Постанова № 16554129, 16.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа №2а-29005/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2 за дов. від 4 січня 2011 року

від відповідача:ОСОБА_3 за дов. від 7 жовтня 2010 року

ОСОБА_4 за дов. від 15 березня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного підприємства «Артемвугілля»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 19 січня 2011 року (повний текс 24 січня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а-29005/10/0570 (суддя Зінченко О.В.)

за позовомдержавного підприємства «Артемвугілля»

до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобовязання продовжити строк дії дозволів,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Артемвугілля» до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області про визнання дій протиправними щодо відмови підприємству у продовженні терміну дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також про зобовязання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області продовжити підприємству строк дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. В.І. Леніна», від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна», від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. К.А. Румянцева», від 22 березня 2005 року для структурного підрозділу «Шахта ім. Гаєвого», від 28 листопада 2005 року № 33333583 для структурного підрозділу «Горлівська автобаза ДП «Артемвугілля», від 31 серпня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Управління по гасінню териконів та рекультивації земель» - відмовлено повістю. (арк. справи 162-172).

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем заява про продовження терміну дії дозволів надана позивачем після закінчення терміну дії дозволів, невідповідністю встановлених Порядком № 154 нормативів екологічним стандартам і вимогам Інструкції № 108 та постанові КМУ № 302, ненадання позивач обгрунтовуючих матеріалів на продовження дії дозволів на викиди забруднюючих речовин у відповідності із вимогами порядку № 302 та Інструкції № 108.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, постановлення рішення у невідповідності до обставин по даній справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (арк. справи 174-181).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство «Артемвугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 19 лютого 2003 року, має статус юридичної особи, ідентифікаційний код 32270533 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 298084 (арк. справи 10).

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області для структурних підрозділів державного підприємства «Артемвугілля» видані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами:

-від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. В.І. Леніна» з терміном дії до 1 січня 2008 року (арк. справи 84);

-від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна» з терміном дії до 1 січня 2008 року (арк. справи 85);

-від 29 червня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Шахта ім. К.А. Румянцева» з терміном дії до 1 січня 2008 року (арк. справи 86);

-від 22 березня 2005 року для структурного підрозділу «Шахта ім. Гаєвого» з терміном дії до 1 червня 2006 року (арк. справи 87);

-від 28 листопада 2005 року № 33333583 для структурного підрозділу «Горлівська автобаза ДП «Артемвугілля» з терміном дії до 1 січня 2008 року (арк. справи 88);

-від 31 серпня 2005 року № 32270533 для структурного підрозділу «Управління по гасінню териконів та рекультивації земель» з терміном дії до 31 грудня 2007 року (арк. справи 89).

Листом від 2 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням перенести строк отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до 1 січня 2010 року (арк. справи 90-91). Лист аналогічного змісту від 20 березня 2009 року направлено позивачем до заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища (арк. справи 94-95).

31 липня 2009 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області листом № 13-4417 повідомлено позивача про наявність в управління можливості продовжити строки дії дозволів лише відповідно до затвердженого Мінприроди України графіка на 2009 рік та про продовження терміну дії дозволів до 01 квітня 2009 року.

Листом від 30 червня 2009 року за підписом заступника міністра Д. Гурського позивача повідомлено, що у звязку з численними зверненнями субєктів господарювання стосовно неможливості своєчасного отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за новою формою, що спричинено скрутним фінансово-економічним станом підприємств, міністерство листом від 23 червня 2009 року № 8761/10/10-09 надало розяснення територіальним органам Мінприроди щодо можливості внесення змін до Плану робіт на 2009 рік з видачі субєктам господарювання дозволів на викиди в частини перенесення терміну отримання дозволу на викиді (арк. справи 96).

Керуючись наданим розясненням позивач 11 листопада 2009 року звернувся до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області з проханням внести зміни до плану робіт на 2009 рік (арк. справи 101-102). До листа додані листи Горлівської міської санітарно епідеміологічної станції та виконавчого комітету Горлівської міської ради, яким вони не заперечували проти продовження дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ДП «Артемвугілля» (арк. справи 103, 104).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року по справі №2а-21816/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року, позовні вимоги підприємства були задоволені визнані дії та бездіяльність управління протиправними, зобовязано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області розглянути питання про продовження раніше виданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, викладені в заявах державного підприємства “Артемвугілля” від 02 лютого 2009 року, 21 липня 2009 року, 11 листопада 2009 року, 21 листопада 2009 року, за результатами чого прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства.

За наслідками розгляду Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-21816/10/0570, 14 грудня 2010 року на засіданні науково-технічної ради відповідачем розглянуто питання щодо подовження термінів дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. За наслідкам розгляду цього питання відповідачем прийнято протокольне рішення про відмову у продовженні дії дозволів для структурних підрозділів ДП “Артемвугілля”. Згідно викладеного в протоколі від 14 грудня 2010 року, відмову у продовженні терміну дії дозволів вмотивовано тим, що Порядком №154 який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 29 грудня 1995 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 січня 1996 року за №42\ 1067) на підставі якого позивачем отримані зазначені дозволи втратив чинність 9 березня 2006 року у звязку із прийняттям Інструкції № 108, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 9 березня 2006 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 року), якою закріплений принципово інший підхід до визначення нормативів граничнодопустимих викидів. Як зазначено в протоколі від 14 грудня 2010 року, дозволами, виданими в період дії Порядку № 154 встановлено величину потужності викиду за одиницю час (г/сек), в той час як Інструкцією № 108 нормативи граничнодопустимих викидів визначаються виходячи з показників концентрації забруднюючих речовин організованих викидах стаціонарних джерел (мг/м3).

Спірною обставиною між сторонами є можливість продовження дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданих на підставі положень Порядку розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого Наказом Мінекобезпеки України № 154 від 29 грудня 1995 року (надалі за текстом - Порядок № 154), який діяв до прийняття Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 108 від 9 березня 2006 року (надалі за текстом - Інструкція № 108).

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони навколишнього природного середовища та охорони атмосферного повітря визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідно до статті 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно статті 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (частина 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Таким чином, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є офіційним документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: не перевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин (частина 6 статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря»).

Факт отримання позивачем дозволів на здійснення викидів в атмосферне повітря свідчить про дотримання вимог частини 6 статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря» при їх видачі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та не заперечується сторонами, дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для структурних підрозділів «Шахта ім. В.І. Леніна», «Шахта ім. М.І. Калініна», «Шахта ім. К.А. Румянцева», «Шахта ім. Гаєвого», «Горлівська автобаза ДП «Артемвугілля», «Управління по гасінню териконів та рекультивації земель» були отримані позивачем на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 року, якою затверджений Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи.

На момент видачі підприємству позивача дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, вимоги та умови одержання дозволу на викиди визначалися положеннями Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 року. Пунктом 4 зазначеної постанови встановлений перелік документі, що надається субєктом господарювання для отримання дозволу. Обов'язкові вимоги щодо видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначалися на день видачі дозволів позивачу Порядком розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженим Наказом № 154 від 29 грудня 1995 року № 154. Згідно пункту 98 цієї Постанови територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

Відповідно до пункту 11 Постанови № 302 для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Можливість продовження строку дії дозволу визначено пунктом 11 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302. Згідно цього підпункту, суб'єкт господарювання, який має намір звернутися із заявою про продовження терміну дії дозволу, повинен завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення дозволу, подати заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідач є субєктом владних повноважень, органом правозастосування, який, згідно статті 19 Конституції України у своїх діях обмежений підставами, межами наданих повноважень та способами їх реалізації, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 не вимагається надання обєктом господарювання повного пакету документів для розгляду уповноваженим органом державної влади питання про можливість продовження терміну дії дозволу, на відміну від вирішення питання про можливість отримання субєктом господарювання такого дозволу вперше, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність викладеного в Постанові Донецького окружного адміністративного суду про поширення приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 302 в частині врегулювання порядку отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря вперше при вирішенні питання про продовження терміну дії дозволу.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про продовження дії дозволу на викиди забруднюючих речовин на відміну від вирішення питання про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин має проходити згідно пункту 11 постанови №302 за спрощеною процедурою, з огляду на те, що питання про наявність перешкод для видачі дозволу розглядалися при видачі дозволу. Додаткового дослідження цих обставин законом не вимагається.

З приводу зазначеного відповідачем про принципову різність підходів при визначенні нормативів граничнодопустимих викидів, встановлених порядком № 154 та Інструкцією № 108, колегія суддів зазначає наступне.

Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 108 від 9 березня 2006 року встановлені загальні вимоги в частині побудови, оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди існуючими та новоствореними об'єктами. Як зазначив представник відповідача, Інструкцією № 108 нормативи гранично допустимих викидів встановлені в залежності від масової концентрації забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарними джерелами (мг/м3), чого не передбачено Порядком № 154.

Проте, згідно пункту 3.2. Порядку № 154 видача дозволу на викиди здійснюється лише у випадку, коли забезпечується дотримання наступних умов: встановлені в дозволі на викиди обсяги викидів не перевищують затверджених нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) або тимчасово погоджених викидів (ТПВ); передбачено виконання заходів по досягненню дозволених обсягів викидів у встановлені терміни; не перевищуються технологічні граничні величини викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації устаткування, обладнання. У разі, коли на момент видачі дозволу з технічних або економічних причин не можливо досягнути технологічних нормативів, підприємство погоджує з органами Мінекобезпеки України заходи і строки по їх досягненню.

При цьому, пунктом 3.2. Порядку № 154 визначено, що однією із важливих умов видачі дозволу є встановлення вимог по додержанню технологічних нормативів на викид забруднюючих речовин. Це встановлення граничної маси речовин, що міститься в одиниці об'єму газів, які відходять (мг/м3, г/м3) від обладнання. Технологічні нормативи встановлюються у складі дозволу на викиди для обладнання, при експлуатації якого існує вірогідність їх перевищення. У разі їх перевищення і неможливості досягнення за технічними або економічними причинами на момент видачі дозволу підприємство надає план заходів з зазначенням термінів по їх досягненню.

Тобто дотримання позивачем вимог по додержанню технологічних нормативів на викид забруднюючих речовин досліджувалося при вирішенні питання про надання позивачу дозволів на викиди забруднюючих речовин, а тому, не встановлення відповідачем допущених позивачем порушень в цій частині свідчить про відсутність підстав для відмови у продовжені терміну дії дозволів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про невідповідність висновків Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, викладених у протокольному рішенні від 14 грудня 2010 року у якості підстав для відмови позивачу в подовженні терміну дії дозволу.

Колегія суддів, за наслідками апеляційного розгляду дійшла висновку про безпідставне неприйняття судом першої інстанції до уваги приписів пунктів 3.2-3.4. Порядку розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 154 від 29 грудня 1995 року, якими визначений перелік питань, що досліджувалися при встановленні можливості надання позивачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Колегія суддів зазначає що рішення відповідача як субєкта владних повноважень є способом реалізації владних управлінських функцій. Відповідач виконуючи рішення суду розглянув звернення позивача на засіданні науково-технічної ради виклавши результати розгляду в протоколі від 14 грудня 2010 року, яка є дорадчим органом відповідно до її Положення затвердженого наказом Держуправління від 13 грудня 2010 року №100.

Відповідно до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 11 лютого 2007 року № 55, начальник управління видає у межах своєї компетенції накази (пункт 8.2). Відповідного наказу за результатами розгляду звернень позивача та на виконання рішення суду керівником управління не видано, що доводить порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій в розумінні частини першої статті 19 Конституції України та пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України.

Виходячи з положень принципу законності закріплених статтею 9 КАС України колегія суддів вважає протиправною відмову відповідача щодо продовження терміну дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами що виражено в протоколі 14 грудня 2010 року.

Стосовно вимог позивача про продовження судом терміну дії виданих відповідачем дозволів колегія суддів зазначає, що такого способу продовження дозволу за рішенням суду діюче законодавство не передбачає. Суд не може підмінювати владні управлінські функції зокрема органів виконавчої влади, внаслідок чого має місце обрання позивачем невідповідного способу судового захисту.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі № 2а-29005/10/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі № 2а-29005/10/0570 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області щодо продовження терміну дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що виражено в протоколі від 14 грудня 2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України державному підприємству «Артемвугілля» суму сплаченого державного мита у розмірі 1,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена та підписана 16 березня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко