Ухвала суду № 16555068, 15.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року справа №2а-9211/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-9211/10/1270 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, третя особа Департамент виконання покарань у Луганській області про зобовязання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року позов Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, третя особа Департамент виконання покарань у Луганській області про зобовязання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування грошових коштів, задоволено повністю.Зобовязано Алчевську виправну колонію № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, код ЄДРПОУ - 08562750 (94203, Луганська область, м. Алчевськ, вул.. Матросова, 23) виконати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування в сумі 837718,20 (вісімсот тридцять сім тисяч сімсот вісімнадцять грн. 20 коп.) грн., у тому числі: зайво виплачених сум з оплати праці у сумі 23298,41 (двадцять три тисячі двісті девяносто вісім грн. 41 коп.) грн.; завищених витрат на оплату праці у сумі -589844,46 (пятсот вісімдесят девять тисяч вісімсот сорок чотири грн. 46 коп.) грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у сумі 224575,33 (двісті двадцять чотири тисячі пятсот сімдесят пять грн. 33 коп.) грн.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що встановлення надбавок за вислугу років особам рядового і начальницького складу за 2008, 2009, 2010 роки нарахування надбавки за вислугу років здійснювалось на підставі витягів з наказів управління ДДУПВП у Луганській області, доведених до персоналу установи. Ці накази видавались на підставі Листа Держдепартаменту України з питань виконання покарань №90/2-5259 від 23.12.2004р. «Щодо окремих питань обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи», та п.2 Постанови від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Також на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.05.2000р. № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи», який був обов'язковим для виконання установою, здійснювалось нарахування та виплати відсоткової надбавки за безперервну роботу (вислугу років) вільнонайманим працівникам.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Алчевської виправної колонії №13 Управління Державного департаменту виконання покарань у Луганській області за період з 01.01.2008 по 30.04.2010 року.

За результатами ревізії було складено акт ревізії від 23.06.2010 №130-21/013, підписаний об'єктом контролю із запереченнями, на які надано висновки від 01.07.2010 року №130-14/698 (арк. справи 6-36).

Ревізією було встановлено, що особам рядового і начальницького складу за 2008р., 2009р. та січень-травень 2010 року при призначенні надбавки за вислугу років до вислуги років включалися періоди навчання у цивільних вищих навчальних закладах, чим порушено вимоги п.1 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.1992 року № 393 (далі Порядок № 393), який містить перелік робіт, які зараховуються до стажу і серед якого відсутнє навчання у цивільних навчальних закладах. Вказані порушення призвели до завищення витрат на оплату праці внаслідок завищення надбавок за вислугу років 18-ти особам середнього і старшого начальницького складу відповідача на загальну суму 23298,41 грн. та відповідно до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 8480,61 гривень.

Крім того, ревізією встановлено порушення законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті відсоткової надбавки за вислугу років вільнонайманим працівникам відповідача, оскільки протягом 2008, 2009 років та станом на 01.06.2010 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету вільнонайманим працівникам колонії (в тому числі медичним працівникам туберкульозної лікарні) нараховується та виплачується відсоткова надбавка за вислугу років (за безперервну роботу), яка не передбачена вимогами чинного законодавства для даної категорії працівників. Зазначене порушення призвело до завищених витрат на оплату праці у загальній сумі 533064,50 гривень.

Ревізією також встановлено, що потягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року працівникам відповідача, які не належать до військовослужбовців та не є державними службовцями нараховувалась та сплачена відсоткова надбавка за вислугу років (безперервну роботу) у загальній сумі 60318,11 грн., що не відповідає вимогам п.6 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року № 1294 та не передбачена вимогами Постанови КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно акту ревізії, у звязку із здійсненням незаконних виплат з оплати праці до державних цільових фондів зайво сплачено внесків на 224575,33 грн.

За наслідками ревізії відповідачу було спрямовано вимогу від 01.07.2010 року за №130-14/695 (арк. справи 37-39) щодо усунення виявлених порушень.

На час звернення до суду відповідач не виконав вимоги позивача по усуненню порушень і не вжив заходів для відшкодування збитків на загальну суму 837718,20 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем неправомірно здійснювалось нарахування заробітної плати його працівникам, що у було встановлено в наслідок ревізії, а тому вимога позивача в частині відшкодування безпідставних витрат бюджетних коштів є законною та обґрунтованою і підлягає обовязковому виконанню.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства та таким, що підтверджується відповідними доказами у справі з наступних підстав.

Пунктом 1 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.1992 року № 393 (далі Порядок № 393), визначено перелік робіт, які зараховуються до стажу і серед якого відсутнє навчання у цивільних навчальних закладах.

Відповідно до п. 2 Порядку № 393 час навчання у цивільних вузах зараховується до вислуги років додатково лише при призначенні пенсії згідно з п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Таким чином, включення відповідачем при виплаті надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу за 2008р., 2009р. та січень-травень 2010 року періоду навчання у цивільних навчальних закладах є неправомірним, а тому вимога позивача є обгрунтованою.

Щодо нарахування та виплати відсоткової надбавки за вислугу років вільнонайманим працівникам відповідача протягом 2008- 2009 років та станом на 01.06.2010 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно додатку №4 до Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено схему тарифних розрядів посад (професій) робітників та у п. 3 Постанови визначено перелік надбавок та доплат до них. Аналогічні умови оплати праці затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних знань рядового і начальницького складу» від 11.11.2005 року №184.

Зазначені нормативно-правові акти не передбачають встановлення надбавки за вислугу років та безперервну роботу, а тому виплата таких сум відповідачем є незаконною.

Стосовно нарахування та виплати відсоткової надбавки за вислугу років (безперервну роботу) у загальній сумі працівникам відповідача, які не належать до військовослужбовців та не є державними службовцями, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконний характер дій відповідача в цій частині, оскільки такі виплати також не передбачені Постановою КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Крім того, колегія суддів зазначає, що правомірність вимоги позивача у передбаченому законом порядку оскаржена не була, факт невідповідності дій та рішень відповідача вимогам діючого законодавства ним не осопрюється.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача виконати Вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування зайво виплачених сум з оплати праці та повязаних з цим внесків до державних цільових фондів.

Доводи апеляційної скарги про те, що при виплаті зарплатні він керувався наказами вищестоящих установ, що суперечили діючим нормативним актам, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки органи державної влади повинні діяти виключно на підставі вимог законодавства, а наявність відомчих наказів, що суперечать діючому законодавству, не може надавати діям відповідача ознак правомірності. Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції висновки акту ревізії в частині визначення розміру безпідставно витрачених сум відповідачем не оспорюються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування або зміни постанови суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-9211/10/1270 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, третя особа Департамент виконання покарань у Луганській області, про зобовязання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування грошових коштів - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.