Ухвала суду № 16560163, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18426/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших доповнень просив про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432306/0 від 11.05.2006, № 0000412202/0 від 11.05.2010, № 0000442306/0 від 11.05.2010, № 0000412202/1 від 21.07.2010, № 0000432306/1 від 22.07.10, № 0000442306/1 від 22.07.2010, № 0000412202/2 від 05.10.10, № 0000432306/2 від 08.10.2010, № 0000442306/2 від 08.10.2010, № 0000412202/3 від 17.12.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2011 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Аметт»укладено договір від 01.09.2008 № 140, відповідно до умов якого ТОВ «Аметт», зобов'язується поставити позивачу - покупцеві товар (товари для дому в асортименті), на що виписано (оформлено) видаткову накладну № 8635 від 30.07.2009 та податкову накладну № 8635 від 30.07.2009. Перерахування коштів за товар здійснювалось відповідно до платіжних доручень. Обсяг отриманого товару за 3 кв. 2009 р. склав 2748938,58 грн., які були віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2009 р.

Також, між позивачем та ТОВ «Мирканто»(код за ЄДРПОУ 35830190) , ТОВ «Ласторія»(код за ЄДРПОУ 35310023) укладені договори від 10.03.09 №10/03-09 та від 09.06.08 №09/06-08 на транспортно-експедиційне обслуговування для організації внутрішніх перевезень вантажів на замовлення замовника. По даним взаємовідносинам встановлено факт неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 233332,75 грн., які в ході перевірки виключені зі складу валових витрат, так як не призначені для використання в господарській діяльності, а саме у звязку із придбанням транспортно-експедиційних послуг, які надавались позивачу ТОВ «Мирканто»і ТОВ «Ласторія».

Крім того, між позивачем та фірмою A/S»було укладено дистрибютерська угода концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на основі роялті від 01.11.2005 про надання за винагороду права на розповсюдження продукції компанії A/S»на території України з використанням пп. b) ст. 12 «Роялті»Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2010р. №420/1-23-60-32798799, яким встановлено наступні порушення:

- п. 5.1. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. №334/94, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 993016,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2008 р. 35167,00 грн., за ІІІ квартал 2008 р. 67797,00грн., за ІV квартал 2008 р. 76162,00грн., за І квартал 2009 р. 19015,00грн., за ІІ квартал 2009 р. 63115,00грн., за ІІ квартал 2009 р. 731364,00 грн.;

- пп. 7.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 783120,50 грн., в т.ч. в травні 2008 р. 6408,33 грн., в червні 2008 р. 16741,65 грн., в липні 2008 р. 14921,66 грн., в серпні 2008 р. 17050,84 грн., в вересні 2008 р. 15635,00 грн., в жовтні 2008 р. 9423,00 грн., в листопаді 2008 р. 25358,33 грн., в грудні 2008 р. 22096,67 грн., в січні 2009 р. 13901,65 грн., в березні 2009 р. 5882,5 грн., в квітні 2009 р. 11914,16 грн., в травні 2009 р. 14226,14 грн., в червні 2009 р. 36930,00 грн., в липні 2009 р. 559251,05 грн., в вересні 2009 р. 13379,16 грн.;

- п. 13.2 ст. 13 у урахуванням вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині встановлення неутримання та несплати позивачем податку з іноземних юридичних осіб всього у сумі 1184390,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2008 р . 102120, 00 грн., за IV квартал 2008 р. 112990,00 грн., за І квартал 2009 р. 3030498 грн., за ІІ квартал 2009 р. 623611 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000432306/0 від 11.05.2006, 0000412202/0 від 11.05.2010, 0000442306/0 від 11.05.2010, 0000412202/1 від 21.07.2010, 0000432306/1 від 22.07.10, 0000442306/1 від 22.07.2010, 0000412202/2 від 05.10.10, 0000432306/2 від 08.10.2010, 0000442306/2 від 08.10.2010.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи в з того, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порушення вимог ч. 1 ст. 9 КАС України діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, згідно з висновками спеціаліста від 12.04.2010 № 428 та від 26.04.2010 № 532, за наслідками проведення почеркознавчих досліджень договору № 140 купівлі-продажу від видаткової накладної № 8635 від 30.07.2009 та податкової накладної № 8635 від 30.07.2010, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3, в представлених на дослідження документах виконані не ним, а іншою особою.

Однак, відповідно до статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що не було враховано апелянтом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Стосовно ж встановлення відповідачем по договорам від 10.03.09 № 10/03-09 та від 09.06.08 № 09/06-08 фактів неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 233332,75 грн., які в ході перевірки виключені зі складу валових витрат, так як не призначені для використання в господарській діяльності, а саме у звязку із придбанням транспортно-експедиційних послуг, які надавались позивачу ТОВ «Мирканто»і ТОВ «Ласторія», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до зазначених договорів експедитор та замовник виступають від свого імені за дорученням організації, з якими мають прямі договори. Всі перевезення здійснювались найманим транспортними засобами експедитором, що відповідає законодавству та умовам договору. Крім того, зазначена діяльність транспортно-експедиційне обслуговування, яка була предметом зазначених договорів, не підлягає ліцензуванню.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що такий вид діяльності як транспортно-експедиційне обслуговування не підлягає ліцензуванню.

Отже, відповідачем в даному випадку при перевірці здійснено невірне трактування договору транспортно-експедиційне обслуговування.

Так, згідно до договору транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Зазначені висновки суду першої інстанції апелянтом не спростовані.

Стосовно ж взаємовідносин позивача з фірмою A/S», то відповідачем встановлено неутримання та несплата позивачем податку з іноземних юридичних осіб всього у сумі 184390,00 грн., в звязку з ненаданням документів, що підтверджують правомірність використання пп. b) ст. 12 «Роялті»Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Так, акт містить висновок про необхідність утримати та сплатити податок на доходи з іноземних юридичних осіб у розмірі 10 % від суми виплаченого доходу у вигляді роялті. На підставі зазначеного порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення яким визначено позивачу суму податкового зобовязання за основним платежем в розмірі 1184390 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2368780 грн.

Відповідно до пунктів 13.1. 13.2. ст. 13 та п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, повинен утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплатити податок в розмірі 15 % від суми такого доходу, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 05.03.1996, дата набуття 21.08.1996, дата ратифікації 12.07.1996 роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

У відповідності з Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування є довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Згідно із положеннями статей 10, 11 і 12 Конвенції та чинного законодавства України щодо оподаткування пасивних прибутків резидентів Данії, які не здійснюють діяльність в Україні через постійне представництво, при їх репатріації за межі України встановлено такі ставки: стосовно роялті: звільнення від оподаткування платежів будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права на використання будь-яких авторських прав на секретну формулу або процес або за інформацією, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду, які виникають в Україні і сплачуються резиденту Данії, який є їх фактичним власником.

Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб на підставі виплат роялті відповідно до дистрибютерської угоди з фірмою A/S»є неправомірним, що не спростовано апелянтом.

Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України відповідачем не спростовано правомірності позовних вимог, що вірно було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2011.