Ухвала суду № 16562000, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10372/10/4/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГорошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняРоманенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Івентус"- не зявився,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 10.11.10 у справі № 2а-10372/10/4/0170

за позовом Приватного підприємства "Івентус" (вул. Берекет, буд. 12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010 позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року № 0022342301/0 в частині визначення Приватному підприємству «Івентус»суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 86528,75 грн. (61806,25 грн. за основним платежем і 24722,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року № 0022332301/0 в частині визначення Приватному підприємству «Івентус»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 74167,80 грн. (49445,20 грн. за основним платежем і 24722,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Івентус» з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 17.11.2010 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання, призначене на 10.05.2011, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, причин не явки суду не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за її наслідками складено акт від 19.07.2010 №9853/23-7/35174544.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) у результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 63261,00 грн. у ІІІ кварталі 2009 року. Також встановлено порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168), що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у вересні 2009 року на суму 50609,00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: від 28 липня 2010 року № 0022342301/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 88565,40 грн. (63261,00 грн. за основним платежем і 25304,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 28 липня 2010 року № 0022332301/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 75913,50 грн. (50609,00 грн. за основним платежем, 25304,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до акту перевірки порушення законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток, які виявлено відповідачем і які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень, полягають у наступному.

Позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2009 року та до складу податкового кредиту з ПДВ у вересні 2009 року включено вартість транспортних послуг (суму ПДВ, сплачену в ціні цих послуг), отриманих від ТОВ «Будексперессервіс»(ідентифікаційний код 36384578) на суму 75662,50 грн. (ПДВ 15132,50 грн.). Вказане підприємство згідно із базою даних органу державної податкової служби має стан «16»(підприємство припинено, ліквідовано, анульовано). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будекспрессервіс»анульовано 20.01.2010 року, державна реєстрація скасована 03.02.2009 року (як зазначено в акті перевірки).

Зазначення в акті перевірки і в письмових запереченнях представника відповідача дати скасування державної реєстрації ТОВ «Будекспрессервіс»(03.02.2009 року) не відповідає дійсності. Згідно із реєстраційною інформацією по цьому платнику податків датою його державної реєстрації є 12.02.2009у, скасування державної реєстрації 03.02.2010. У пункті 3.2.2 акту перевірки зазначена інша дата скасування державної реєстрації цієї юридичної особи (03.02.2010 року). Отже зазначення в п. 3.1.2 акту перевірки дати скасування державної реєстрації ТОВ «Будекспрессервіс»03.02.2009 року є технічною помилкою, допущеною податковим органом.

За даними акту перевірки на ТОВ «Будекспрессервіс»працевлаштована одна особа директор. По ТОВ «Будекспрессервіс»позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт надання транспортних послуг.

Основні постачальники ТОВ «Будекспрессервіс», які формують валові витрати та податковий кредит для ТОВ «Будекспрессервіс»також мають «не основний стан платника податків» (ТОВ «Миора Люкс»- ліквідовано, ТОВ «Пикуль»- визнано банкрутом та ТОВ «Юконд техно»- ліквідовано).

Вказаний субєкт господарювання згідно із базою даних органу державної податкової служби має стан «23» (місцезнаходження не встановлено).

По даному контрагенту позивачем до перевірки також не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення зерна і надання транспортних послуг.

В акті перевірки наведено зміст статті 3, 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. ст. 203, 208, 228, 626, 629, 655, 658, 664 Цивільного кодексу України, п. 19 статті 2 Бюджетного кодексу, пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704. На підставі вказаних норм в акті перевірки робиться висновок про те, що у Приватного підприємства «Івентус»не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси, (а саме, згідно із поданою звітністю працює лише 1 особа), на балансі не значиться основних засобів, земельних ділянок, споруд, транспортних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Також в акті перевірки зазначено про те, що позивачем було порушено ст. 228 ЦК України, оскільки укладені правочини були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 (тут і далі за текстом нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому як відповідно до положень Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508 товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту. Проте відповідачами не надано доказів, які б свідчили про неможливість перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у контрагентів, іншими видами транспорту або взагалі обумовлювали необхідність такого перевезення. Крім того, суд враховує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку повязаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Факт скасування державної реєстрації ТОВ «Будекспрессервіс»у лютому 2010 року і анулювання свідоцтва платника ПДВ у січні 2010 року жодного правового значення для вирішення спору не має, оскільки позивач мав правові відносини з цим контрагентом у вересні 2009 року.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в звязку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи (зокрема даними проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 187) підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Разом із тим, суд враховує, що згідно із висновками проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 181, 184), висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим частково підтверджуються стосовно заниження позивачем суми оподатковуваного прибутку у ІІІ кварталі на 5819,00 грн. (що призвело до заниження суми податкового зобовязання на у сумі 1454,75 грн.) та стосовно завищення позивачем у вересні 2009 року податкового кредиту у сумі 1163,80 грн.

Вказане обумовлено тим, що до експертизи не надано документів на підтвердження звязку із господарською діяльністю витрат позивача на придбання транспортних послуг у ТОВ «Будекспрессервіс»в частині, що дорівнює вартості 6982,80 грн. (у тому числі ПДВ 1163,80 грн.). Експерт зазначає про те, що первинними даними бухгалтерського обліку позивача не підтверджений звязок транспортних послуг по перевезенню зерна у кількості 58,19 тон із господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вимоги вказаної норми, суд вважає правомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях у частині 581,90 грн. за податком на прибуток (1454,75 грн. х 10% х 4) та 581,90 грн. за податком на додану вартість (1163,80 х 50%).

Решта суми штрафних (фінансових) санкцій (24722,50 грн. за податком на прибуток підприємств і 24722,60 грн. за податком на додану вартість) застосовані відповідачем із порушенням вимог законну, тому спірні податкові повідомлення підлягають скасуванню у відповідній частині.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.10 у справі № 2а-10372/10/4/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.10 у справі № 2а-10372/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписН.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко