Ухвала суду № 16555677, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-8717/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Гайдара А.В. , Жаботинської С.В.

розглянувши у письмовому Управління у справах захисту прав споживачів

провадженні апеляційну скаргу в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від16 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-8717/10/1270

за позовом Луганського міського комунального підприємства

«Теплокомуненерго»

до Управління у справах захисту прав споживачів

в Луганській області

про визнання протиправним та скасування постанови від 20 вересня 2010 року №000860,-

ВСТАНОВИЛА:

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови від 20 вересня 2010 року №000860 (арк. спр. 2-5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №8717/10/1270 за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови від 20 вересня 2010 року №000860 (арк. спр. 1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю, визнана протиправною та скасована постанова Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області від 20 вересня 2010 року №000860 про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 340грн. за невиконання припису від 11 червня 2010 року №336 (арк. спр. 55-58).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що питання, повязані з виробництвом теплової енергії та її постачанням, яке здійснюється на договірній основі, у тому числі і питання відключення від теплопостачання у встановленому порядку, відноситься до сфери господарської діяльності теплопостачальної організації, а тому даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову з підстав невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 63-67).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повністю були зясовані факти, а саме те, що дії позивача по нарахуванню коштів за ненадані послуги та відмова від реєстрації відключення споживача розцінюється Управлінням, як тиск на громадянина з метою позбавлення його права на свободу вибору продукції.

На думку скаржника, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» свідомо ігноруючи діюче законодавство та звернення громадянки про її відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, що були проведені у між опалювальний період, продовжили нараховувати їй грошові кошти за не надані послуги.

Також апелянт посилається на те, що позивач є виконавцем послуг споживачам, тому відповідача мав всі законні підстави давати субєкту господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Крім того, скаржник вказує на те, що позивачем в установлені строки не були виконані вимоги припису й тому були наявні підстави для винесення оспорюваної постанови (арк. спр. 63-67).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач субєкт господарювання, юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Тееплокомуненерго» є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24 січня 1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради 24 січня 1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26 січня 1996 року, реєстраційний номер 99-5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статусу в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25 січня 2005 року №30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. (а.с.7-10).

Згідно Cтатуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (а.с.7-8).

До відповідача з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг централізованого опалення звернулась група громадян, у тому числі громадянка ОСОБА_2, яка мешкає у АДРЕСА_1 (а.с.13).

На підставі звернень зазначених громадян працівниками відповідача були здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів позивачем, за результатам яких було складено акт від 08 червня 2010 року №000881, в якому зафіксовано, що вказані вище заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення (а.с.32-33).

На підставі даного акту перевірки позивачу було видано припис від 11 червня 2010 року №336 (а.с.11) про усунення порушень прав споживачів за вимогами:

припинити порушення прав громадянки ОСОБА_2 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги;

припинити нарахування виплати за ненадані послуги громадянки ОСОБА_2;

провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення громадянки ОСОБА_2;

про вжиті заходи проінформувати відповідача до 11 липня 2010 року.

За невиконання зазначеного припису відповідачем до позивача були застосовані стягнення у вигляді штрафів згідно постанови №000860 від 20 вересня 2010 року у розмірі 340 грн. (а.с.10).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності винесення постанови про накладання стягнень за невиконання припису.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023), Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877), Порядком проведення перевірок у субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833 (далі Порядок 833) та Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 в редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587 (далі - Порядок № 4).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 26 Закону №1023 порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, тобто Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Законом №1023 визначено, що даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоровя і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до частини 2 пункту 1.3 Порядку №311 підставою для проведення планових перевірок є тематичний план роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також накази, розпорядження та доручення Держспоживстандарту України.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону №877 та пункту 3.1 Порядку №311 за результатами здійснення планового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Згідно із пунктом 3.6 Порядку №311 на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику субєкта господарювання дається припис про усунення порушень.

Пунктом 1 статті 26 Закону №1023 визначено відповідач має право давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення прав споживачів.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Закону №877 припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання. Підпис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено наявними матеріалами справи (а.с.10) та не оспорюється сторонами, у даній справі приписом зобовязано позивача припинити порушення прав громадянки ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: у АДРЕСА_1 у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги; припинити нарахування виплат за ненадані послуги ОСОБА_2, провести перерахунок за ненадані послуги; попереджено відповідача, що у випадку порушення припису, до підприємства будуть застосовані міри у відповідності із статтею 23 Закону №1023.

Як зазначалося раніше, за невиконання вказаного припису відповідачем до позивача були застосовані стягнення у вигляді штрафу згідно постанови від 20 вересня 2010 року №000860 у розмірі 340 грн.

Судом встановлено та не спростовано доводами викладеними в апеляційній скарзі, що у даному випадку фактично виник спір між позивачем теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови їх від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які субєкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів.

Статтею 3 Закону України від 02 червня 2005 року №2633-ІV «Про теплопостачання» визначено, що відносини між субєктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки визначає Закон України від 24 червня 2004 року №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року №630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудованих робіт.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 закріплено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку №4 відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженою ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку №4по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм, випливає, що питання, повязані з виробництвом теплової енергії та її постачанням, яке здійснюється на договірній основі, у тому числі і питання відключення від теплопостачання у встановленому порядку, відноситься до сфери господарської діяльності теплопостачальної організації.

Пунктом 4 статті 4 Закону №877 визначено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку відповідачем помилково було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу за невиконання припису, оскільки за результатами перевірки йому цей припис було видано безпідставно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу не потрібно змішувати поняття неправомірного самостійного відключення споживачем від центрального опалення з проведенням нарахування з покладанням обовязків на споживача за ненаданні послуг. Це є інші правовідносини, спір яких може бути вирішений в іншому порядку.

Також, колегія суддів зазначає, що процедура відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Порядком №4.

Згідно пункту 2.1 цього Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно підпунктів 2.2.2., 2.2.3 пункту 2.2 Порядку №4, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк.

З наведених норм Порядку вбачається, що здійснення відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання можливо лише всього житлового будинку за умови обовязкової відмови всіх споживачів будинку від зазначених послуг.

Згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 31 жовтня 2007 року “Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, подачі холодної та гарячої води та водовідведення” встановлено, що відключення споживачів (всього житлового будинку) від мереж центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у випадку, коли технічна можливість такого опалення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування згідно Закону України “Про теплопостачання” схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому та запровадження заходів відносно дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будівель, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівничої теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розробки і затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування, реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1268 від 31 жовтня 2007 року “Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, подачі холодної та гарячої води та водовідведення”, наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року в редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 були предметом судового розгляду в окружному адміністративному суді м. Києва, за результатами якого було підтверджено законність вказаних нормативно-правових актів, з визначенням того, що здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами і правилами експлуатації будинку.

В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 згоди всіх споживачів (мешканців) житлового будинку на відключення її від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відсутня схема теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому, відсутній протокол міжвідомчої комісії з питань відключення від центрального опалення і гарячого водопостачання про дозвіл на встановлення автономного опалення та відключення.

Наявний у справі витяг з протоколу № 8 від 28 вересня 2007 року постійно діючої комісії містить лише дозвіл на розробку проекту індивідуального опалення, а не на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання.

Таким чином, позивач відмовивши ОСОБА_2 у реєстрації автономного опалення та фіксації відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання діяв у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства, а Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, не перевіривши належним чином обґрунтованість звернення позивача, прийняло припис № 336 від 11 червня 2010 року для задоволення її потреб з порушенням інтересів інших споживачів, які мешкають в одному багатоповерховому будинку з заявницею.

Відповідач, при внесенні припису № 336 від 11 червня 2010 року та прийняті спірної постанови № 000860 від 20 вересня 2010 року про накладення штрафу за невиконання цього припису, порушив права позивача, яким у відповідності до діючого законодавства та наявних у справі доказів було відмовлено ОСОБА_2 у реєстрації автономного опалення та фіксації відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, та діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки здійснив захист прав споживача, який без дотримання вимог законодавства, відключився від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, та порушив при цьому права інших споживачів.

Судове рішення, прийняте за наслідками розгляду спірного питання в цивільному судочинстві на користь позивача в справі відсутнє.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8717/10/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8717/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови від 20 вересня 2010 року №000860 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 23 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді А.В.Гайдар

С.В. Жаботинська