Ухвала суду № 16562184, 26.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8767/10/8/0170

26.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКарпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 02.09.10 по справі №2а-8767/10/8/0170

за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" (вул. Промислова, б. 3, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 у справі № 2а-8767/10/8 (суддя Кушнова А.О.) позов задоволений.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ від 23.07.2007р. №0001041501/0 про нарахування Республіканському підприємству “Джанкойське Міжрайпаливо” штрафних санкцій у розмірі 8174,42 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Республіканського підприємства “Джанкойське Міжрайпаливо” (96100, м. Джанкой, вул. Промислова, 3, р/р 260030233514 у КФ ВАТ Інпромбанк, МФО 384481, код ЄДРПОУ 01884567) 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська ОДПІ в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 у справі № 2а-8767/10/8 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 26.04.2011року представники сторін не зявилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Республіканське підприємство “Джанкойське Міжрайпаливо”07.07.2010р. звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АРК та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001041501/0 від 23.07.2007р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8174,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при встановленні факту порушення граничних строків зі сплати земельного податку самостійно змінював цільове призначення платежів, які проводив позивач до державного бюджету, у звязку з чим відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нарахував штрафні санкції фактично без обліку призначення платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2007р. Джанкойською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка з питань своєчасності сплати земельного податку Республіканським підприємством “Джанкойське Міжрайпаливо” за період з 30.06.2004р. по 12.07.2007р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт за №1085/15-03/01884567 (а.с.117-118).

В результаті перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення термінів сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання зі сплати земельного податку.

В основу акту були покладені розрахунки №147 від 30.06.2004р. та №317 від 30.01.2007р., картка особового рахунку земельного податку (13050100).

На підставі зазначеного акту Джанкойською ОДПІ відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2007р. за №0001041501/0, за яким відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 8 174,42 грн.

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судова колегія вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобовязань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Згідно податкових розрахунків земельного податку Республіканського підприємства “Джанкойське Міжрайпаливо” за 2004р. позивач самостійно визначив та розрахував земельний податок у розмірі 11 131,00 грн., за 2005р. 11 131,00 грн. (а.с. 13-14).

Висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних картки особового рахунку позивача, яка ведеться в автоматичному режимі.

Судом встановлено, що ДПІ здійснювала погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобовязань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обовязок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Судова колегія вважає, що самостійне розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначенню платежу, є недопустимим.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Відповідачем не надано доказів звернення відповідача із позовом до позивача про стягнення податкового боргу з земельного податку за податковими розрахунками з земельного податку за період 2004-2005р.р, в разі неповної оплати платіжними дорученнями самостійно визначених податкових зобовязань, оскільки відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за рахунок поточних платежів позивача інших років, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобовязань за 2004-2005р.р.

З акту перевірки не вбачається якими саме платежами позивача відповідач зараховував сплату спірних податкових зобовязань, оскільки в акті перевірки така інформація відсутня, а зазначено лише суму, сплачену в бюджет, без вказівки, яким платіжним документом така сума визначена.

Судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обовязок по сплаті податкових зобовязань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи встановлена сплата позивачем податкових зобовязань із земельного податку за 2004-2005р.р. згідно наданих позивачем платіжних доручень (а.с. 15-49)

Порівнюючи надані позивачем платіжні документи із відомостями, задекларованими позивачем у податковому розрахунку земельного податку №147 від 30.01.2004р. (а.с. 13), встановлено, що позивачем із розрахованих за травень 2004р. сум земельного податку сплачено 200 грн., доказів зі сплати решти 727 грн. позивачем не надано.

Отже, суми податкових зобовязань зі сплати земельного податку, за якими вбачається порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за травень 2004р. складають 727 грн.

Щодо інших місяців 2004 року є наявність переплат з боку позивача самостійно визначних податкових зобовязань зі сплати земельного податку, отже порушень граничних строків сплати зобовязань з боку позивача в інші місяці 2004 року, крім травня, не встановлено.

Що стосується розрахунку №317 від 31.01.2005р., є необхідним зазначити, що позивачем надані платіжні документи, якими підтверджуються щомісячні сплати земельного податку згідно наданих позивачем розрахунків із зазначенням призначення платежів в повному обсязі, без затримки сплати.

Таким чином, суми земельного податку, які були сплачені із затримкою та порушенням строків, встановлених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що були виявлені відповідачем у 2005 році, а також визначення строків затримки, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Проте, фактично сплачені позивачем суми були зараховані в рахунок погашення податкового боргу і пені по календарній черговості виникнення податкового боргу і тому відповідачем нараховані штрафні санкції у розмірі 50% з розрахунком кількості днів затримки.

Судова колегія не погоджується з позицією відповідача, а саме: відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, також не було надано.

Судова колегія вважає, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, судова колегія вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181 є безпідставним.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем не надано.

Щодо несплати позивачем суми податкового зобовязання із земельного податку за травень 2004 року у сумі 727грн. на підставі податкового розрахунку земельного податку №147 від 30.01.2004р., судова колегія вважає, що вказана обставина також виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Доказів того, що ДПІ зверталась з позовом про стягнення податкового боргу по цьому податковому розрахунку, не надано, як і не надано платіжних доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Джанкойська ОДПІ в АР Кримна постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 у справі № 2а-8767/10/8 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойська ОДПІ в АР Кримна постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 у справі № 2а-8767/10/8 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 у справі № 2а-8767/10/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова