелянта): Голобурди К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000122301/80 в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 864046 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 216012 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилається на безпідставний висновок відповідача про порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, так як субвенції отримані ним в червні 2009 року в сумі 2624394 гривень; в серпні 2009 року - 838355 гривень; в грудні 2009 року - 2351242 гривень для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію для населення, не є продажем товарів (робіт, послуг), а тому податковий орган не повинен був зменшувати податковий кредит співставляючи вартість наданих послуг споживачам з розміром отриманих субвенцій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року зазначений позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000122301/80 на суму 1080058 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 864046 гривень та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 216012 гривень.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій, з посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила, у звязку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Хмельницькому проведена планова виїзна перевірка КП "Південно-Західні тепломережі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 10.01.2011 року № 40/23-5/36123019.

Даною перевіркою встановлено порушення п.1.7, п.1.11 ст.11, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2. п.п.7.4.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 933379 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301/80 від 19.01.2011 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1166724 гривень, в тому числі за основним платежем - 933379 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями - 233345 гривень. При цьому, предметом даного позову є згадане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 864046 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 216012 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що КП "Південно-Західні тепломережі" є суб'єктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги, зокрема постачання пари та гарячої води, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. У зв'язку з необхідністю покриття понесених позивачем витрат по наданню населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту теплоенергії, підприємству була надана субвенція.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та Головним управлінням Державного казначейства у Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, ДК "Газ України", НАК "Нафтогаз України" протягом 2009 року укладались договори щодо організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193.

За умовами вищезазначених договорів КП "Південно-Західні тепломережі" отримувало на розрахунковий рахунок кошти в якості субвенцій з Держбюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та одночасно проводило розрахунки за природний газ з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Згідно представлених до перевірки відомостей позивач за 2009 рік отримав відповідні субвенції на загальну суму 5813991 грн.

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки від 10.01.2011 року полягає у тому, що підприємство в порушення п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занизило обсяг операцій отримання з бюджету субвенції як обсяг поставки без ПДВ, оскільки така операція згідно п.п. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесена до таких, що не є обєктом оподаткування, за період з 01.09.2008р. по 30.09.2010р. на 5813991 грн. та не відобразило зазначені операції у рядку 3 декларації з ПДВ за період, що перевірявся. Дане порушення призвело до того, що позивач не виконав вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, а саме: не здійснив розподілу податкового кредиту, що зумовило його завищення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення податковим органом суми податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з такого.

Законами України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд апеляційної інстанції вважає за правильне погодитися з попереднім судовим висновком про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 19.01.2011 року № 0000122301/80 в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 864046 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 216012 гривень.

Зазначені обставини не спростовані відповідачем в судовому процесі, доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 червня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар