Постанова № 16560193, 22.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 28/66 Головуючий у 1-й інстанції: Митрохіна А.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Федорова Г.Г., Беспалов О.О.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника позивача Сарасека Ю.В.

відповідача Бондаренко О.О., Іващенко О.А.

третьої особи Гладун Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 05 січня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Енергоринок»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.09.2002 р. № 1239/26-10/21515381.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05 січня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Крім того, 27.01.2011 року Спеціалізована державна податкова інспекція в м. Києві по роботі з великими платниками податків подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. З урахуванням того, що оскаржувана постанова отримана апелянтом 17.01.2011 року, то колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови суду від 05.01.2011 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

В судове засідання зявився представник позивача, який проти апеляційних скарг заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

До суду зявилися представники відповідача, які апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи до суду зявився, апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню, з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.09.2002 р. № 1239/26-10/21515381.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією України було проведено додаткову перевірку державного підприємства «Енергоринок»за період з моменту утворення підприємства по час проведення перевірки. За результатами вищезазначеної перевірки був складений додатковий акт перевірки №4/Д/26-2221 від 11.09.2002р.

На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.02р. № 1239/26-10/21515381 . Зазначеним рішенням Позивачу донараховано 100 178 500, 00 грн. податку на прибуток та 5 008 925, 00 грн. штрафних санкцій.

Під час перевірки було встановлено, що ДП «Енергоринок»є учасником Договору між членами ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), який було укладено 15.11.1996 р. між ДП «Енергоринок»та виробниками електричної енергії (постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом) та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, які отримали ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності у сфері електричної енергії. Станом на 01.04.2002 р. на рахунку № 631/10 у ДП «Енергоринок»перед ДАЕК АТ «Дніпроенерго»(ВАТ «Дніпроенерго») значиться кредиторська заборгованість за електричну енергію отриману за період з 01.01.1999 р. по 01.04.1999 р. на загальну суму 333 928 310,14 грн., що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, що підтверджується актами звірок розрахунків за придбану електричну енергію між ДП «Енергоринок»та ДАЕК АТ «Дніпроенерго»(ВАТ «Дніпроенерго») від 21.05.2002 р. № 01/52-2572.

В порушення вищевказаної норми, позивачем, під час подачі декларації за податковий період в якому вищевказана кредиторська заборгованість стала безповоротною фінансовою допомогою - 1 квартал 2002 року, цю заборгованість не було включено до валових доходів.

Таким чином, ДП «Енергоринок»незаконно зменшило базу оподаткування з податку на прибуток підприємств на суму 333 928 310,14 грн. і відповідні податкові зобов'язання на 100178500,00 грн., що підтверджується актами звірок розрахунків за придбану електричне енергію від 21 травня 2002 року №01/52-2572.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

На підставі вказаної норми позивачу донарахована відповідна сума і нараховано штраф в розмірі 5008925,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 р. , що діяла в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, сума заборгованості платника податку перед іншою фізичною чи юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 наведеного вище Закону України безповоротна фінансова допомога повинна включатися до валового доходу підприємства.

Колегія суддів не може погодитись із твердженням позивача ДП «Енергоринок», що по кредиторській заборгованості у розмірі 333928310, 14 грн. не закінчився строк позовної давності та посилаючись на ст.79 Цивільного кодексу України, відповідно до якого перебіг строку позовної давності переривається предявленням позову в установленому порядку.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на позов ВАТ «Дніпроенерго»до Арбітражного суду м.Києва від 06.05.2001 року про стягнення з ДП «Енергоринок» заборгованості за продану електроенергію, загальна сума якої станом на 01.01.2001 р. складає 2712028739,07 грн. Таким чином, на думку позивача, охоплюється вся сума заборгованості позивача перед ВАТ «Дніпроенерго».

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2001 р. ВАТ «Дніпроенерго»звернулось до Арбітражного суду м. Києва з позовною заявою (вих. № 10/1450) про стягнення з ДП «Енергоринок»заборгованості за продану електроенергію, загальна сума якої станом на 01.01.2001 р. становить 2 712 310 005,72 грн.

За результатом розгляду спору Господарським судом м. Києва у справі № 10/306 прийнято рішення від 08.10.2004 р., яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Дніпроенерго»відмовлено повністю. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2005 р. Ухвалою Верховного Суду України від 18.08.2005 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2005 р. у справі № 10/306.

Колегія суддів не може прийняти до уваги лист за підписом Голови правління ВАТ «Дніпроенерго»від 02.09.2002 року яким повідомляється ДП «Енергоринок»про те, що заборгованість за січень-березень 1999 р. у сумі 367878457,88 грн. входить до загальної суми заборгованості ДП «Енергоринок»перед ВАТ «Дніпроенерго»і станом на 01.01.2001 р. складає 2 712310005,72 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається із мотивувальної частини наведеного вище рішення Господарського суду м.Києва від 08.10.2004 року, «цивільні права між сторонами виникли на підставі договору №69/01-ЕР від 30.08.1999 року». Мотивувальною частиною рішення також встановлено, що «відповідач ДП «Енергоринок»надало докази того, що розрахунки за електричну енергію за період з 30.08.1999 року по 01.01.2001 року здійснювались відповідно до алгоритмів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України, що не заперечує ВАТ «Дніпроенерго».

Наведене вище рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказаним рішенням не встановлено наявності кредиторської заборгованості ДП «Енергоринок»саме за період з 01.01.1999 р. - по 01.04.1999 р.

Крім того, у рішеннях Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 року та Вищого господарського суду України від 8.06 2005 року, якими рішення Господарського суду м.Києва від 08.10.2004 року залишено без змін, теж мова йде про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 30.08.99 р. №69/01-ЕР за період з 30.08.99р. по 01.01.01 р.

На думку колегії суддів, необхідно також звернути увагу на ту обставину, що навіть у позовній заяві «Дніпроенерго» до ДП «Енергоринок», з якою позивач звернувся до Арбітражного суду м. Києва 06.05.2001 року, мова йде про стягнення заборгованості, яка утворилась на виконання договору від 30.08.1999 року №69/01-ЕР і не стягується заборгованість за період до 30.08.1999 року на підставі Договору між членами ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), який було укладено 15.11.1996 р.

Із матеріалів справи також вбачається, що ця сума у розмірі 333928310, 14 грн. підтверджується актами звірок розрахунків за придбану електричну енергію між ДП «Енергоринок»та ВАТ «Дніпроенерго»від 21.05.2002 року. Оскільки вказаний акт складено вже після винесення рішення Арбітражним судом, то можна зробити також додатковий висновок, що ця сума не охоплюється рішенням Арбітражного суду м.Києва.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 18.09.2002 року № 1239/26-10/21515381, яким позивачу було донараховано 100178500,00 грн. податку на прибуток підприємств та 5008925,00 грн. штрафних санкцій на загальну суму 105187425, 00 грн. винесене правомірно і відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач надав акт звірки розрахунків, укладений між ДП «Енергоринок»та ПАТ «Дніпроенерго», з якого вбачається, що станом на 01.05.2011 року відсутня заборгованість за електричну енергію за період з 01.01.1999 року по 01.04.1999 року.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги зазначений документ, оскільки він складений вже через декілька років після проведення перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва і не підтверджує та не спростовує ті обставини, які мали місце під час перевірки, а лише стверджує, що на даний час борг відсутній.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і задовольнив позовні вимоги позивача.

Стаття 202 КАС України передбачає, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарги відповідача та третьої особи спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 05 січня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Енергоринок»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 05 січня 2011 року скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Федорова Г.Г.

Суддя Беспалов О.О.

Повний текст постанови виготовлено 29.06.2011 року.