Ухвала суду № 16561222, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5460/10/11/0170

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Привалової А.В. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняКарпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА"- ОСОБА_2, довіреність № 210 від 20.09.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 20.09.10 у справі № 2а-5460/10/11/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Генерала Васильєва 32- А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим,95000)

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

про зобов`язання здійснення бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 у справі № 2а-5460/10/11/0170 (суддя Москаленко С.А.) адміністративний позов задоволений повністю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»(м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32А, код ЄДР 20732066) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005року в сумі 118472,00 (сто вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривень.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 у справі № 2а-5460/10/11/0170 у позові ВАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0009722301/1 від 06.07.2005р. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 22.03.2011року представники відповідачів не зявилися, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Представник позивач у судовому засіданні заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" звернулось до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим та Управління Державного казначейства України в АР Крим з вимогами про стягнення з Державного бюджету на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 118472,00грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.10.2007 року другого відповідача Управління Державного казначейства України в АР Крим було замінено його правонаступником Головним управлінням Державного казначейства України в АР Крим.

Постановою Господарського суду АР Крим від 29.10.2007 року по справі №2-24/13195-2007А позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2008року по справі №2-24/13195-2007А постанова суду першої інстанції залишена без змін, апеляційні скарги відповідачів без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2010 року постанову Господарського суду АР Крим від 29.10.2007року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 07.06.2010 року допущено заміну відповідача по справі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2005 року до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року (т.1, а.с.7-10). Зазначена податкова декларація була подана за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за №250/2054); до податкової декларації також було надано розрахунок експортного відшкодування за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166.

Згідно поданої податкової декларації сума податкового зобовязання з податку на додану вартість за вказаний звітний (податковий) період склала 446 287,00грн.; сума податкового кредиту 529 746,00грн.; відємне значення 83 459,00грн.; до зменшення податкових зобовязань 55 979,00грн., до збільшення податкових зобовязань 20 966,00грн.; сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду 118 472,00грн. (446 287,00-529 746,00 = 83 459,00 + 55 979,00 - 20 966,00 = 118 472,00).

З зазначеної суми згідно даних податкової декларації позивач просив відшкодувати протягом 30 календарних днів від дати подання податкової декларації (експортне відшкодування) на рахунок в установі банку 97310,00грн.; залишок суми ПДВ в розмірі 21162,00грн. підлягав відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платника протягом трьох наступних звітних періодів. Аналогічні дані були зазначені позивачем в розрахунку експортного відшкодування (а.с.10).

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового зобовязання та податкового кредиту згідно декларації за березень 2005 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2005 року №165/23-4/20732066 (т.1, а.с.44-51). Як свідчить текст вказаного акту перевірки на протязі перевіреного періоду позивач здійснював виробництво електрозварювального обладнання, його реалізацію на території України та на експорт; ВАТ «Фірма СЕЛМА»ведеться окремий податковий облік по загальній діяльності та по інноваційній діяльності технопарку. Під час проведення перевірки податковим органом також встановлено, що сума податкового зобовязання та сума податкового кредиту в наданій податковій декларації позивачем відображена вірно, до перевірки надані первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій, вантажні митні декларації, що засвідчують вивіз товару платником податку з відміткою Кримської регіональної митниці про дату фактичного перетину митного кордону України.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2005 року №0009722301/0 (т.1, а.с.43), яким позивачу в картці особового рахунку,що ведеться в податковому органі, зменшено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за березень 2005 року, в тому числі: за ставкою 20% - 97310,00грн., по експортному відшкодуванню 21162,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 року по адміністративній справі №2-24/12037-2006А позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0009722301/0 від 06.07.2005 року та зобовязано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим відновити в особовому рахунку ВАТ «Фірма СЕЛМА»суму бюджетного відшкодування в розмірі 118472,00грн. (т.1, а.с.11-13). Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року апеляційна скарга ДПІ у м. Сімферополі АР Крим залишена без задоволення, зазначена постанова Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 року без змін (т.1, а.с.14-21).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2010 року по справі №К-37136/06 касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі АР Крим залишена без задоволення, постанова Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року по зазначеній справі залишені без змін (т.3, а.с.235-238). Ухвалою від 23.06.2010 року по справі №21-1024во10 колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України залишено без розгляду скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АРК про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.02.2010 року по зазначеній справі.

Під час розгляду адміністративної справи №2-24/12037-2006А судами встановлено та відображено в прийнятих по справі рішеннях, що акт перевірки не містить відомостей про завищення або заниження позивачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість у березні 2005 року; сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню, правильно відображена позивачем в декларації, то сама форма податкової декларації (повна або скорочена) не може бути підставою для відмови у такому бюджетному відшкодуванні. Крім того, чинним законодавством не врегульовано питання стосовно форми податкової декларації (повної або скороченої) у випадку виникнення у учасника технологічного парку відємного значення податку на додану вартість, а тому подання податкової декларації повинно здійснюватись на загальних підставах Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Абзацом 12 пункту 11.12 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції станом на 30.03.2005 року) було передбачено, що на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків".

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»від 16.07.1999 року №991-XIV(в редакції станом на 30.03.2005 року) технологічний парк (технопарк) - група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), які уклали договір про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів учасників технологічного парку з метою створення організаційних засад щодо забезпечення діяльності учасників технологічного парку у виконанні інвестиційних та інноваційних проектів з виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Дія цього Закону поширюється на технологічні парки, їх учасників, дочірні і спільні підприємства, що виконують проекти технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків (стаття 2 зазначеного Закону).

Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічним парком був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2000 року №1018.

Судова колегія вважає, що законом про ПДВ, ані вказаної Постановою Кабінету Міністрів України не встановлено обмеження або заборону отримання платниками податку на додану вартість, що є учасниками технологічних парків, бюджетного відшкодування з ПДВ. Про наявність нормативно-правового акту, що встановлює таку заборону (обмеження), також не повідомлено і представниками відповідачів під час розгляду справи.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за №250/2054) затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 зазначеного Порядку (в редакції станом на березень 2005 року) податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.12 (абзац дванадцятий), 11.21, 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Скорочена форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 23.10.1998 року №499 з наступними змінами та доповненнями (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.1998 р. за №715/3155).В зазначеній формі в редакції станом на 30.03.2005 року дійсно відсутній рядок для відображення суми бюджетного відшкодування, наявний лише рядок 24 «Сума ПДВ, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника (рядок 20 - рядок 22), від'ємне значення або (рядок 21 + рядок 22), від'ємне значення (значення цього рядка переноситься до рядка 22 податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду)».

Скорочена форма податкової декларації, затверджена наказом ДПА України від 23.10.1998 року №499, не містить графи, що заповнюється у випадку наявності у платника податку на додану вартість бюджетного відшкодування, та в скороченій формі (в редакції станом на березень 2005 року) був відсутній будь-який рядок, де платник ПДВ мав змогу зазначити своє рішення про відшкодування йому бюджетної заборгованості на розрахунковий рахунок в банку.

Судова колегія вважає, що надавши до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з податку на додану вартість за повною формою позивач не порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до вимог пп.7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону про ПДВ рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування відображається платником податків саме в податковій декларації, а лише повна форма податкової декларації з ПДВ (затверджена наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997 р.) містить такі рядки. Крім того, згідно з рядком 0134 форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166, така декларація може бути надана і підприємством, оподаткування ПДВ якого відбувається в порядку, встановленому п.11.12 ст.11 Закону про ПДВ.

Відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач надав до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року з визначенням суми бюджетного відшкодування в розмірі 118472,00грн. та додаток - розрахунок експортного відшкодування. Зазначену податкову декларацію з ПДВ позивачем було подано в повній формі, відповідно до п.11.12 ст.11 Закону про ПДВ в декларації наявна відмітка про застосування платником спеціального режиму оподаткування, зокрема “технопарк” (рядок 0134). Подана декларація відповідала вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, яким затверджено форму податкової декларації з ПДВ, що представниками відповідачів під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 25.03.2010 року по справі №2-24/13195-2007А судом були витребувані у позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують купівлю товару, та сплату в його ціні ПДВ позивачем в березні 2005 року. Суд зазначає, що позивачем на підтвердження обґрунтованості зазначення в податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року відповідних сум надані податкові накладні (т.3, а.с.42-193,) та платіжні доручення позивача (т.3, а.с.194-234), книга обліку придбання товарів (т.4, а.с.38-51). При розгляді справи судом також були досліджені податкові накладні, книга обліку продаж та документи, які підтверджують факт здійснення позивачем продажу товару, в тому числі експорту в режимі технопарку. Вказані документи додані до матеріалів справи (т.2, а.с.81-250; т.3, а.с.1-41, т.3, 243-250, т.4, а.с.1-37). Під час розгляду справи відповідачами суду не повідомлено будь-яких відомостей про те, що зазначені документи складені з порушенням вимог Закону про ПДВ і інших нормативно-правових актів та/або не відповідають фактично проведеним позивачем господарським операціям, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин та не повідомлено суд про їх наявність у третіх осіб для витребування судом і залучення до матеріалів справи.

Здійснення в березні 2005 р. виробництва електрозварювального обладнання та експортних операцій стосовно цього обладнання підтверджено також актом позапланової документальної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК від 04.07.2005 р. №165/23-4/20732066 (т.1, а.с.44-51).

За результатами перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку про відсутність завищення та заниження позивачем за вказаний період сум податкового зобовязання з податку на додану вартість та податкового кредиту, а також про відповідність податковому обліку позивача інших даних податкової декларації ВАТ за березень 2005 року.

Крім того, під час розгляду Господарським судом АРК, Севастопольським апеляційним господарським судом та Вищим адміністративним судом України справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, що прийнято за результатами проведеної перевірки, судами встановлено, що позивачем в податковій декларації вірно відображені суми податкового зобовязання, податкового кредиту та інші показники декларації. Постанова Господарського суду АР Крим від 21.09.2006 року, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.02.2010 року по адміністративній справі №2-24/12037-2006А відповідно до вимог ч.3 та 5 ст.254 КАС України набрали законної сили, що представниками сторін під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судова колегія вважає, що рішенням в адміністративній справі, що набуло законної сили, встановлено правильність відображення ВАТ «Фірма СЕЛМА»показників в податковій декларації за березень 2005 року.

Обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у способи, передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 у справі № 2а-5460/10/11/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 у справі № 2а-5460/10/11/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 у справі № 2а-5460/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис А.В.Привалова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова