Ухвала суду № 16552276, 09.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року справа №2а-21687/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 03.09.2010р.

відповідача: не з»вився, повідомлений належним чином

від прокурора: не з»вився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу у м. Сніжному Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від22 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-21687/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Мале підприємство «Юнион-углегаздобича»

до Державної податкової інспекції

у м. Сніжному Донецької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 року №0000412342/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 року №0000412342/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590264,00грн. (т.1 арк. спр. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 13 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю (т.2 арк. спр. 60-62).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що позивач не є постачальником за спірними операціями з “Omni Trading Oversears, Ltd”, а отже не може носити відповідальність за операціями, у яких він не є стороною.

Також суд першої інстанції зазначає, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту як підроблені сертифікати якості вугілля за експортними операціями, в яких постачальником виступає інший субєкт підприємницької діяльності.

Державна податкова інспекція у м. Сніжному Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2 арк. спр. 64-66).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачем занижена база оподаткування на суму операцій по відвантаженню вугілля фірмі “Omni Trading Oversears, Ltd” по неналежно оформленим вантажно-митним деклараціям 2951320 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 590264грн., на підставі чого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» є субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 07 червня 2007 року під №0010249, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 02 квітня 2003 року №1278120 0000 000012 (т.2 арк. спр. 43) та довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 08 червня 2007 року №02-30/48 (т.2 арк. спр. 42).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сніжному Донецької області з 21 квітня 2003 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23 березня 2007 року №1447/29-014-3-1 (т.2 арк. спр.40).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» є платником податку на додану вартість з 06 травня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 квітня 2007 року №100037284 (т.2 арк. спр.41).

10 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сніжному Донецької області була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» (код за ЄДРПОУ 32457909) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з нерезидентом “Omni Trading Oversears, Ltd” по експортним операціям за листопад-грудень 2009 року, за результатами якої складений акт від 10 серпня 2010 року №565/23-32457909 (т.1 арк. спр. 7-16)

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем абзацу 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», які виразилися в завищенні обсягів експортних операцій за листопад 2009 року на суму 2951320грн. та завищена сума бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 590264 грн.

На підставі акту перевірки від 10 серпня 2010 року №565/23-32457909 Державною податковою інспекцією у м. Сніжному Донецької області прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 року №0000412342/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад-грудень 2009 року 590264,00грн. (т.1 арк. спр. 17).

За експортними операціями з нерезидентом “Omni Trading Oversears, Ltd” за зовнішньоекономічним контрактом від 07 вересня 2009 року №ОТО/ТR-1.02 від 07 вересня 2009 року продавцем виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстайм» (т.1 арк. спр. 245).

За договором комісії від 07 вересня 2009 року №01/09У укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транстайм», позивач виступає комітентом, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстайм» виступає комісіонером за поставками з “Omni Trading Oversears, Ltd” постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстайм» і в вантажно-митних деклараціях від 06 грудня 2009 року №703070506/9/605379, від 05 грудня 2009 року №703070506/9/605361, від 06 грудня 2009 року №703070506/9/605377, від 06 грудня 2009 року №703070506/9/605378, від 05 грудня 2009 року №703070506/9/605345 (т.1 арк. спр. 87-98), експортером зазначенгоь Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстайм».

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по відповідним деклараціям з податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168) та Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включати до податкового кредиту буд-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Отже, законодавець не ставить в залежність формування податкового кредиту покупцем товару від несплати податку або не подання звітності продавцем, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 6.2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно з абзацом 12 підпункт 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону №168 товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року №243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

Таким чином, на всіх вантажно-митних деклараціях стоїть відмітка митного органу про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, що свідчить про їх оформлення належним чином.

Згідно з статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частин 2,3 статті 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не є постачальником за спірними операціями з “Omni Trading Oversears, Ltd”, а отже не може нести відповідальність за операціями, у яких він не є стороною.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази нікчемності правочинів, визнання недійсною угоди, укладеної позивачем та його контрагентами.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168).

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавче не встановлено, а тому посилання державної податкової служби на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами, судом першої інстанції вірно не оцінені як суттєві.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства настає за порушення встановлених нормами законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків.

Відповідно до статті 10 Закону №168 та статей 1, 4 Закону №2181 ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-21687/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-21687/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегаздобича» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 року №0000412342/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590264,00грн. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 09 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 11 березня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська