Ухвала суду № 16552574, 02.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року справа №2а-8985/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8985/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі № 2а-8985/10/1270 адміністративний позов Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо самостійного зарахування сплачених Державним підприємством «Луганськвугілля» сум у рахунок податкового боргу (податкових зобовязань), які не вказані в призначенні платежу, визначеному у платіжних дорученнях, перелічених в акті № 1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобовязань за період з 02.02.2010 року по 04.08.2010 року».

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 21.10.2010 року за № 0001758012/0 та № 0001748012/0.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції послався на п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4, п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зазначив, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику та вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу передбачених спеціальним Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не передбачає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не мала права на самостійне зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», абз. 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі № 2а-8985/10/1270 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін не прибули до судового засідання, про дату, час і місце слухання справи сповіщені належним чином.

За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту про результати невиїзної документально перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобовязань за період з 02.02.2010 року по 04.08.2010 року за номером 1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року було винесено податкове повідомлення рішення № 0001758012/0 від 21.10.2010 року, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 229,19 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб та податкове повідомлення-рішення № 0001748012/0 від 21.10.2010 року, яким визначено штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 178205,50 грн. (а.с. 6-12).

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. акту №1255/08-2/32473323 від 08.10.2010 року встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську при перевірці питань своєчасності сплати земельного податку до уваги було взяте платіжне доручення № 1073-КН від 04.08.2010 р., при перевірці податку на додану вартість були взяти до уваги платіжні доручення № 542-ОН від 27.07.2010 р., 1036-КН від 23.07.2010 р., 228-УН від 22.07.2010 р., 1006-КН від 16.07.2010 р., 968-КН від 09.07.2010 р., 973-КН від 09.07.2010, 211-УН від 08.07.2010 р., при цьому кількість днів затримки сплати склала від 35 до 176 днів, однак відповідно до змісту платіжних доручення в них чітко визначене призначення платежу:

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

При погашенні податкових зобовязань позивачем з зазначених податків черговість погашення податкових зобовязань по даним облікового рахунку відповідачем визначена без врахування призначення платежу, наведеного в платіжному документі, суми податкового зобовязання направлені на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів, що зумовило прийняття спірних повідомлень - рішень відповідачем, адже суми податкового боргу, на погашення яких скеровувалися відповідні суми позивачем, на день прийняття зазначених повідомлень-рішень, не значилися погашеними.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно правовим актом, тобто колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у звязку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобовязань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що позивачем не допущено порушення зазначеного граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання за перевіряємий період, тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд першої інстанції вірно визнав таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених вимог законодавства та встановлених судом обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року є такою, що винесена з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є не законодавчо обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8985/10/1270 залишити без задоволення..

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8985/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови після слова «скасувати» додати пропущене слово «податкові».

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Міронова Г.М.

Судді: Юрко І.В.

Блохін А.А.