Ухвала суду № 16562478, 17.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9299/10/2/0170

17.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГорошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняРавза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки- Москвіна Ірина Стефанівна, довіреність № 10/10 від 16.03.11

представник відповідача, Приватного підприємства "Евро-ДГ"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 18.10.10 у справі № 2а-9299/10/2/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

доПриватного підприємства "Евро-ДГ" (вул. Бузніка, буд. 4, м. Миколаїв, 54021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (вул. Репіна, буд. 122, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034) про стягнення 14282400 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 в задоволенні позову Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим до Приватного підприємства "Евро-ДГ" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 05.11.2010 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 17.05.11 представники відповідачів не зявилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.11 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 02 квітня 2004 року між Приватним підприємством "Евро-ДГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітмет" був укладений договір № 02/04-01 купівлі - продажу, предметом якого є придбання останнім металобрухту та проведення оплати його вартості в номенклатурі, кількості в терміни та за цінами, зазначеними в специфікаціях. Сторонами загальна сума договору була визначена 10000000грн.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Судом першої інстанції було зясовано, що позивач обґрунтовує свої твердження про те, що правочин, укладений 02.04.2004 р. між відповідачами, був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства тим, що у Підприємства були відсутні технічні можливості для реалізації металобрухту, основні фонди, виробничі потужності позивач наполягав на тому, що під час проведення перевірки Підприємства податковими органами, не було підтверджено фактичне відвантаження ним товарів Товариству та його реальне транспортування на адресу останнього. Податковий орган наполягав на тому, що не виявлено документів , при вивченні яких можливо було встановити рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. Позивач вважає, що вищевказане свідчить про відсутність у Підприємства наміру створення правових наслідків, що є доказами фіктивності правочину, укладеного з Товариством.

Таким чином, суд першої інстанції послався на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 р. по справі №2а-6732/09/1470 за позовом Приватного підприємства "Евро-ДГ" до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, що залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 р., та якою визнано, що складений з порушенням акт перевірки Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009 №655/23-600/32755158, а тому, не відповідає вимогам наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»; визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні правочинів, укладених ПП «Евро-ДГ»з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та у визнанні даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 недійсними; визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та у визнанні даних про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит, відображених у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, недійсними. В решті позовних вимог провадження по справі було закрито.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість висновків, викладених позивачем в акті перевірки щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Вітмет»з ПП «Євро-ДГ»такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угод та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Дослідивши зазначені рішення, суд першої інстанції відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що укладений договір між відповідачами 02 квітня 2004 року купівлі продажу відповідає вимогам Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України.

Враховуючи наведене судова колегія вважає правомірними висновки суду, що під час розгляду справи були спростовані твердження позивача про вчинення відповідачами правочину, який суперечить інтересам держави, у звязку з чим відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, щодо стягнення з них на користь держави вартість одержаного за угодою товару на загальну суму 14282400 грн.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.10 у справі № 2а-9299/10/2/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписН.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко