Ухвала суду № 16556441, 24.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року справа №2а-28226/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.

суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.

при секретарі: Копиці С.В.

за участю: представника позивача Ангеліна І.І., Болоцької О.В.

представників відповідачів Ступакова М.Г., Таранова Є.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі № 2а-28226/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18.10.2010 року, зобовязання вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру зобовязання за податковим повідомленнями рішеннями від 09.03.2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000372343, зобовязання направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнання недійсним актів опису активів № 200/24 від 09.09.2010 року, № 206/24 від 14.09.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18.10.2010 року, зобовязання вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру зобовязання за податковим повідомленнями рішеннями від 09.03.2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000372343, зобовязання направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнання недійсним актів опису активів № 200/24 від 09.09.2010 року, № 206/24 від 14.09.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позов ТОВ «Вітел» задоволено. Скасувано другу податкову вимогу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 23 грудня 2010 року № 2/112. Зобовязано Горлівську обєднану державну податкову інспекцію вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру податкові зобовязання, нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітел» податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343. Визнано недійсним акт опису активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел», на які поширюється право податкової застави, № 200/24 від 09 вересня 2010 року. Визнано недійсним акт опису активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел», на які поширюється право податкової застави, № 206/24 від 14 вересня 2010 року. Зобовязано Горлівську обєднану державну податкову інспекцію направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» згідно актів опису № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог «Вітел» відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповного зясування обставин, що мають суттєве значення по праві.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітел» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 25101446. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції.

09 березня 2010 року на підставі висновків Акту № 384/23-3/25101446 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією 09 березня 2010 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000182341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 14 142 985,50 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000192341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 30 964 134,00 грн., рішення № 0000372343 про застосування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни в сумі 1 734 758,82 грн.

Позивач оскаржив зазначені повідомлення-рішення до Донецького окружного адміністративного суду.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 10 червня 2010 року, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 18 серпня 2010 року позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення судів першої та апеляційної інстанції позивач оскаржив до Вищого адміністративного суду України.

Після набрання судового рішення законної сили, відповідачем було розпочато здійснення заходів направлених на забезпечення стягнення податкового боргу, а саме, були прийняті перша та друга податкові вимоги, був проведений опис активів позивача, про що були складені відповідні Акти № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року, був внесений запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

07 вересня 2010 року відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/145, якою було повідомлено позивача про наявність станом на 06 вересня 2010 року суми податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 45105987,14 грн. Згідно відомостей, що містяться в першій податковій вимозі сума податкового боргу з податку на прибуток складає 30 963 386,44 грн., з яких за основним платежем 15 4813 319,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15482 067,00 грн., сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 14 142 600,70 грн., з яких за основним платежем 9 428 272,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 714 328,50 грн.

09 вересня 2010 року відповідачем був проведений опис активів позивача, на які поширюється право податкової застави ТОВ «Вітел», за наслідками проведення якого був складений Акт № 200/24 від 09 вересня 2010 року. 10 вересня 2010 року активи платника податку згідно акту опису були включені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено витягом з цього реєстру № 29594461 від 10 грудня 2010 року (арк. справи 75-79). 14 вересня 2010 року відповідачем був проведений опис активів позивача, на які поширюється право податкової застави ТОВ «Вітел», за наслідками проведення якого був складений Акт № 206/24 від 14 вересня 2010 року. 21 вересня 2010 року активи платника податку згідно акту опису були включені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено витягом з цього реєстру № 29594461 від 10 грудня 2010 року.

18 жовтня 2010 року відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/176, якою було повідомлено позивача про наявність станом на 18 жовтня 2010 року суми податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 45 105 987,14 грн. Згідно відомостей, що міститься в другій податковій вимозі сума податкового боргу з податку на прибуток складає 30 963 386,44 грн., з яких за основним платежем 15 4813 319,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 482 067,00 грн., сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 14 142 600,70 грн., з яких за основним платежем 9 428 272,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 714 328,50 грн.

За наслідками розгляду позову ТОВ «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування фінансових санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343, відповідачем було внесено до зворотного боку карток особового рахунку позивача суму нарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем - 9 482 657,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 714 328328,50 грн.; з податку на прибуток за основним платежем - 15 482 067,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 482 067,00 грн.; зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів за рішенням про застосування штрафних санкцій № 0000372342 від 09 березня 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2010 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для скасування прийнятих податковим органом заходів направлених на забезпечення стягнення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» у звязку із прийняттям Вищим адміністративним судом 09 листопада 2010 року Ухвали, якою були скасовані судові рішення Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 та направлено справу з позовом ТОВ «Вітел» на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) (пункт 1.2). Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції).

Зазначена Інструкція є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини третьої статті 9 КАС України.

За пунктом 3.6 Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно пункту 4.1. цієї Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми податкового зобовязання, визначеного предметом другої податкової вимоги, яка діяла до набрання чинності Податковим кодексом України суд зазначає наступне.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Згідно статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкового зобовязання може бути узгоджено самостійно платником податків шляхом подання податкової звітності (пункт 5.1.цієї статті) та в порядку апеляційного узгодження (пункт 5.2. цієї статті). За вказівкою підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Пунктом 5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (далі - Порядок № 253) визначено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав спірне податкове повідомлення, вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).

У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Згідно пункту 5.5. Порядку № 253 після закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження) суми узгоджених податкових зобов'язань в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень (окремого реєстру) та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати до карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 N 342 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 за N 887/6078. Одночасно структурним підрозділам адміністрування облікових показників та звітності передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень, до яких включається інформація щодо сум узгоджених податкових зобов'язань, які переносяться до карток особових рахунків за день.

Наведений вище Порядок не містить в собі норм, якими б передбачувалися перелік дій, які мають бути вчинені податковою інспекцією у звязку із скасуванням судового рішення, що набрало законної сили. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування в даному випадку положення пункту 5.4. Порядку № 253, яким передбачені дії податкового органу у разі звернення платника податків до суду із позовом щодо скарження рішення податкової інспекції про донарахування податкових зобовязань після спливу граничних строків сплати зобовязання. Подібність правовідносин вбачається в тотожності правових наслідків звернення платника до суду із позовом після закінчення встановленого терміну на оскарження та скасування судового рішення, яке набрало законної сили, а саме - неузгодженість податкового зобовязання в силу підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене, суд зазначає, що у випадку спірних правовідносин, після скасування Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та Ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, та направлення справи на новий розгляд, відповідач мав здійснити дії, аналогічні тим, які передбачені пунктом 5.4. зазначеного Порядку у випадках, коли до податкового органу надходить Ухвала про порушення провадження у справі за позовом платника податків. За аналогією, у разі повернення справи судом касаційної інстанції за позовом платника податків на новий розгляд відповідач мав вивести зі зворотного боку карток особових рахунків позивача з податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення законодавства про порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів до окремого реєстру, до закінчення процедури судового оскарження.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо обліку податкових зобовязань позивача, повязаних із прийняттям 09 листопада 2010 року Вищим адміністративним судом України судового рішення, яким були скасовані рішення адміністративних судів перших двох інстанцій. Зазначена бездіяльність позивача призвела до обліку в картках особового рахунків позивача податкових зобовязань, які не є узгодженими, що суперечить положенням підпункту 4.2.2. Інструкції.

До 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, яким встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначалася процедура оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення податкових зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Податкова вимога є одним із передбачених положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» заходів, направлених на забезпечення погашення наявного податкового боргу платника податків, що приймаються податковим органом.

Порядок прийняття та направлення податкових вимог встановлений пунктом 6.2 статті 6 Закону № 2181 та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року (надалі Порядок), який діяв до 01 січня 2011 року.

Згідно приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 та пункту 3.1. Порядку, податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки. Податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею визнається сумою податкового боргу платника податків. Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податкові вимоги мають містити крім інших відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Другою податковою вимогою № 2/176 від 18 жовтня 2010 року позивача було повідомлено, що станом на 18 жовтня 2010 року сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» за узгодженим податковим зобовязаннями становить 45 105 987,14 грн., з яких з податку на прибуток 30 963 386,44 грн., з податку на додану вартість 14 142 599, 70 грн. Як було пояснено представниками сторін в судовому засіданні та підтверджується даними зворотного боку картки особового рахунку позивача зазначена сума податкового боргу є сумою податкових зобовязань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на момент прийняття другої податкової вимоги за позивачем обліковувалася сума податкового боргу 45 105 987,14 грн., з яких з податку на прибуток 30 963 386,44 грн., з податку на додану вартість 14 142 599, 70 грн. Податкові зобовязання позивача в сумі 45 105 987,14 грн., на момент формування другої податкової вимоги вважалися узгодженими у звязку із залишенням Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі 2а-6506/10/0570 від 10 червня 2010 року, якою було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітел» в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 000372343 від 09 березня 2010 року.

Відповідно до статті 95.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року наявність податкової вимоги обумовлює можливість прийняття податковим органом заходів направлених на стягнення податкового боргу. Згідно пунктів 95.1. та 95.2 статті 95.2. Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

За змістом підпункту 14.1.153 пункту 14.1. статті 14. Податкового кодексу України податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Тотожне визначення поняття «податкова вимога» містилося і в статті 1.10 Закону № 2181.

Виходячи зі змісту податкової вимоги, її спрямованості здійснення заходів направлених на погашення податкового боргу та зазначених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України основною умовою дійсності податкової вимоги, формування якої визначено підставою для здійснення податковим органам подальших заходів направлених на погашення податкового боргу, є наявність податкового боргу платника податків - узгодженої суми податкових зобовязань, які не були сплачені у встановлені законом строки.

За приписами підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент розгляду справи судом касаційної інстанції, зобовязання позивача, визначені податковими повідомленнями рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 є неузгодженими з 09 листопада 2010 року, у звязку із скасуванням судових рішень, якими було вирішено по суті справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 13.01.2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372343 від 09 березня 2010 року призначена судова економічна експертиза, тобто справа по суті не розглянута, а тому посилання апелянта, що оскільки на момент винесення податкових вимог та складання актів опису активів судове рішення у справі №2а-6506/10/0570 набрало законної сили та за підприємством виник податковий борг, то зобовязання позивача є узгодженими є помилковим.Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на день розгляду цієї справи в позивача відсутні узгоджені податкові зобовязання, що не сплачені у встановлені строки в сумі 45 105 987,14 грн., які визначені предметом другої податковою вимогою № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, через що суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для тривання дії другої податкової вимоги, та наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року.

За змістом статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Пунктом 1.17 статті 1 Закону № 2181 податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податковою заставою податкового зобовязання одержати задоволення вимог з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Підстави виникнення права податкової застави визначені підпунктом 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, частиною 4 цього підпункту визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно Акту № 200/24 від 09 вересня 2010 року, складеного відповідачем, право податкової застави поширюється на наступні обєкти нерухомого майна, розташовані у м. Горлівка: вбудоване приміщення загальною площею 1347,50 кв.м. по вул. Нестерова, 117/65, вбудоване приміщення загальною площею 369,90 грн. по вул. 60 років СРСР, 63, вбудоване приміщення № 71 площею 400,90 кв.м. по вул. Уманська, буд. 27, будинок площею В-1 площею 855,70 кв.м., 9-ІІ площею 1117,40 кв.м., по вул. Озерянівський, 4/4. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач при складенні зазначеного Акту не визначив вартість описаного майна, через що колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем дотримання встановлених законодавством приписів стосовно відповідності суми наявного податкового боргу та суми вартості описаного майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно Акту № 206/24 від 14 вересня 2010 року, право податкової застави поширюється на активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового боргу (грошові кошти, які надійдуть на рахунки підприємства за договорами, первинними документами, повязаними з веденням фінансово-господарської діяльності, крім коштів для виплат заборгованості із основної заробітної плати). Загальна вартість описаного майна за цим актом була визначена відповідачем в сумі 28 000 000,00 грн.

Згідно приписів підпункту 8.1 та статті 1.17. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передумовою виникнення права податкової застави є наявність податкового боргу. Аналогічні підстави виникнення та тривання податкової застави визначені приписами 88, 89 Податкового кодексу України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4.

Відповідно до статті 11 наведеного Закону обтяження рухомого майна реєструється в державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом. Розділом 6 зазначеного Закону визначені публічні обтяження, до яких відповідно до пункту 1 статті 37 належить податкова застава. Статтею 38 цього Закону передбачено, що при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган.

Права та обовязки субєктів публічного обтяження встановлюються законом. Публічне обтяження відповідно до статті 39 зазначеного Закону підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом пяти днів із дня винесення відповідного рішення на підставі якого воно виникає. Обовязок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Статтею 41 цього закону визначено, що обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 2594461, 21 вересня 2009 року реєстратором був внесений запис про публічне обтяження активів ТОВ «Вітел» згідно з Актами опису № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року.

Відповідно до підпункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05 липня 2004 року відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру обтяжень рухомого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності на момент розгляду даної справи передбачених законом підстав для поширення права податкової застави на активи позивача, а потому відповідач зобовязаний надати відповідну заяву про припинення обтяження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ретельно перевірні всі обставини справи, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року по справі № 2а-28226/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18.10.2010 року, зобовязання вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру зобовязання за податковим повідомленнями рішеннями від 09.03.2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000372343, зобовязання направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнання недійсним актів опису активів № 200/24 від 09.09.2010 року, № 206/24 від 14.09.2010 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:Л.В. Ястребова

Судді:Д.В. Ляшенко

С.Ю. Чумак