Ухвала суду № 16562007, 20.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9605/09/8/0170

20.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Щепанської О.А. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Таврида"- ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Алуштинським МВС України в Криму, від 19.07.1996 року, довіреність № б/н від 23.11.10

представник позивача, Державного підприємства "Таврида"- ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, від 09 вересня 2005 року, довіреність № б/н від 23.11.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим- Радін Артем Олександрович, посвідчення № 079609, 06 липня 2010 року, довіреність № 2559/р від 16.07.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 09.02.10 по справі №2а-9605/09/8/0170

за позовом Державного підприємства "Таврида" (с. Кипарисне, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98549)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправним зменшення від`ємного значення податку

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 у справі № 2а-9605/09/8/0170 (суддя Кушнова А.О.) позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим № 0001352301/0 від 19.07.2006р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Таврида” (98540, АР Крим, м.Алушта, с. Кипарис не, код ЄДРПОУ 00412754) 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м.Алушті Автономної Республіки звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 у справі № 2а-9605/09/8/0170 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивачів заперечують проти апеляційної скарги, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство “Таврида” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Алушта від 19.07.2006р. № 0001382301/0 про донарахування податку на прибуток 143000грн., № 0001372301/0 про донарахування частини прибутку господарських організацій у сумі 572000грн. і застосування штрафних санкцій 287190грн., усього 859190грн., № 0001352301/0 про донарахування ПДВ у сумі 1302153грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1447109,5грн., усього 2749262,50грн., № 0001392301/0 про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 32705грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0006402303/0 від 19.07.2006р. у сумі 162087,10грн. за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, рішення про застосування штрафних санкцій № 0006392303/0 від 19.07.2006р. на суму 10150,45грн. за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства України.

Неправомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 0001352301/0 від 19.07.2006р. про донарахування ПДВ у сумі 2749262,50грн., в тому числі 1 302 153грн. основного платежу та 1 447 109,5грн. штрафних санкцій, а також № 0001392301/0 від 19.07.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 32705грн. позивач обґрунтовує тим, що положення п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині слів “крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва. А оскільки факту використання позивачем у своїй діяльності давальницької сировини для виробництва підакцизної продукції (виноматеріалів) актом перевірки не встановлено, то на думку позивача, він, як виробник сільськогосподарської продукції, мав право застосовувати до господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва, у тому числі підакцизної, пільгу, встановлену п. 11.29 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим висновок відповідача про заниження податкових зобовязань у перевірений період вважає необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05 - 23.06.2006р. ДПІ в м. Алушті АР Крим проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства “Таврида” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт перевірки № 979/23/00412754 від 07.07.2006р. (том 1, а.с. 10-74).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 1334858грн., в тому числі за рахунок: заниження чистої суми зобовязань з ПДВ на суму 1529793грн., завищення чистої суми зобовязань з ПДВ на суму 6409грн., завищення відємного значення ПДВ на суму 221231грн., а також завищено суму ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок на суму 1552615грн., в тому числі за рахунок: завищення чистої суми зобовязань з ПДВ на суму 1 778 894грн., заниження відємного значення ПДВ на суму 1 362грн. та завищення відємного значення ПДВ на суму 227 640грн.

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0001352301/0 від 19.07.2006р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2749263,50грн., в тому числі 1302153,00грн. основного платежу та 1447109,50грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення № 0001392301/0 від 19.07.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 32705грн. (том 1, а.с. 76, 78).

Як вбачається з матеріалів справи погоджуючись з правомірністю визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001392301/0 від 19.07.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 32705грн., Вищий адміністративний суд України водночас дійшов висновку про неповне зясування обставин у справі щодо підстав винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті Автономної Республіки Крим № 0001352301/0 від 19.07.2006р., не зважаючи на те, що підстава для винесення обох повідомлень-рішень є одна висновок ДПІ у м. Алушті про неправомірність застосування позивачем пільги, встановленої п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Таврида” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.1.2 акту перевірки, ДП “Таврида” у перевіряємому періоді застосовувало спеціальний режим оподаткування з ПДВ відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередні податкові роки (2003-2005) складає більше 50% загальної суми валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) (том 1, а.с. 31).

В акті перевірки відображено, що у терміни, передбачені законодавством для звітності, позивач подає до ДПІ у м. Алушті дві декларації по ПДВ:

- декларація № 2 (сільськогосподарська, п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ) спеціальна, окрема декларація по ПДВ за скороченою формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, в якій позивач декларує операції з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім тваринницької, та операції з реалізації підакцизних товарів (далі декларація № 2);

- декларація № 3 (загальна) - декларація по ПДВ за повною формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, в якій позивач декларує операції з продажу підакцизної продукції та продукції не власного виробництва (придбаної) (далі - декларація №3) (том 1 а.с. 32).

Згідно акту перевірки, у перевірений період ДП “Таврида” здійснювало відвантаження виноматеріалів до підприємств вторинного виноробства (НПАО “Масандра”, ДП “Первомайський виноробний завод”, ВАТ “Лоза”, ДП радгосп “Гурзуф”, Спільне українсько-гібралтарське підприємство ЗАТ “Котнар”), що вироблені з власної сільськогосподарської продукції (винограду), а також реалізовувало власну виноробну продукцію підприємствам, СГД фізичним особам, співробітникам підприємства, кінцевому споживачу ( том 1, а.с. 34, 36).

Використовуючи у перевіреному періоді спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач, як вказано в акті перевірки, податкові зобовязання по вищевказаним операціям відображав у декларації № 2 (сільськогосподарській).

Всього, за даними перевірки, за перевірений період підприємством на порушення п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 1 334 857,00грн.

Зазначене порушення, на думку ДПІ, сталося тому, що підприємством необґрунтовано застосовано пільгу, передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, стосовно сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу виноматеріалів, які хоча і є продукцією власного виробництва, але відносяться до підакцизної продукції та продажу вина пляшкового, виготовленого через власну лінію розливу. Перевіркою у декларацію № 3 (повну) включено додатково податкові зобовязання в сумі 1334857грн. (том 1, а.с. 41).

Судова колегія вважає, що позивач правомірно застосовував до операцій по реалізації протягом перевіреного періоду (з 01.01.2004р. по 31.03.2006р.) виноматеріалів та вина спеціальний режим оподаткування, визначений п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи протягом перевіреного періоду позивач здійснював діяльність на підставі Статуту Державного підприємства радгосп-заводу “Таврида”, зареєстрованого управлінням економіки Алуштинської міської ради 25.05.2001р., реєстраційний номер 04055736700010223, з наступними змінами і доповненнями (том 3, а.с. 1-8).

У п. 2.2 вказаного Статуту зазначено, що основними напрямками діяльності підприємства є: виробництво і реалізація продуктів переробки винограду та іншої сільськогосподарської продукції та сировини, виноматеріалів з правом виробництва та реалізації вина, горілки, коньячної продукції, спирту та інших алкогольних та безалкогольних напоїв, продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання та ін.

З довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №05.3-6-19/1369 від 09.07.2004р. слідує, що основними видами діяльності позивача є: по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та по КВЕД 15.93.0 - виробництво вин (том 3, а.с. 9).

З пояснень позивача слідує, що питома вага виноматеріалів власного виробництва у виторгу від реалізації складає в 2004р. - 90,3%, при цьому виробничий процес з виробництва винопродукції складається з: вирощування винограду, переробки отриманого врожаю винограду на власному виноробному заводі для отримання виноматеріалів, витримка марочних виноматеріалів у підвалах господарства 2-4 роки, реалізація молодих і марочних виноматеріалів заводам вторинного виноробства - 50-60% та реалізація вина розливного та у пляшках власного виробництва 40-50%. Всього, за даними позивача, середньорічна чисельність за 2005 рік працівників склала 326 чоловік, з яких безпосередньо у виноробстві зайнято 22 людини (вторинне виноробство, розлив готової продукції), в комунальному господарстві 29 чоловік, а у процесі вирощування винограду та догляду за молодими виноградниками 275 чоловік (первинне виноробство, виготовлення сировини для розливу). Таким чином, позивач зазначив, що у виробничому процесі присутні два види сільгосппродукції виноград і винопродукція (ДК 009:2005 вид діяльності 01.13.0), але передача права власності відбувається тільки при реалізації винопродукції, виноград використовується в якості сировини всередині господарства для виробництва виноматеріалів.

Отже, з вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції.

Крім того, позивач має відповідні ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція), виноградні виноматеріали оброблені, виноматеріали виноградні для закладки на витримку, вина тихі, столові (том 3, а.с.10-12) та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (том 1 а.с. 97-105).

Державне підприємство “Таврида” є сільськогосподарським товаровиробником - заводом змішаного виноробства як первинного так і вторинного виноробства.

Підпунктом 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції Закону, яка діяла в період спірних правовідносин, встановлено, що до 01 січня 2004 року припинена дія п.7.7 ст.7 і п.10.1 і п.10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, складає не меншого 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Дію вказаної норми було продовжено до 01.01.2005р. згідно із Законом України №1352-ІV від 28.11.2003р. та до 01.01.2006р. згідно із Законом України № 2287-ІV від 23.12.2005р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. № 271 затверджений Порядок акумуляції і використання грошових коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Вказаний Порядок визначив механізм акумуляції і використання ПДВ, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками платниками ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.

У п.4 Порядку визначено, що на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають Декларацію по податку на додану вартість по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, і в терміни, передбачені законодавством для звітності подають її в органи державної податкової служби.

З цього слідує, що операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються сільськогосподарськими товаровиробниками в спеціальну декларацію.

Виходячи зі змісту п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст.10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на операції з реалізації двох самостійних видів продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукції, виготовленої на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222/5971 від 03.10.2001р.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, а не виготовленою з давальницької сировини, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” давальницькі умови це будь-які умови, визначені в договорах між субєктом підприємницької діяльності (замовником) і субєктом підприємницької діяльності (виробником), за яких виготовляється підакцизна продукція, яка є власністю замовника.

Давальницька сировина це сировина, яка є власністю одного субєкта підприємницької діяльності (замовника) і передається іншому субєкту підприємницької діяльності (виробнику) для виготовлення підакцизних товарів, продукції без переходу права власності на таку сировину.

Проте, фактів використання позивачем у своїй діяльності протягом перевіреного періоду давальницької сировини акт перевірки не містить.

Відповідно до національного класифікатору України (NACE, Rev. 1.1 -2002) ДК 009:2005 до Розділу 01 “Сільське господарство, мисливство та послуги, повязані з ним” переробка винограду на вино відноситься до групи 01.1 “Рослинництво” у підклас 01.13.0 “Вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів”. Цей підклас, включає в себе, зокрема, вирощування винограду, переробку фруктів, ягід та винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує.

У довідці Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №05.3-6-19/1369 від 09.07.2004р. відображено, що основними видами діяльності позивача є: по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та по КВЕД 15.93.0 - виробництво вин.

Таким чином, оскільки виноматеріали, що виробляє позивач, є лише продукцією власного виробництва, і цей факт не заперечується відповідачем по суті, а отже позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який у своїй діяльності правомірно застосовував пільгові норми п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судова колегія вважає, що вживання у Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Поняття “виноматеріали” визначено ст.1 Закону України від 16.06.2005р. №2662-IV "Про виноград та виноградне вино", який відносить до виноматеріалів виноградних продукти первинної переробки винограду, призначені для виробництва вин та іншої виноробної продукції.

Разом з тим, визначення терміну “виноматеріал” міститься в Державному стандарті України ДСТУ № 2163-93 “Виноробство”, відповідно до якого виноматеріал - це зброжене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина чи коньячного спирту, тобто, напівфабрикат, одержаний внаслідок подрібнення і пресування винограду або мязги (п.11 ДСТУ 2163-93). Виноматеріали поділяються на необроблені та оброблені.

Необробленим виноматеріалом є напівфабрикат, який непройшов етапу технологічної обробки для його стабілізації проти помутнінь і/або надання специфічних якостей (п. 34 ДСТУ 2163-93). Оброблений виноматеріал - це продукт, що пройшов циклтехнологічної обробки для надання типовості та стабільності.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" до моменту затвердження нових правил виробництва і зберігання тихих вин, правил виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правил виробництва коньяків України, відповідних технічних умов і технологічних інструкцій діють відповідні правила, державні стандарти, технічні умови та технологічні інструкції, які діяли в Україні до набрання цим Законом чинності.

Поняття “алкогольні напої” визначене статтею 1 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) як продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь.

Вказане свідчить на те, що виноматеріали не є підакцизним товаром.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства “Радгосп-завод Алушта” до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною, а тому на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки на думку суду таке тлумачення закону є звуженим без особливостей застосування законодавчої пільги.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір”, передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” (в редакції, що діяла за період перевірки) на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Отже, відповідно до вказаної норми підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, про які в цьому Законі вказівки відсутні.

Так, експертним висновком від 14.12.2009р. № 132-О/04-13 Торгово-промислової палати Криму підтверджується, що виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися заводам вторинного виноробства і мають коди УКТ ЗЕД: 2204 29 94 00, 2204 29 89 00, 2204 29 75 00, 2204 29 65 00 (том 2, а.с. 214-216).

Факт реалізації вироблених позивачем виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової підакцизної продукції підтверджується актом перевірки.

Отже, виготовлені позивачем виноматеріали не є спеціально виготовленими алкогольними напоями для вживання, а тому до підакцизних товарів не належать.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної норми, підакцизними товарами є ті товари, до вартості яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва, акцизний збір не входив.

З наведеного вище вбачається, що включення позивачем ПДВ з реалізації виноматеріалів в сільськогосподарську декларацію №2 не суперечить вимогам п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Особливістю податкової пільги, встановленої п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” для підприємств вторинного виноробства, які виготовляють виноробну продукцію з власних виноматеріалів, тобто із сировини, виготовленої як підприємством первинного виноробства, є спеціальна мета можливість використання коштів, передбачених на оподаткування податком на додану вартість на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, що не можна ототожнювати із звільненням від оподаткування, а є видом державної підтримки вітчизняного товаровиробника, враховуючи довготривалий та складний процес виробництва власних виноматеріалів. Саме тому не звільнено від оподаткування ПДВ операції з виготовлення продукції з давальницької сировини, оскільки трудомісткий процес виробництва виноматеріалів в даному випадку виключений і не потребує державної підтримки. Отже, слід враховувати такі особливості оподаткування для підприємств змішаного виноробства, які будучи підприємствами вторинного виноробства самостійно здійснюють розлив вироблених матеріалів власного виробництва, при цьому при вирощуванні винограду та виробленні з цього виноматеріалу таке підприємство є підприємством первинного виноробства.

Судова колегія вважає неправомірним посилання ДПІ у м. Алушті в акті перевірки на порушення позивачем п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо розподілу податкового кредиту за наявності у господарстві операцій по реалізації сільськогосподарської продукції, що включаються у спеціальну декларацію, та операцій з реалізації іншої продукції, що включаються у звичайну декларацію, оскільки вказаний пункт поширюється на випадки, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються у оподатковуваних операціях, а частково ні, адже, як слідує з матеріалів справи, у позивача всі господарські операції оподатковувані.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судова колегія вважає, що всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001352301/0 від 19.07.2006р. не доведені.

Судова колегія також вважає, що для повного захисту прав позивача спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не визнати нечинним.

Вищенаведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача, у звязку з чим доходить висновку про задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті АРК № 0001352301/0 від 19.07.2006р.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 у справі № 2а-9605/09/8/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 у справі № 2а-9605/09/8/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 у справі № 2а-9605/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 січня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис О.А.Щепанська підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова