Ухвала суду № 16554120, 11.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року справа №2а/0570/692/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року у справі № 2а-692/10/0570 за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0»,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Добропіллявугілля" звернулось до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року у справі № 2а-692/10/0570 позов було задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.11.2010р. за №0000601520/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 249899,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0 про застосування штрафних санкцій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 249899,75 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закону № 2181-III) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серії А00 № 291209) Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Відокремлений підрозділ "Шахта "Добропільська" є філією (іншим відокремленим підрозділом) Державного підприємства "Добропіллявугілля" без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Добропіллі серії АБ № 208671 від 07.10.2009р.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань зі збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВП "Шахта Добропільська" ДП "Добропіллявугілля"(код ЄДРПОУ 26352481) за період з 30.06.2009р. по 29.10.2010р., за наслідками якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010р.

Актом невиїзної документальної перевірки за №1250/15-1/26352481 від 10.11.2010р. встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення по податковим розрахункам з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за №7587 від 29.04.2010р., №24548 від 05.02.2010р., №13552 від 04.08.2010р., №13553 від 04.08.2010р.

12.11.2010р. на підставі акту перевірки податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення-рішення за №0000601520/0.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом зазначені норми п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Преамбулою Закону № 2181-ІІІ визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобов'язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч.5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0, прийняте на підставі акту перевірки за №1250/15-1/26352481 від 10.11.2010р. є неправомірним, оскільки платіжними дорученнями №45 від 30.04.2010р., №319 від 30.07.2010р., №486 від 30.09.2010р., №483 від 30.09.2010р., №485 від 30.09.2010р., №589 від 29.10.2010р., №594 від 29.10.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 1 квартал 2010р. в розмірі 377261,74грн., за 2 квартал 2010р. в розмірі 316300,00грн., за 2 квартал 2009р. в розмірі 355131,32грн., за 3 квартал 2010р. в розмірі 172900,00грн., за 1 квартал 2009р. в розмірі 19868,68грн., за 3 квартал 2010р. в розмірі 134800,00грн., за 2 квартал 2009р. в розмірі 166709,73грн.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону № 2181-ІІІ (який був чинний на момент виникнення правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п. 3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень № 45 від 30.04.2010р., № 319 від 30.07.2010р., № 486 від 30.09.2010р., № 483 від 30.09.2010р., № 485 від 30.09.2010р., № 589 від 29.10.2010р., № 594 від 29.10.2010р. позивачем були сплачені податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 1квартал 2010р. в розмірі 377261,74грн., за 2 квартал 2010р. в розмірі 316300,00грн., за 2 квартал 2009р. в розмірі 355131,32грн., за 3 квартал 2010р. в розмірі 172900,00грн., за 1 квартал 2009р. в розмірі 19868,68грн., за 3 квартал 2010р. в розмірі 134800,00грн., за 2 квартал 2009р. в розмірі 166709,73грн. відповідно.

Всупереч цьому, відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення згідно наданих позивачем розрахунків № 7587 від 29.04.2010р., № 24548 від 05.02.2010р., № 13552 від 04.08.2010р., № 13553 від 04.08.2010р.

Крім того, ст. 7 Закону № 2181-ІІІ передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0 про застосування штрафних санкцій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 249899,75грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, що призвело до правильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року у справі № 2а-692/10/0570 за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010р. за №0000601520/0» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:І.В.Сіваченко

Судді:С.П.Дяченко

О.О.Шишов