Ухвала суду № 16556362, 22.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року справа №2а/0570/620/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барабаш Л.О.,

за участю: представника позивача Домненка В.В.,

представників відповідача Антонова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Десятий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Димитрові (далі ДПІ у м.Димитрові) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010р. №5016511640/0, посилаючись в позові на невідповідність складеного відповідачем акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення вимогам закону, оскільки позивачем було правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі ПДВ). Зокрема, позивач зазначив, що в акті перевірки відповідачем зроблений необґрунтований висновок про те, що позивачем безпідставно віднесена до складу податкового кредиту вартість продукції, отриманої від ТОВ «Донміськзбут».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року позов Десятого воєнізованого гірничорятувального загону задоволено: визнано недійснимиподаткове повідомленнярішення №5016511640/0 від 31.12.2010року Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 61616 (шістдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведені підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Складений відповідачем акт перевірки від 21.12.2010р. № 320/15-11-1-00159462 не може слугувати такою підставою, оскільки за наслідками судового розгляду справи не встановлена відповідність викладених в акті перевірки відомостей дійсним обставинам господарської діяльності позивача.

ДПІ у м.Димитрові подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що в ході позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість за червень-липень, вересень 2009 року, за результатами якої складено акт, встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту за червень-липень, вересень 2009 року включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Донміськзбут», що знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, який не знаходиться за юридичною адресою та у якого згідно акту від 29.06.2010 року, складеного ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, були відсутні умови для фактичного ведення господарської діяльності, а операції містили ознаки нікчемності та безтоварності. ДПІ у м.Димитрові зазначила, що позивачем не надано первинних документів, які, підтверджують транспортування, фактичне отримання матеріалів (товарно-транспортну накладну) та їх подальше використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагента постачальника ТОВ «Донміськзбут» на загальну суму 41077 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Димитрові не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м.Димитрові була проведена документальна невиїзна перевірка Десятого воєнізованого гірничорятувального загону з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість за період червень-липень, вересень 2009 року, за результатами якої був складений акт від 21.12.2010р. № 320/15-11-1-00159462 (а.с.9-19), в якому відповідачем встановлені порушення Цивільного та Господарського кодексів України при вчиненні правочинів та підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №5016511640/0 від 31.12.2010р. (а.с.20)., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ, в тому числі за основним платежем 41077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20539 грн.

Підставами нарахування зазначених податкових зобовязань є висновок відповідача про те, що укладені позивачем 26.06.2009р. договори про закупівлю товарів з ТОВ «Донміськзбут» мають ознаки нікчемності.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду першої інстанції копії договорів між позивачем та ТОВ «Донміськзбут» № 110, № 111, № 112 та № 113 від 26.06.2009 року про закупівлю товарів, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому передачі, платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведена невідповідність зазначених документів фактичним господарським операціям, здійсненим позивачем.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, ґрунтуються на таких основних принципах як: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. За приписами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, як встановлено вище, позивачем надані дані бухгалтерського обліку отриманих за договорами з ТОВ «Донміськзбут» матеріалів, такі як оборотно-сальдові відомості по рахункам № 63 та № 64, а також докази направлення таких відомостей на запит відповідача (а.с.85-112). Також, позивачем надані докази складського обліку отриманих матеріалів картки складського обліку, які також направлялися на запит відповідача (а.с.118-120); накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.200-208); обґрунтування використання та необхідності придбання матеріалів за договорами від 26.06.2009 року; акт використання та відпуску матеріалів та акт виконаних робіт при ліквідації аварії на шахті ВАТ “ДХК “Красноармійська-Західна” (а.с.75-91); табель технічного оснащення 10 ВГРЗ (а.с.134-165), що передбачає обовязкову наявність певного переліку обладнання та матеріалів, акт списання матеріалів, використаних при ліквідації аварії на шахті ім. Стаханова (а.с.209-211).

На підставі вищезазначеного судом першої інстанції правильно зазначено, що зазначені документи в сукупності підтверджують реальний характер та фактичне виконання сторонами договорів, укладених позивачем з ТОВ «Донміськзбут» 26.06.2009 року та необґрунтованість зроблених відповідачем висновків про безтоварний характер таких договорів.

Відповідно до ст. 228 ЦК України що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, висновки відповідача про недійсність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Донміськзбут» 26.06.2009 року, суперечать закріпленій у статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, згідно якій правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стосовно посилання відповідача на відсутність документів, що свідчать про транспортування продукції, колегія суддів зазначає, що як правильно було встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та постачальником існували правовідносини перевезення, оскільки по справі не розглядається питання нечинності будь-яких договорів перевезення, укладених за участю позивача, і таке питання не було предметом проведеної відповідачем перевірки.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що укладені позивачем договори у сфері господарської діяльності є нікчемними і не вимагають визнання їх недійсними у судовому порядку. Отже, податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010р. №5016511640/0 прийнято податковим органом безпідставно.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 25 березня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон