Ухвала суду № 16538390, 23.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3642/11 Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славінвест" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славінвест" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Славінвест»15.02.2011 року звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення №0001042301/380 від 02.03.2011 року, протиправними дій співробітників ДПІ у м. Хмельницькому, що виражені у відображенні в акті перевірки безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду І інстанції як необґрунтовану, безпідставну та прийняту із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вважає безпідставним посилання суду на ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальних строків позовної давності. Також позивач звертає увагу на те, що законодавством не передбачено терміну для подання заяви про відшкодування шляхом повернення сплачених сум податку на додану вартість. Окрім того, в період з травня 2005 року по червень 2010 року ніяких порушень з боку позивача по поданню декларацій із зазначенням сум бюджетного відшкодування не було, що вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення. На думку позивача, суд І інстанції не врахував вимоги листів ДПА України №12096/7/16-1117 від 18.06.2010 року та № 12096/7-117 від 12.08.2010 року, що чітко вказують на обовязок платника зазначати суми бюджетного відшкодування у рядку 25 декларації починаючи з червня 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду і прийняти нову про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на безпідставність доводів та вимог апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлені наступні обставини, що підтверджуються матеріалами справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славінвест» зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 14.03.2003 року за номером 1 673 120 0000 000057, являється платником податків, зборів.

20.07.2010 року ТОВ «Славінвест» до ДПІ у м. Хмельницькому подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, у рядку 25 і 25.2 якої зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в розмірі 103995 грн., та подано відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) в розмірі 103995 грн.

У довідці щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманому у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду (додаток 2) зазначено, що звітним періодом у якому виникла сума заявлена до бюджетного відшкодування є травень 2005 року.

На підставі пунктів 1, 4 ст. 11, пункту 9 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-12 від 04.12.1990 року в редакції на дату перевірки, посадовими особами податкового органу, було проведено документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складений акт перевірки від 29.07.2010 року.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від № 0001042301/380 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 103995 грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) в сумі 13501 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушень вимог податкового законодавства ні під час проведення перевірки, ні при прийнятті оскаржуваного рішення. Виявлені порушення допущені позивачем мали місце, а тому є підстави для визначення останньому податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки, враховуючи норми ст. 257 ЦК України, п.п. 15.1.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-3 від 21 грудня 2000 року, відповідач дійшов висновку що позивачем втрачено право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині залишку відємного значення суми податку сформованого у травні 2005 року, тобто який виник у періоді, термін якого перевищив 1095 днів.

Зазначений висновок являється вірним, оскільки п.п. 15.3.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Вказані приписи встановлюються також і п.п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, яка визначає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобовязань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Сума податку на додану вартість в розмірі 103995 грн., що відображена позивачем як сума яка підлягає зарахування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодах, виникла у травні 2005 року. У період з травня 2005 року по червень 2010 року позивач не приймав рішення та не звертався до податкового органу з відповідними заявами щодо бюджетного відшкодування даної суми шляхом або зарахування на рахунок платника податку або зменшення податкових зобовязань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Відповідно до п. п. 4.1.1, 4.1.4, п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п. п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті, та зобовязаний протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати податкову декларацію за базовий податковий (звітний) період, у разі якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Згідно підпункту 7.7.4, пункту 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 цього ж Закону право на бюджетне відшкодування виникає у разі наявності різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності-зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на викладене, у позивача право на бюджетне відшкодування суми 103995 грн. виникло в травні 2005 року. Разом з тим, позивач в строк що перевищує 1095 днів не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування, а тому не мав правових підстав для віднесення цієї суми у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача щодо обовязковості включення суми бюджетного відшкодування у інший рядок (з 26 у 25), що випливає з листів ДПА України від 18.06.2010 року № 12096/7/16-1117 і від 12.08.2010 року № 16351/7/16-1517-26. Зазначеними листами розяснено порядок оформлення податкових декларацій у звязку із зміною податкового законодавства, однак ці листи не зобовязують платників до обовязкового відображення значення рядка 26 податкової декларації у рядку 25 податкової декларації. При цьому обовязок щодо обчислення суми податкового зобовязання, яка зазначається у податковій декларації покладено на самого платника, який несе відповідальність за достовірність такого відображення.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славінвест", залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 червня 2011 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.