Ухвала суду № 16562523, 14.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-909/10/2770

14.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_3, довіреність № 344/10-004 від 22.06.09

представник відповідачів, Міністерства Оборони Російської Федерації та 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської ОСОБА_2, довіреність № 101 від 13.05.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О. ) від 15.03.11 у справі № 2а-909/10/2770

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

до Міністерства Оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160)

в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (вул. Хрустальова, 40, місто Севастополь, 99055)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2011 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя до Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 973213 гривень 10 копійок з податку на прибуток підприємств та по штрафних (фінансових) санкціях відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15.03.2011, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповним зясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що податкова заборгованість платника 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та переплати у розмірі 17 гривень 59 копійок, що існувала станом на 02 березня 2009 року, складає 973213,10грн., у добровільному порядку відповідачем не погашається. При цьому зазначив, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації є постійним представництвом Міністерства оборони Російської Федерації, зареєстровано як платник податків, звітує податковому органу щодо сплати податків, здійснює на території України господарську діяльність в інтересах Міністерства Оборони Російської Федерації, а тому відповідач повинен її сплатити.

Розглянувши наявні матеріали, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації створене при Морський інженерній службі Чорноморського флоту на підставі директиви начальника Головного штабу ВМФ від 13.01.1958 № 11/2713С з 15 лютого 1958 року з місцем дислокації у місті Севастополі. Територія 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації є військовим містечком № 307, яке входить до переліку і параметру обєктів Чорноморського флоту Російської Федерації в місті Севастополі, додатка № 2 до Угоди між Російською Федерацією і Україною щодо параметрів розділу Чорноморського флоту. 64 Управління начальника робіт було зареєстроване у якості платника податків. Як юридична особа не зареєстровано. 64 УНР діяло на підставі положення про 64 управління начальника робіт, затвердженого командиром військової частини 53158 (Морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації) 30.10.2008, відповідно до якого воно не було юридичною особою та здійснювало свою діяльність по довіреності, виданої командиром військової частини 51358.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що відповідно до наказу начальника інженерного забезпечення розквартирування та облаштування - заступника командуючого Чорноморським флотом, флотом по інженерному забезпеченню розквартируванню та облаштуванню флоту № 28 від 01.06.2009 64 Управління начальника робіт з 01.06.2009 підпорядковане начальнику квартирно-експлуатаційної служби флоту. Наказом командира військової частини 62764-С від 31.08.2010 № 181 затверджено Положення про 64 Управління начальника робіт. Відповідно до вказаного Положення 64 УНР є структурним підрозділом квартирно-експлуатаційної служби (військової частини 62764-С), юридичною особою не являється.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було проведено планову виїзну перевірку 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, результати якої зафіксовані в акті від 08.04.2008 № 33/23-1/07823259/3319/10.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що виявилось у занижені суми скорегованого валового доходу у розмірі 11723226 гривень 85 копійок, порушення пункту 5.1,підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що виявилось у заниженні валових витрат на суму 9127945,00грн. Вказані порушення призвели до заниження розміру податку на прибуток підприємств у сумі 648820,46грн.

21.04.2008 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя було прийнято податкове повідомлення рішення про визначення 64 Управлінню начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 973230,69грн., в тому числі: основний платіж 648820,46грн., штрафні санкції-648820,46грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення суму нарахування з податку на прибуток підприємств було змінено, а саме: винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2008 № 000243231/1 про визначення основної суми зобовязання у розмірі 648820,46грн. та штрафних санкцій у розмірі 324410,23грн. У ході подальшої процедури адміністративного оскарження податкові нарахування залишені без змін, винесені податкові повідомлення рішення від 30.07.2008 № 000243231/2 та від 16.10.2008 № 000243231/3.

На адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 29.07.2009 № 1/436 поштовим повідомленням від 31.07.2009 № 1054291.7 з пропозицією погасити наявну заборгованість перед бюджетом у розмірі 3233026,99грн., яке було вручене уповноваженій особі 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації 04.08.2009рпня 2009 року, про що свідчить її підпис на корінці поштового повідомлення.

Другу податкову вимогу від 08.09.2009 № 2/498 на суму 3239817,21грн. було направлено на адресу платника поштовим повідомленням від 13.10.2009 № 10899181 та вручене уповноваженій особі 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації 14.10.2009, що підтверджується її підписом на корінці поштового повідомлення.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом Українивід 02.12.2010 № 2755-VI) платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно з частиною першою статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною четвертою статті 87 цього Кодексу визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 64 Управління начальника робіт, військова частина 53158 (Морська інженерна служба Чорноморського флоту Російської Федерації), військова частина 62764-С, Міністерство Оборони Російської Федерації не зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Міністерство Оборони Російської Федерації є юридичною особою іншої держави, тобто нерезидентом, а тому не може мати статусу платника податків в Україні, а також бути особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до Державного бюджету України.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що 64 Управління начальника робіт є постійним представництвом Міністерства Оборони Російської Федерації у звязку з наступним.

Платники податку на прибуток визначені статтею 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами та доповненнями.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 2 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08 лютого 1995 року, ратифікованого 06 жовтня 1995 року, що набрала чинності з 03 серпня 1999 року визначено, що в Україні податками, на які поширюється ця угода, є податок на доходи підприємств та організацій та прибутковий податок з громадян.

Визначення терміна “постійне представництво”наведено у пункті 1.17 статті 1 Закону та статті 5 міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону постійне представництво нерезидентів в Україні (далі постійне представництво) постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обовязків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Відповідно до статті 5 міжнародного договору “постійне представництво”означає постійне місце діяльності, через яке підприємством повністю або частково здійснюється підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з листа від 03.03.2011 №212/1713 Міністерство оборони Російської Федерації рішень про утворення та реєстрацію на території Російської Федерації та України 64 Управління начальника робіт в якості юридичної особи, уповноваженого їм підрозділу (філії, представництва) для заняття торговельною, промисловою або іншою господарською діяльністю не приймалось.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено, що 64 Управління начальника робіт є постійним представництво Міністерства Оборони Російської Федерації в Україні.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась з позовом про стягнення заборгованості до Міністерства Оборони Російської Федерації, а останнє не є юридичною особою України, та не є платником податків в Україні, підстав для задоволення позову не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, воно не може бути скасовано чи змінено з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтею 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2011 у справі №2а-909/10/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 20 червня 2011року