Ухвала суду № 16561227, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8224/10/10/0170

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКарпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Європродукт"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 03.08.10 по справі №2а-8224/10/10/0170

за позовом Приватного підприємства "Європродукт" (вул. Монтажна, 10 г, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання неправомірними дій відповідача, визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-8224/10/10/0170 (суддя Кудряшова А.М.) визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим по невизнанню податковими деклараціями поданих Приватним підприємством "Европродукт»декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року та травень 2010 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК у формі повідомлень №23591/10/15-2 від 03.06.2010 року та №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року.

Зобовязано Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих Приватним підприємством «Европродукт»податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року з 20 квітня 2010 року, за квітень 2010 року з 16 червня 2010 року, за травень 2010 року за 24 червня 2010 року в особовому рахунку Приватного підприємства «Европродукт»(код ЄДРПОУ 34946814) з податку на додану вартість.

Стягнуто на користь Приватного підприємства «Европродукт»(код ЄДРПОУ 34946814, юридична адреса: 95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Монтажна, б.10г) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим звернувлася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-8224/10/10/0170 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 22.03.2011року сторони не зявилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Европродукт" 24 червня 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання дій по неприйняттю податкових декларацій з податку на додану вартість від позивача незаконними; зобовязання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкові декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2010 року та за квітень 2010 року з моменту їх поштового відправлення з 16.06.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач намагався нарочним надати до ДПІ в м.Сімферополі АР Крим податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року, однак працівники податкового органу без наявності поважних причин зазначені податкові декларації не прийняли. Як вказав позивач, він був змушений направити податкові декларації відповідачу поштою. Позивач вважає, що податковий орган був зобовязаний прийняти вказані податкові декларації, у звязку з чим просить суд визнати незаконними дії відповідача з неприйняття податкових декларацій та зобовязати податковий орган їх прийняти.

Заявою від 25.06.2010 року, що надана до суду 29.06.2010 року, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати дії по неприйняттю податкових декларацій з податку на додану вартість від позивача незаконними; зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за квітень 2010 року з моменту її поштового відправлення з 16.06.2010 року; прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість позивача за травень 2010 року з моменту її поштового відправлення з 24.06.2010 року. Зазначена заява мотивована тим, що аналогічним чином ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не прийнято податкову декларацію позивача за травень 2010 року.

Заявою від 02.08.2010 року, що надійшла до суду 03.08.2010 року, позивач знову уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим по невизнанню податковими поданих ПП «Европродукт»декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року; визнати недійсними рішення ДПІ в м.Сімферополі АРК у формі повідомлень №23591/10/15-2 від 03.06.2010 року та №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року; зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відобразити основні показники поданих ПП «Европродукт»податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 року з 20 квітня 2010 року, за квітень 2010 року з 16 червня 2010 року, за травень 2010 року за 24 червня 2010 року в особовому рахунку підприємства. Вказана заява мотивована тим, що податкові декларації позивача з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року не визнані податковим органом податковими деклараціями у звязку з відсутністю прочерку в графі декларації mail». Позивач зазначає, що проставлення у вказаній графі прочерку призводить до збою в програмі формування звіту та неможливості його належного формування і збереження. Крім того, позивач зазначає, що раніше податкові декларації позивача приймались ДПІ в м.Сімферополі АР Крим без заперечень стосовно відсутності вказаного прочерку.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Европродукт»(код ЄДРПОУ 34946814, юридична адреса: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, б.10г) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23 лютого 2007 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821020000011506 - а.с.8, 9). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Позивач був змушений направити податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим поштою. Направлення вказаних податкових декларацій до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 16.06.2010 року підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією пошти №3895 від 16.06.2010 року (а.с.11). Крім того, позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, яку позивач направив відповідачу поштою цінним листом з описом вкладення 24.06.2010 року (що підтверджено описом включення до цінного листа з відбитком поштового штемпелю а.с.15).

Представником відповідача відомості про неприйняття від працівників позивача зазначених податкових декларацій з податку на додану вартість не спростовані; будь-яких доказів стосовно неподання представниками позивача податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим нарочним у зазначені позивачем строки представником відповідача не надано.

ДПІ в м.Сімферополі АР Крим листом (повідомлення) від 03.06.2010 року №23591/10/15-2 (наявний в матеріалах справи) повідомила позивача про те, що надані ПП «Европродукт»податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 р. (вх. від 02.06.2010 р.) за рішенням робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет” не визнані як податкові декларації. Даним листом ДПІ в м.Сімферополі АР Крим також повідомлено про те, що ПП «Европродукт»віднесено до «категорії високого ризику». Разом з тим, під час дослідження листа від 03.06.2010 року судом встановлено, що він не містить пропозиції про надання позивачем нових податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року з виправленими показниками.

Листом (повідомлення) від 01.07.2010 року №29229/10/28-4 (наявний в матеріалах справи) ДПІ в м.Сімферополі АР Крим повідомила позивача про те, що надана поштою пізніше строку податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана податковою декларацією відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у звязку з тим, що при заповненні та подачі податкової декларації з ПДВ за травень 2010 р. був порушений порядок її заповнення, встановлений пп.3.3, 4.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, а саме: в даній декларації не зазначені обовязкові реквізити, передбачені рядком «06»заголовної частини декларації. Відповідачем в даному листі ПП «Европродукт»запропоновано надати до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію згідно з вимогами зазначеного Порядку з заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Суд зазначає, що форма податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок її заповнення і подання затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за №250/2054).

Згідно з затвердженою зазначеним наказом формою декларації у рядку 6 платник податку має зазначити своє місцезнаходження, поштовий індекс, телефон, факс, е-mail.

Як вбачається з наданої позивачем під час розгляду справи податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, в ній дійсно не зазначено е-mail позивача та відповідна графа не прокреслена. Разом з тим, як свідчить текст податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року вона підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Відповідач в повідомленні №29229/10/28-4 від 01.07.2010 року посилається на порушення позивачем вимог п.3.3, п.4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Судова колегія вважає, що до обовязкових реквізитів податкової декларації згідно з зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України не відноситься е-mail платника податку.

Крім того, як свідчить копії податкових декларацій позивача за лютий-квітень 2010 року (наявні в матеріалах справи), в зазначених податкових деклараціях графа «е-mail»позивачем також не заповнена і не прокреслена, однак під час невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за березень та квітень 2010 року відповідачем зазначена обставина не враховувалась, а податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року взагалі була прийнята позивачем без заперечень.

Судова колегія вважає, що зазначення е-mail та прокреслення у відповідній графі не є обовязковим реквізитом податкової декларації з податку на додану вартість та відсутність прокреслення в зазначеній графі не може слугувати підставою для невизнання податкової звітності позивача (зокрема, податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року) податковою декларацією.

Стосовно невизнання відповідачем податковими деклараціями податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за березень 2010 року та за квітень 2010 року судова колегія вважає.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 1997 року було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.1997 року.

В силу п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Підпункт п.4.1.2 п.4.1 ст.4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Приписами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. Судова колегія вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям.

Отже, зважаючи на визначення саме ДПА України переліку обовязкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон №2181 не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (наявність всіх обовязкових реквізитів, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків. Разом з тим, як свідчить копія особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2010 рік (станом на 03.08.2010 року наявна в матеріалах справи), показники податкових декларацій ПП «Европродукт»з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року в особовому рахунку позивача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не відображені. Враховуючі, що відображення податкових декларацій з податку на додану вартість в особовому рахунку платника податку суттєво впливає на його права та обовязки (зокрема, в частині рознесення як основних даних податкових декларацій, так і зазначення про сплату нарахованих сум податкових зобовязань), судова колегія вважає, що позивачем вірно обрано правовий спосіб захисту порушених прав шляхом зобовязання відповідача до відображення основних даних податкових декларацій з ПДВ в особовому рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується відмова ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у вигляді повідомлень з невизнання податкових декларацій ПП «Европродукт»як податкових декларацій, які викладені у листах відповідача від 03.06.2010 року №23591/10/15-2 та від 01.07.2010 року №29229/10/28-4. Вказані повідомлення є фактично єдиною формою прийнятого податковим органом рішення про невизнання декларацій позивача як податкових декларацій, що були направлені позивачу. Будь-які інші документи, що містили б у собі відомості про прийняття відповідачем рішення про невизнання податковими деклараціями декларацій, наданих позивачем, ПП «Европродукт»ДПІ в м.Сімферополі АР Крим не направлялись, в матеріалах справи відсутні та їх направлення пп.4.1.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 не передбачено.

Судова колегія вважає, що підстави для невизнання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податковими деклараціями податкових декларацій ПП «Европродукт»з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року та за травень 2010 року і не відображення їх в особовому рахунку позивача з податку на додану вартість за 2010 рік відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача, а не про визнання їх протиправними, як це передбачено ч.2 ст.162 КАС України, а також що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд першої інстанції вірно вийшов в цій частини за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-8224/10/10/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-8224/10/10/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-8224/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова