Ухвала суду № 16558930, 29.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року справа №2а/0570/4769/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Дичко Л.М.

за участю:

представника позивача: Калачик О.В.

представників відповідача: Ляшенка Г.В., Баданова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000072344/6050 , -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000072344/6050 .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним податкове повідомлення - рішення від 09.03.2011 року №0000072344/6050 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 33050,00грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився податковий орган та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники податкового органу підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на скасуванні постанови з відмовою у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав, що постанова суду п першої інстанції є законною та підлягає залишенню без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» є юридичною особою, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 05.12.2000 року №1266107001100037 та довідки управління статистики у м. Донецьку №217856 від 19.12.2000 року (т.1 а.с.101, 102). Відповідно до довідки від 18.06.2009 року №253 позивач узятий на облік в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька як платник податків 28.12.2000 року За №06602785 (т.1 а.с.104). Свідоцтво №100232637 підтверджує, що ТОВ «Союзпромінвестдонбас» зареєстрований платником податку на додану вартість 04.01.2001 року, (т.1 а.с.103).

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Росмет» за період грудень 2009 року, січень-березень 2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 14.02.2011 року №277/23-313/31226834.

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено задекларовану суму податкового кредиту у розмірі 100233,79 у тому числі за грудень 2009 року - 50133,00грн., січень 2010 року - 17050,00грн., лютий 2010 року -7750,00грн., березень 2010 року 25300,00грн., що призвело до завищення від'ємного значення за лютий 2010 року на суму 7750,00грн., за березень 2010 року на суму 25300,00грн., заниження чистої суми податкових зобов'язань за грудень 2009 року на суму 50133,00грн., за січень 2010 року 17050,00грн., яка погашена залишком від'ємного значення попередніх податкових періодів та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року в частині 1269160,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ПП «Росмет» - угода від 26.11.2009 року №26/11-01, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.03.2011 року №0000072344/6050, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 33050,00грн. (т.1 а.с.9).

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносини виникли у періоді 2010 року правові акти України, які діяли в той період.

Суд встановив, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Росмет» (Постачальник) укладено договір про поставку товару № 26/11-01 від 26.11.2009р. (т.1 а.с.48).

Предметом договору є відвантаження Постачальником та передання у власність покупця продукцію в асортименті (далі - товар) і документи що відносяться до нього згідно додаткам, а покупець прийняти та оплатити відповідний товар на умовах згідно договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється в національній валюті шляхом переводу грошових коштів. П.4.2 передбачено, що загальна сума договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до додатків до даного договору. Відповідно до п.3.1 товар поставляється партіями, кількість товару в партіях узгоджується в додатках до договору.

На виконання умов договору між сторонами складені відповідні специфікації, рахунки, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а саме:

специфікація №1, рахунок №153 від 27.11.2009 року, накладна №199 від 02.12.2009року, товарно-транспортна накладна від 02.12.2009 року, податкова накладна №15,9 від 02.12.2009 року - на електродвигун на суму 10500,00грн., в т.р. ПДВ 1750,00грн. (т.1 а.с.51-55);

рахунок №165, 168 від 18.12.2009 року, накладна №208 від 23.12.2009 року та №209 від 25.12.2009 року, товарно-транспортна накладна від 23.12.2009 року, податкова накладна №168 від 22.12.2009 року, на стойку гидравличну та компресор на суму 113300,08грн., в т.р. ПДВ 18883,35грн. (т.1 а.с.56-61);

рахунок №166, 169 від 18.12.2009 року, накладна №210 від 26.12.2009 року, товарно-транспортна накладна від 26.12.2009 року, податкова накладна №169 від 22.12.2009 року на суму 177000,08грн., в т.р. ПДВ 29500,01грн. (т.2 а.с.62-66);

рахунок №1 від 05.01.2010 року, накладна №5 від 22.01.2010 року, товарно-транспортна накладна від 22.01.2010 року, податкова накладна №5 від 22.01.2010 року, на насос з електродвигуном на суму 28399,99грн., в т.р. ПДВ 4733,33грн. (т.1 а.с.67-70);

рахунок №8 від 26.01.2010 року, накладна №6 від 02.02.2010 року, податкова накладна №7 від 28.01.2010 року та №9 від 02.02.2010 року, товарно-транспортна накладна від 02.02.2010 року, на суму 73900,00грн., в т.р. ПДВ 12316,67грн. (т.1 а.с.71-75);

рахунок №22, 23 від 12.03.2010 року, накладна №17 від 19.03.2010 року, товарно-транспортна накладна від 19.03.2010 року, податкова накладна №16 від 16.03.2010 року, на редуктор на суму 46200,20грн., в т.р. ПДВ 7700,03грн. (т.1 а.с.76-80);

рахунок №26 від 24.03.2010 року, накладна №20 від 26.03.2010 року, товарно-транспортна накладна від 26.03.2010 року, податкова накладна №21 від 26.03.2010 року, на трубу оцинковану на суму 105602,40грн., в т.р. ПДВ 17600,40грн. (т.1 а.с.81-84).

Цими документами підтверджується, що в листопаді-грудні 2009 року та січні-березні 2010 року Приватним підприємством «Росмет» було поставлено позивачу товару на загальну суму 601402,75грн., у т.р. ПДВ 100233,79грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Росмет» згідно наступних платіжних доручень: №1746 від 01.12.09 у сумі 10500,00грн., №1859 від 22.12.09 у сумі 195100,16грн., №1885 від 22.12.09 у сумі 95200,00грн., №73 від 22.01.10 у сумі 28400,00грн., №105 від 28.01.10 у сумі 73900,00грн., №261 від 22.02.10 у сумі 46500,00грн., №435 від 16.03.10 у сумі 46200,20грн., №590 від 09.04.10 у сумі 105602,40грн. (т.1 а.с. 141-148).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 601402,76грн., у т.р. ПДВ 100233,80грн.

ПП «Росмет» зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №07541684 від 05.10.1999 року.

Згідно звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 11.11.2010 року по постачальнику позивача ПП «Росмет» податковий кредит дорівнює податковому зобов'язанню. (т.1 а.с. 195-196). Тобто, розбіжності за даним договором по взаємовідношенням з контрагентом у позивача відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка ввиражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача щодо визначення спірного правочину як нікчемного обґрунтовано виключно посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим не можливо підтвердити приймання продукції від ПП «Росмет» до позивача. На думку відповідача, господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, факту передачі та її отримання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу,основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідач в акті перевірки зазначав, що отримано від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька акт від 07.10.2010 року №7264/23-1/33504100 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Росмет» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг» за період з 01.01.09 по 31.03.10 згідно якої встановлено, що правочин між ПП «Росмет» та ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг» не спричинив реального настання правових наслідків, отже є нікчемним.

За результатами перевірки не підтверджено суму податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «Росмет» та відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у зв'язку з тим, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг», до ПП «Росмет» не підтверджено, а також, враховуючи те, що угода, укладена між ПП «Росмет» з ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг», за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року є нікчемною, правочин між позивачем та ПП «Росмет» в частині придбаного товару по ланцюгу від ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг» не спричинив реального настання правових наслідків. Згідно вищевказаного акту позивач є частковим покупцем продукції, яка була придбана у ПП «Росмет» по ланцюгу від ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг» відповідно податкових та видаткових накладних на суму 601402,75грн. в тому числі ПДВ у розмірі 100233,79грн.

Документи, що підтверджують фактичне транспортування товару - товарно-транспортні накладні, надані позивачем до матеріалів справи у ході судового розгляду.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2" даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки, накладні (видаткові, податкові, товарно-транспортні) мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку, тобто фактичне надання ПП «Росмет» послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставини фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0000072344/6050 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з виготовлення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 30 червня 2011 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська