Постанова № 16555135, 16.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа №2а-29055/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Дровниковій К.В.,

за участю представника позивача Ковальова С.В.,

представника 1 го відповідача Чечеля Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-29055/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» до Кримської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсними рішень Кримської митниці про визначення митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 23.12.2010 року звернувся до суду з позовом до Кримської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсними рішень Кримської митниці про визначення митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний контроль, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Кримської митниці для митного оформлення товару, при цьому ним були надані всі необхідні документи в підтвердження митної вартості товару, визначеної відповідно до ціни договору. Митним органом самостійно визначена митна вартість ввезеного товару за резервним методом, про що винесені відповідні рішення, та видані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний контроль. Позивач зазначає, що відмова митниці в митному оформленні здійснена в порушення ст.ст. 40, 266 МК України. На думку позивача при визначенні митної вартості товарів за 1 методом митний орган мав би обмежитися дослідженням наданих декларантом документів, здійснивши, при цьому, мінімум митних процедур. Крім цього, стаття 266 МК України надає право митному органу визначити митну вартість товару за резервним методом лише в тому випадку, коли неможливо застосувати жодний із перших пяти методів. Відсутність у митного органу інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а також інформації щодо додавання та віднімання вартості, на думку позивача, не надає можливості митному органу визначати митну вартість товарів за резервним методом. З метою запобігання псуванню товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом. У звязку з тим, що позивачем сплачені митні платежі виходячи з митної вартості товару, що є значно вищою, ніж належна, ним були надмірно сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки при прийнятті рішення не враховано, що митному органу для визначення митної вартості товару не надано право на власний розсуд обирати метод визначення митної вартості товару. При цьому кожний наступний метод повинен застосовуватися, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, що відповідачем не було зроблено. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що в процесі визначення митної вартості митним органом з декларантом позивача не проведена консультація щодо обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідного товару. У звязку з вказаними незаконними діями митниці була необґрунтовано завищена митна вартість товарів, які позивач ввозив на митну територію України, що призвело до вимушеної сплати позивачем зайвих грошових сум до Державного бюджету України, які позивач просить стягнути на свою користь. Оспорюване рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України були застосовані до першої партії товарів, які надійшли за імпортним контрактом на адресу позивача. Після цього, в межах того ж контракту на протязі декількох днів позивач проводив митне оформлення ще декількох партій товарів. За таких обставин позивач був змушений в вантажно-митних деклараціях на ці партії товарів, враховуючи, що цей товар швидко псується, вказувати митну вартість таку, яку визначив відповідач на ідентичний товар в оспорюваному рішенні про визначення митної вартості товарів, хоча ця вартість визначена не обґрунтовано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача - Кримської митниці заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів Головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» зареєстроване як юридична особа 10.09.2009 року, ідентифікаційний код юридичної особи 36617444.

09.11.2009 року між Компанією «WETTER GROUP S.A.» - Британські Віргінські острови (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» - Україна (Покупець) укладений контракт №5/11/2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобовязання поставити мясо та мясні продукти у розмірі та за ціною, що обумовлена контрактом, а Покупець прийняв на себе зобовязання отримати товар та сплатити його вартість. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях та інвойсах, що є невідємною частиною Контракту.Строк дії контракту встановлений до 31.12.2010 року ( а.с. 19 -22 т.1).

Відповідно до п.2.3 контракту валюта контракту та валюта платежу визначена як долари США, євро. Пунктом 2.4 контракту визначено, що остаточною ціною товару є ціна, зазначена в інвойсах №0500137С від 12.08.2010 року. На кожну партію товару Продавець зобовязаний надати: інвойс, товаросупровідні документи, ветеринарний сертифікат, сертифікат про походження або відповідності, сертифікат якості (п.3.6 контракту). Всі банківські витрати на території країни та за її територією сплачуються Покупцем. Упаковка та палети, за їх наявності, є такими, що не повертаються.

Відповідно до наявних в матеріалах справи інвойсах вартість мясних продуктів визначалася наступним чином частини тушок курей свійських:свіжоморожені четвертини задні, необвалені, без харчових добавок та приправ 0,75 доларів США за 1 кг. товару.

Як вбачаєть з вантажно-митної декларації (далі ВМД) № 600100003/2010/002110, наданої позивачем 20 серпня 2010 року при митному оформлені в Україні товару за вищезазначеним імпортним контрактом, задекларована митна вартість товару за кодом 020071420 становила 0,75 доларів США за 1 кг товару ( вартість партії 3009606,99 грн., валютний курс 7,8903, вага нетто 508575,00 кг Вказана митна вартість позивачем визначена за 1-м методом за ціною договору ( а.с. 147 т.1).

Відповідно до Декларації митної вартості (форма ДМВ-1) (а.с.139 т.1), для підтвердження заявленої митної вартості товару за ВМД № 600100003/2010/002110, що надійшов за рахунком-фактурою № №0500137С від 12.08.2010 року. (графа 4), Кримською митницею витребувано від позивача додаткові документи. Декларант Дериглазов М.В. 20.08.2010 р. на зворотньому боці Декларації митної вартості зазначив, що надання перелічених відповідачем документів є неможливим.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

У звязку з тим, що позивачем не були надані додаткові документи, які витребувала посадова особа відповідача, митницею був використаний шостий (резервний) метод встановлення митної вартості товару, про що було прийнято рішення №600000006/2010/100048/2 від 20.08.2010 року про визначення митної вартості товару, згідно з яким для товару, що позивач декларував за ВМД № 600100003/2010/002110 від 20.08.2010 року, визначена митна вартість із розрахунку 1,05 доларів США за один кг товару (а.с. 163 т.1).

Визначення митної вартості Кримською митницею здійснено за шостим методом з посиланням на лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 2070 від 18.08.2010 року, відповідно до якого середній розрахунковий рівень цін на відповідні мясні продукти (на умовах поставки СІF порти України) складає 0.88 1,30 дол. США. При цьому зазначено, що рівень цін може змінюватись в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, конюктурної ситуації на ринку, тощо.

Крім того, Кримською митницею прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600100003/0/00164 від 20.08.2010 року (а.с. 88 т.1). В ній зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причини того, що митна вартість товару, зазначена у гр.. 12,45, 46 ВМД, не відповідає зазначеній у рішенні про визначення митної вартості товару №600000006/2010/100048/2 від 20.08.2010 року. Умовою пропуску товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням Рішення про визначення митної вартості товару № 600000006/2010/100048/2 від 20.08.2010 року

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у звязку з прийняттям відповідачем вищенаведених рішень та з метою митного оформлення зазначеної частини товару, який швидко псується, позивачем того ж дня було складено іншу ВМД, в якій декларантом було задекларовано вартість партії товару, виходячи з ціни 1,05 долар США за 1 кг товару, і за якою відповідачем було здійснено митне оформлення попередньої партії товару.

Як вбачається із розрахунку різниці митних платежів, наданих позивачем (а.с. 94 т.1), у звязку з коригуванням митної вартості партії товару за ВМД № № 600100003/2010/002110 від 20.08.2010 р., що було здійснене у звязку з застосуванням відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару і прийняттям рішення про визначення митної вартості товару №600000006/2010/100048/2 від 20.08.2010 року, сума платежів до бюджету за ввізним митом та податком на додану вартість збільшилась на 385229,69 грн.

Аналогічна ситуація склалася за вантажною митною декларацією №600100003/2010/002123 від 24 серпня 2010 року, в якій декларант визначив митну вартість у розмірі 4213 449,79 грн., (підлягає сплаті мито 421344,98 грн., ПДВ 926958,95 грн.). Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010 року. Відповідно до наведеного рішення визначена декларантом вартість 1 кілограму товару скоригована з 1,05 дол. США до 1,07 дол. США. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з посиланням на лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №2070 від 18.08.2010 року. На підставі зазначеного рішення митним органом складена картка відмови №600100003/0/00168 від 24.08.2010 року у прийнятті ВМД №600100003/2010/002123 від 24.08.2010 року. У даній картці відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причини того, що митна вартість товару, зазначена у гр. 12, 45, 46 ВМД, не відповідає зазначеній у рішенні про визначення митної вартості товару №600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010 року. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Кримською митницею визначено подання вірно заповненої ВМД з необхідним комплектом документів, з урахуванням рішення про визначення митної вартості товару №600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010 року.

29 вересня 2010 року позивачем до митного оформлення в Кримську митницю подана вантажна митна декларація №600100003/2010/002469, в якій декларант визначив митну вартість у розмірі 6350583,75 грн., (підлягає сплаті мито 635058,38 грн., ПДВ 1397128,43 грн.). Визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом здійснено з урахуванням рішення Кримської митниці №600000006/2010/100049/1 от 24.08.2010, відповідно до якого митним органом самостійно визначена митна вартість четвертин курячих із розрахунку 1,07 доларів США за кілограм. Застосування декларантом резервного методу визначення митної вартості товару здійснено з огляду на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за наслідками консультації з митним органом та відсутність даних, необхідних для застосування інших методів визначення митної вартості, про що безпосередньо зазначено у поданій підприємством декларації митної вартості. Окрім цього, Кримською митницею за вказаною декларацією було прийнято рішення №600000006/2010/100063/2 від 29.09.2010, відповідно до якого визначена декларантом митна вартість підтверджена.

Аналогічна ситуація склалася за вантажною митною декларацією №600100003/2010/002482 від 30 вересня 2010 року, в якій декларант визначив митну вартість у розмірі 6350583,75 грн., (підлягає сплаті мито 635058,38 грн., ПДВ 1397128,43 грн.). Визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом здійснено з урахуванням рішення Кримської митниці №600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010, відповідно до якого митним органом самостійно визначена митна вартість четвертин курячих із розрахунку 1,07 доларів США за кілограм. Застосування декларантом резервного методу визначення митної вартості товару здійснено з огляду на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за наслідками консультації з митним органом та відсутність даних, необхідних для застосування інших методів визначення митної вартості, про що безпосередньо зазначено у поданій підприємством декларації митної вартості. Окрім цього, Кримською митницею за вказаною декларацією було прийнято рішення №600000006/2010/100065/2 від 08.10.2010, відповідно до якого визначена декларантом митна вартість підтверджена.

Окрім вищезазначених вантажних митних декларацій ТОВ «Укрпродімпорт» подані до митного органу вантажні митні декларації №600100003/2010/002700 від 19.10.10 року, №600100003/2010/002332 від 16.09.10 року, №600100003/2010/002329 від 16.09.10 року, №600100003/2010/002279 від 13.09.10 року, №600100003/2010/002124 від 24.08.10 року, №600100003/2010/002130 від 25.08.10 року, в яких декларант самостійно зазначив митну вартість з розрахунку 1,07 дол. США за 1 кілограм товару, використовуючи при цьому 6 метод визначення митної вартості. Визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом здійснено з урахуванням рішення Кримської митниці №600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010 року. Застосування декларантом резервного методу визначення митної вартості товару здійснено з огляду на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за рішенням митного органу, та відсутність даних, необхідних для застосування інших методів визначення митної вартості, про що безпосередньо зазначено у поданих підприємством деклараціях митної вартості.

Всі оформлені ВМД містять відмітку митного органу про сплату митних платежів.

Відповідно до розрахунку різниці митних платежів між першим та резервним методами на день реєстрації вантажних митних декларацій № 600100003/2010/002130, № 600100003/2010/002124, № 600100003/2010/002110, № 600100003/2010/002279, № 600100003/2010/002329, № 600100003/2010/002332, № 600100003/2010/002700, № 600100003/2010/002482, № 600100003/2010/002469, по яких митна вартість товару була визначена з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів, прийнятого відповідачем, сума надмірно сплаченого ввізного мита складає 2092112,27 грн., надмірно сплаченого ПДВ 42026469,99 грн. (а.с. 94 -95 т.1). Зазначений розрахунок сторонами не оспорювався.

Сплата вищенаведених сум до Державного бюджету України підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 199-210) та погоджується представником Кримської митниці щодо їх сплати відповідно до відміток на ВМД.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Митний орган вправі упевнитись в достовірності документів та декларацій, а декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, тому відмова декларанта у наданні додаткових документів, які вимагав митний орган, є достатньою підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення про коригування митної вартості товару на підставі наявної у неї інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Суть спору у даній справі полягає у правильності визначення митним органом шляхом прийняття рішення митної вартості за шостим (резервним) методом, та наявність надмірної сплати податку, як підстави для його повернення.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266 - 273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Крім того, спірні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Так, зі змісту частин 1 - 5 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Визначення митним органом митної вартості є способом реалізації його владних управлінських функцій, внаслідок чого митниця як субєкт владних повноважень повинна діяти виключно за правилами, встановленими частиною 2 статті 19 Конституції України. На наявність дозвільних функцій даного органу вказував Верховний Суд України у своєму рішенні.

Так постановою Верховного суду України від 20.04.2010 року № 10/58, прийнятою за результатами перегляду скарги Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання «Конті» на постанову Вищого адміністративного суду України від 24.11.2009 року, зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ рішення Верховного Суду України є обовязковими для всіх судів України.

В порушення вищенаведених норм, ані в рішенні суду першої інстанції, ані в запереченнях і поясненнях відповідача, не міститься доводів та переконливих мотивів, якими б обґрунтовувалась неможливість застосування відповідачем перших пяти методів визначення митної вартості товару, та не проведена консультація між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Під час апеляційного провадження встановлена відсутність підстав для застосування 6 методу, застосування якого здійснено не тільки при відсутності підстав, але й з порушенням методології його застосування.

І відповідач, і суд першої інстанції на підтвердження законності дій митного органу посилався на визначення митної вартості товару на лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 2070 від 18.08.2010 року ( а.с. 167 т. 1), відповідно до якого середній розрахунковий рівень цін на відповідні мясні продукти (на умовах поставки СІF порти України) складає 0.88 1,30 дол. США, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний лист не є нормативно-правовим актом, обовязковим в застосуванні митним органом, а носить тільки інформаційний характер.

Зазначене свідчить про безпідставність застосування митним органом листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 2070 від 18.08.2010 року для відмови позивачу в митному оформлені товару за митним контрактом.

Крім того вказаним листом зазначено, що рівень цін може змінюватись в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, конюктурної ситуації на ринку, тощо.

Висновки суду першої інстанції про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів на вимогу митного органу, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки запис декларанта на декларації митної вартості свідчить не про відмову, а про неможливість на час митного оформлення надати необхідні документи.

При цьому відповідач в судовому засіданні не надав доказів, які б обґрунтовували необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та не навів доводів щодо неможливості митного оформлення товару позивача за першим методом, яким бажав скористатися позивач. За висновком суду визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття рішення про визначення митної вартості товару та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що є підставою для визнання вищенаведених документів недійсними.

Вирішуючи справу в частині повернення мита та податку на додану вартість, колегія судів виходить з того, що питання повернення надміру сплачених сум податків здійснюється за правилами бюджетного та податкового законодавства.

Мито та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-12 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 13 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до видатків бюджету віднесені кошти, що спрямовуються зокрема на повернення надміру сплачених сум до бюджету.

Згідно з п. 15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Оскільки колегією суддів встановлено, що визначення позивачем підвищеної митної вартості товарів за ВМД № 600100003/2010/002130, № 600100003/2010/002124, № 600100003/2010/002110, № 600100003/2010/002279, № 600100003/2010/002329, № 600100003/2010/002332, № 600100003/2010/002700, № 600100003/2010/002482, № 600100003/2010/002469, безпосередньо повязано і стало наслідком незаконних рішень відповідача про визначення митної вартості товару № 600100003/0/00168 від 24.08.2010 р., № 600100003/0/00164 від 2008.2010 р., які підлягає визнанню недійсними, і в наслідок цього позивачем до Державного бюджету України було надмірно сплачені суми ввізного мита в розмірі 2092112 гривень 27 копійок та податку на додану вартість в розмірі 4202646 гривень 99 копійок, вказані суми підлягають стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при винесені рішення була допущена невідповідність висновків обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 195,196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-29055/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-29055/10/0570 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» задовольнити.

Визнати недійсними рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/100048/2 від 20.08.2010 року, № 600000006/2010/100049/1 від 24.08.2010 р., № 600000006/2010/100063/2 від 29.09.2010 р., № 600000006/2010/100045/2 від 08.10.2010 р..

Визнати недійсними картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600100003/0/00168 від 24.08.2010 р., № 600100003/0/00164 від 2008.2010 р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» надмірно сплачені митні платежі у розмірі 6294759 гривень 26 копійок (шість міліонів двісті девяносто чотири тисячі сімсот пятдесят девять гривень 26 копійок), в тому числі: ввізне мито в розмірі 2092112 гривень 27 копійок (два міліона девяносто дві тисячі сто дванадцять гривень 27 копійок), податок на додану вартість в розмірі 4202646 гривень 99 копійок (чотири міліона двісті дві тисячі шістсот сорок шість гривень 99 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ» (ЄДРПОУ 36617444), за рахунок коштів Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1703 гривні 40 копійок (одна тисяча сімсот три гривні 40 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 21 березня 2011 року.

Головуючий суддя:І.В.Юрко

Судді:Г.М.Міронова

А.А.Блохін