Ухвала суду № 16556321, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-27454/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С.В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю:

представників позивача Стадник В.В., Подлесного І.О.

представника відповідача Тимошенко С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року по справі№ 2а-27454/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» звернувся в суд з позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2010р. № 0004762340/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька від 08 листопада 2010р. № 0004762340/0, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість у загальній сумі 72774 грн., у тому числі за основним платежем 55980 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 16794 грн. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вважає апелянт, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, а вчинений між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Агроресурс» правочин є нікчемним, обґрунтовує свої висновки на недоліках в товарно-транспортних накладних, відсутності чіткого змісту господарських операцій у договорах, відсутності складських приміщень у позивача, сертифікатів.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

З 15 вересня по 12 жовтня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 жовтня 2010 року № 1783/23-3/31445756.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення вищенаведених норм позивачем до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 507666 грн. 67 коп., яка складається з вартості придбаної пшениці згідно нікчемних правочинів за рахунок податкових накладних, отриманих від Закритого акціонерного товариства «Агроресурс». Надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне відвантаження та отримання загальної кількості товару та мають порушення (недоліки) щодо їх заповнення, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не заповнено графи з інформацією щодо відпущення та прийняття вантажу, відсутні дані посадових осіб, дата одержання товару, печатка вантажовідправника та вантажоодержувача, не заповнені розділи вантажно-розвантажувальні операції та інші відомості. У договорах між позивачем та ЗАТ «Агроресурс» відсутні умови навантаження та розвантаження товару, не визначено місце подальшого зберігання, не відповідають умови договору в частині визначення номенклатури, кількості товару, загальної вартості фактичному його виконанню. Відповідач також посилається на відсутність складських приміщень у позивача, складських квитанцій. сертифікатів на товар, а тому правочини між позивачем та ЗАТ «Агроресурс» є нікчемними, що призвело до завищення податкового кредиту на 507666 грн. 67 коп., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 55980 грн. та завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у розмірі 27314 грн.

За висновками вищенаведеного акту перевірки, відповідачем 8 листопада 2010 року /а не 9 листопада 2010р., що є технічною помилкою, як зазначив позивач/ прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 0004762340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 72774 грн., в тому числі за основним платежем 55980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16794 грн.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 1.4, пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем та Закритим акціонерним товариством «Агроресурс» як постачальником був укладений договір поставки від 15 липня 2010 року № 15/07/10 зерна пшениці обсягом 2500 тони загальною вартістю 2500000 грн., а 20 липня 2010 року було укладено договір поставки № 20/07/10 зерна пшениці обсягом 600 тони загальною вартістю 546000 грн.

Відповідно до пункту 5.4 вищезазначених договорів поставка відбувалася окремими партіями з оформленням таких документів як товарна накладна та товарно-транспортна накладна, навантаження товару здійснено за рахунок постачальника.

При виконанні договору від 15 липня 2010 року № 15/07/10, ЗАТ «Агроресурс» були видані позивачу видаткові накладні від 22 липня 2010 року на суму 768960 грн. та від 30 липня 2010 року на суму 1731040 грн., рахунок-фактура від 15 липня 2010 року на суму 2500000 грн., податкові накладні від 16 липня 2010 року № 200 на суму 345000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 57500 грн., від 19 липня 2010 року № 201 на суму 140000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23333 грн. 33 коп., від 20 липня 2010 року № 202 на суму 1765000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 294166 грн. 67 коп., від 21 липня 2010 року № 204 на суму 250000 грн., в тому числі ПДВ 41666 грн. 67 коп.

При виконанні договору від 20 липня 2010 року № 20/07/10, ЗАТ «Агроресурс» були видані позивачу рахунок-фактура від 20 липня 2010 року на суму 546000 грн., податкові накладні від 22 липня 2010 року № 205 на суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16666 грн. 67 коп., від 23 липня 2010 року № 206 на суму 245000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 40833 грн. 33 коп., від 26 липня 2010 року № 207 на суму 100000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16666 грн. 67 коп., від 27 липня 2010 року № 208 на суму 80000 грн., в тому числі ПДВ 13333 грн. 33 коп., від 28 липня 2010 року № 211 на суму 21000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3500 грн.

Оплата отриманого товару позивачем підтверджується наданими банківськими виписками.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що підтверджується актом перевірки.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу як нікчемність правочину.

Транспортування товару до Маріупольського порту відповідно до товарно-транспортних накладних, видаткові накладні, рахунки-фактури, видані позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупка», отримання коштів позивачем від даного підприємства за товар, що підтверджується довідкою банку спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента. Суд також зазначає, що недоліки в договорах, товарно-транспортних накладних ніяким чином не підтверджують висновки податкового органу про відсутність реального характеру спірних господарських операціях. Крім цього, недоліки товарно-транспортних накладних взагалі не впливають на формування платником податків податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями.

Таким чином за спірними господарськими операціями контрагентом позивача ЗАТ «Агроресурс» сформовані податкові зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі від 18 жовтня 2010 року № 662/23-0/30278951, згідно з якою розбіжностей між відомостями позивача та ЗАТ «Агроресурс» не встановлено.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що складення акту перевірки та прийняття за його висновками повідомлень-рішень є способом реалізації податковим органом владних управлінських функцій, а право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом оскарження в судовому порядку та визнання недійсним судом спірного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача є безпідставними.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011р. по справі № 2а-27454/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2010р. № 0004762340/0 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 23 березня 2011 року, в повному обсязі складена 28 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок