Ухвала суду № 16561027, 01.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 2а-4691/09/9/0170

01.03.2011 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В. секретар судового засідання Кондратова О.В.

за участю сторін:

від прокурора: не з'явився,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третіх осіб: не з'явився (Виконавчий комітет Феодосійської міської ради),

ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 18.08.1998, довіреність №124 від 27.01.2011 (Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система"),

не з'явився (Публічне акціонерне товариство "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії, Автономна Республіка Крим"),

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії Автономної Республіки Крим", Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 12.08.10 у справі № 2а-4691/09/9/0170

за позовом Прокурора м.Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, буд. 5, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

в інтересах держави в особі Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул.Кримська, буд. 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

доМалого приватного підприємства "Ассо" (вул.К.Маркса, буд. 48, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Виконавчий комітет Феодосійської міської ради (вул.Земська буд. 4, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул.Комінтерна, буд. 25, м.Київ 32, 01032)

в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" (вул. Київська, буд. 74/6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

Публічне акціонерне товариство "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії, Автономна Республіка Крим" (вул. Назукіна, буд. 3, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсними установчих та бухгалтерських документів, свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010 позов задоволено частково: визнано протиправними (недійсними) установчі документи Малого приватного підприємства “Ассо” (ЄДРПОУ 30342684); юридичну особу - Мале приватне підприємство “Ассо” припинено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.3арк.с.63-68).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними (недійсними) установчих документів підлягають задоволенню, оскільки діяльність позивача не відповідає його установчим документам, що підтверджено постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2007 у справі №1п-108/07, однак, вимоги про визнання недійсним Свідоцтва платника податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду справи за ініціативою органу державної податкової служби на підставі підпункту «г»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»анульовано реєстрацію відповідача, як платника податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.3арк.с.75-76).

Не погодившись з рішенням суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система", звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити повністю (т.3арк.с.80-84).

Не погодившись з рішенням суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії Автономної Республіки Крим", звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними (недійсними) установчих документів та припинення юридичної особи відповідача (т.3арк.с.86-89).

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 01.03.2011 представник Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим та на задоволенні апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії Автономної Республіки Крим" і Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" з підстав, викладених в апеляційних скаргах та в запереченні на апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вх.№10299 від 02.12.2010).

В судове засідання, призначене на 01.03.2011, прокурор, позивач, відповідач та треті особи - Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії", явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.3арк.с.142-150,152-154), третя особа - , Публічне акціонерне товариство "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії", надала суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника (т.3арк.с.151), інші сторони про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників юридичної особи при розгляді адміністративної справи, хвороба представника третьої особи не підтверджена документально; документи, що підтверджують поважну причину відсутності представника третьої особи, суду не надані.

При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор, позивач, відповідач та треті особи викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників прокурора, позивача, відповідача та третіх осіб - Виконавчого комітету Феодосійської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії".

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії Автономної Республіки Крим" та Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишенню без задоволення, а провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними (недійсними) установчих документів, Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412 та №00439117 закриттю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2008 прокурор м.Феодосії в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Феодосії звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України до Малого приватного підприємства “Ассо” про:

- визнання недійсними установчих та бухгалтерських документів, свідоцтва платника податку на додану вартість;

- припинення державної реєстрації (т.1арк.с.4-6).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008 позов задоволено у повному обсязі (т.1арк.с.76-78).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано, справа направлена до суду першої інстанції (т.1арк.с.114-119).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 справа передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (т.1арк.с.121-122).

Вказана ухвала не оскаржена та є чинною.

23.07.2010 позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого він просив:

- визнати недійсними установчі документи МПП “Ассо” з моменту призначення на посаду директора МПП “Ассо” Лазніка С.Д. з 01.11.1999;

- визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412, видане МПП “Ассо” 24.06.1999 з моменту призначення на посаду директора МПП “Ассо” Лазніка С.Д. з 01.11.1999;

- визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00439117, видане МПП “Ассо” 07.05.2002 з моменту складання - з 07.05.2002;

- юридичну особу Мале приватне підприємство “Ассо” припинити (т.3арк.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи, Мале приватне підприємство “Ассо” зареєстровано Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим 27.05.1999 за юридичною адресою: 98100, м.Феодосія, вул.Войкова, 44, код ЄДРПОУ 30342684 (т.1арк.с.16).

Відповідно до Довідки №413 від 09.06.1999 взято на облік платника податків (т.1арк.с.42).

24.06.1999 та 07.05.2002 відповідачем отримані Свідоцтва про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість №00439117 та №00435412 (т.1арк.с.20).

Відповідно до Статуту Малого приватного підприємства “Ассо” засновником - власником підприємства є ОСОБА_5 (т.1арк.с.50-58).

При задоволенні позову в частині визнання протиправними (недійсними) установчих документів та відмові в задоволенні позову в частині визнання недійсними Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412 та №00439117, суд першої інстанції, виходив з того, що даний спір є адміністративним.

Проте, цей висновок судова колегія не може визнати обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори за зверненням субєкта владних вповноважень у випадках, встановлених законом.

Вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із пунктом 5 частини четвертої статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Таким чином, особливість процесуальної правосубєктності податкової інспекції як субєкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом встановлені, зокрема, статями 10, 11 і 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ. В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Згідно з пунктом 17 статті 11 названого Закону органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Це повноваження з урахуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення субєктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Таким чином, посилання податкових органів на недійсність установчих документів може бути лише підставою позову про припинення юридичної особи, а не самостійним предметом позову, крім того, визначальним для припинення юридичної особи є вирішення питання щодо правомірності запису про проведення державної реєстрації згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 №755-IV, а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть ніяких юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Так, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обовязкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обовязковою умовою визнання акта недійсним є порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, при розгляді вимог прокурора про визнання протиправними (недійсними) установчих документів відповідача, суду першої інстанції слід було виходити з того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу зокрема статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»установчі документи субєкта господарювання, його первинні та фінансово-господарські документи, підлягають правовій оцінці лише з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством такої юридичної особи. Тобто вказані вимоги не є самостійними, оскільки визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи, що установчі документи є актами юридичної особи, спори про які підвідомчі господарським судам, а податкові органи не наділені повноваженнями надавати правову оцінку змісту установчих документів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову в зазначеній частині.

Крім того, згідно з підпунктом «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79.

Таким чином, позовні вимоги податкових органів про анулювання, визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість не підлягають розгляду, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення.

Спірні Свідоцтва анульовані в установленому діючим законодавством порядку 26.04.2002 та 30.01.2008 відповідно (т.2арк.с.104).

Позовні вимоги про визнання недійсними Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412 та №00439117 окремо не можуть бути предметом спору, оскільки такий спосіб захисту не передбачений діючим законодавством.

Посилання суду першої інстанції на преюдиціальність постанови Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим №1п-108/07 не обґрунтовано та не приймається до уваги судовою колегією, оскільки вказаною постановою не встановлені обставини та вина ОСОБА_3, які не потребують доказування, провадження закрито у звязку з його смертю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними (недійсними) установчих документів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах №К11873/07 від 14.01.2010, №К-14438/07 від 25.11.2010, №К-15961/08 від 16.12.2010, №К-59351/09 від 14.12.2010 та постанові №К-19773/10 від 25.10.2010.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.

Згідно зі статтею 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними (недійсними) установчих документів та відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412 та №00439117, а провадження в зазначеній частині - закриттю.

Керуючись статтями 3, 4, 17, частиною третьою статті 24, статтями 157, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 4 частини першої статті 198, частиною першою статті 203, пунктом 4 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м.Феодосії Автономної Республіки Крим" та Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відособленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.10 у справі № 2а-4691/09/9/0170 задовольнити частково.

2.Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.10 у справі № 2а-4691/09/9/0170 залишити без задоволення.

3. Пункти 2 та 4 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.10 у справі № 2а-4691/09/9/0170 скасувати.

4.Провадження у справі № 2а-4691/09/9/0170 в частині позовних вимог про визнання протиправними (недійсними) установчих документів, визнання недійсними Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість №00435412 та №00439117 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна